Постановление суда № 33495160, 05.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 року м. Київ К/9991/12288/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Острович С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011

у справі № 2а-26423/10/0570

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача з питань своєчасності сплати податків і зборів до бюджету, внаслідок якої складено акт № 361/15-2/03337119.

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлені порушення в порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ОКП «Донецьктеплокомуненерго» був несвоєчасно сплачений податок на додану вартість, визначений в податковій декларації з ПДВ вх. № 235466 від 20 січня 2010 року, внаслідок несвоєчасного подання платіжного доручення по строку сплати.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003891542/0 від 26.05.2010 про застосування на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 штрафу в розмірі 10 % на загальну суму 190334 грн. 56 коп. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на загальну суму 1903345 грн. 59 коп.

Матеріалами справи встановлено, податковий орган зарахував поточні платежі в погашення податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2008 року за платіжним дорученням № 7394 від 19 лютого 2010 року, яким було сплачено 50000 грн. податку на додану вартість по податковій декларації за січень 2010 року та за платіжним дорученням № 7092 від 29 січня 2010 року, яким було сплачено 50000 грн. податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2009 року.

Як вбачається з облікової картки позивача 29 січня 2010 року «за невизначеним документом № 78 від 29 січня 2010 року» податковий орган зарахував 100000 грн. та погасив пеню минулих років й недоїмку за податковою декларацією за жовтень 2008 року, в той час як за банківським реєстром (арк. спр. 58) 29 січня 2010 року був сплачений податок на додану вартість в розмірі 100000 грн. за грудень 2009 року.

22 січня 2010 року в обліковій картці позивача (арк. спр. 61) «за невизначеним документом № 29 від 22 січня 2010 року» податковий орган зарахував 100000 грн. та погасив пеню минулих років й недоїмку за податковою декларацією за жовтень 2008 року, в той час як за банківським реєстром (арк. спр. 59) 22 січня 2010 року був сплачений податок на додану вартість в розмірі 100000 грн. за січень 2010 року.

Підпунктом 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашується частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Отже, за приписами наведеної норми податковий орган має право самостійно здійснити розподіл сплаченої платником податку суми, тільки у разі коли платником податку погашається податковий борг.

Згідно з п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що відповідачем безпідставно використані кошти, які призначені для сплати податку на додану вартість, як джерело погашення податкового боргу та пені.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-26423/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-26423/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко