Решение № 33471523, 13.09.2013, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/2946/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2013 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Дорда Д.В., за участю позивачки - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02 березня 2002 року громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Онок, Виноградівського району Закарпатської області, зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, про що 02 березня 2002 року Виконкомом Оноцької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області зроблено відповідний актовий запис № 2, що стверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, виданим 20.08.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області. Після укладення шлюбу Позивачкою обрано прізвище другого з подружжя "ОСОБА_1".

У Позивача з Відповідачем народилися діти: донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Позивачка з часу укладення шлюбу і донині фактично проживає з сім'єю в АДРЕСА_1, належному ОСОБА_9, де веде на присадибній земельній ділянці особисте підсобне господарство: займається відгодовуванням свійських тварин, тримає корову, вирощує овочі; частину плодів використовує для харчування сім'ї, а частину продає для забезпечення належних умов проживання, навчання і виховання дітей. Має на утриманні чотирьох дітей.

Відповідач ніде офіційно не працює, має нерегулярний мінливий дохід. Але останні три роки більшу частину зароблених коштів витрачає на власні потреби, пропиває.

Спільне життя Позивача з Відповідачем не склалось. Відповідач тривалий час ставиться до Позивачки без поваги, часто, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, допускається щодо неї безпідставних образливих висловів, фізичного насилля, чим принижував її гідність. Навіть неодноразово допускався фізичного насилля щодо дітей; перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння неодноразово виганяв Позивачку з дітьми з будинку, їм доводилося ночувати у двоюрідної сестри Відповідача ОСОБА_10.

Більш як два роки сімейні відносини Позивачки та Відповідача фактично припинилися. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини і дітей,

піклування про створення в сім'ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. З його ініціативи постійно виникають сварки, свідком яких постійно стають діти, що тяжким чином впливає на психічний стан дітей та кожен раз спричиняє Позивачці та дітям душевні страждання.

З метою припинити протиправну поведінку Відповідача та вжиття щодо нього заходів впливу і профілактичної роботи Позивачка зверталася наприкінці квітня 2013 року до органу місцевого самоврядування - голови Оноцької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області. Раніше, у 2012 році, викликала міліцію з тих самих причин. Проте звернення до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування позитивних наслідків не дало, Відповідач продовжує вчиняти протиправні дії до Позивачки і дітей.

Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникали, не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу по місцю проживання, піклуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги як передбачено вимогами ст. 55 Сімейного кодексу України.

Зазначена поведінка Відповідача призвела до того, що Позивачка остаточно втратила до нього повагу. Спільне проживання та збереження шлюбу за таких обставин неможливі, збереження такого шлюбу не відповідає інтересам Позивачки.

Оскільки Позивачка є дієздатною, одним з подружжя, вагітною не є, від народження молодшої дитини минуло більш як 1 (один) рік, Відповідач вчинив щодо Позивачки протиправну поведінку, отже вважаємо, що Позивачка може пред'явити позов про розірвання шлюбу, і цей позов може бути задоволений судом.

У зв'язку із зазначеними в цій позовній заяві обставинами шлюбні відносини Позивачки з Відповідачем фактично припинилися Подальше спільне життя та збереження шлюбу на переконання Позивачки є неможливим, суперечить її інтересам і моральним засадам суспільства, тому вважаємо, що немає підстав для вжиття судом заходів щодо примирення подружжя, оскільки на даний час їх шлюб є лише формальністю (фактично припинилися), і є всі підстави для постановленім судом рішення про розірвання шлюбу на підставі ч.2 ст. 112 СК України.

Відповідач не має постійної роботи та заробітку. Ставлення Відповідача до Позивачки і дітей характеризується грубістю, насильницькими діями, психічним та фізичним насиллям. Внаслідок його протиправної поведінки діти його не люблять, бояться, жити з ним не бажають. Позивачка вважає, що Відповідач буде ухилятись від матеріального утримання дітей, тобто сплати аліментів.

Відповідач офіційно не працевлаштований та не є суб'єктом підприємницької діяльності. Кошти заробляє шляхом виконання робіт за цивільно-правовими договорами з фізичними особами. Середній заробіток Відповідача, з його слів, становив за останні шість місяців близько 4000,00 грн. на місяць. На даний час працює він чи ні, Позивачці не відомо.

21 серпня 2013 року Позивачкою сплачено ОСОБА_2 за попередньо укладеним усним договором доручення на надання інформаційно-пошукових та секретарських послуг та за представництво інтересів в суді першої інстанції суму 1000,00грн., що є збитками (витратами, які Позивачка зробила для відновлення її порушеного права). Зазначені збитки мають бути відшкодовані Відповідачем відповідно до норм цивільного законодавства України.

У зв'язку з цим позивачка просить шлюб з відповідачем розірвати, після розірвання залишити прізвище ОСОБА_1; стягувати з відповідача на її користь на утримання чотирьох спільних дітей аліменти у твердій грошовій сумі по 500 гривень щомісячно до досягнення дітьми повнодіття; стягнути з відповідача на її користь 1000 гривень завданих збитків, вирішити питання розподілу судових витрат.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили такі задовольнити. Крім того позивачка пояснила, що не може терпіти чоловіка, боїться з ним залишатися в одному будинку через страх за своє життя. Відповідач неодноразово застосовував щодо неї фізичне насильство. Відповідач добровільно матеріально сім'ю не підтримує, а тому просить присудити аліменти.

Відповідач у судовому засіданні під час дачі пояснень, щодо розлучення заперечив та пояснив, що жінку він б'є через нервовий зрив, пов'язаний з смертю брата. Щодо аліментів вимоги позову визнав частково у розмірі по 250 гривень на кожну дитину, зазначивши, що більше однієї тисячі гривень заробити невзмозі.

Заслухавши позивачку та її представника, відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що сторони уклали шлюб 02.03.2002 року у виконкомі Оноцької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, Актовий запис №2, що стверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, виданим 20.08.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області. Після укладення шлюбу Позивачкою обрано прізвище другого з подружжя "ОСОБА_1" (а.с.10).

У сторін народилося четверо дітей: донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.13, 15, 17, 19).

Одруження виявилось невдалим, причиною розпаду шлюбу виявилося те, що у сторін різні характери та погляди на життя, відсутнє взаємопорозуміння, міцної сім'ї сторони не створили, відповідач застосовує до позивачки фізичне насильство, шлюб існує тільки формально.

На даний час діти знаходяться на утриманні матері.

Відповідно до вимог ст.51 Конституції України та ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).

З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги наявність у сторін малолітньої дитини та обставини життя подружжя, з врахуванням того, що сторони шлюбним життям не живуть, що шлюб існує тільки формально, та враховуючи, що подальше збереження шлюбу між сторонами є недоцільним, оскільки у період з часу звернення позивачки до суду та розгляду справи у суді наміри позивачки розірвати шлюб не змінилися, суд встановив справжнє прагнення позивачки до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що розірвання шлюбу не суперечить інтересам сторін і їх неповнолітнім дітям, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині розірвання підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позову в частині стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 183 ч.1 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів

інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За правилами ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлено з 01.01.2013 -30.11.2013 у розмірі 972 грн. а з 01.12.2013 -31.12.2013 - 1032грн. Для дітей віком від 6 до вісімнадцять років - з 01.01.2013 -30.11.2013 у розмірі 1210 грн. а з 01.12.2013 -31.12.2013 - 1286грн.

У відповідності до ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Суд констатує, що аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є здоровою людиною працездатного віку, інших дітей та утриманців крім спільних дітей з позивачкою не має, а тому суд вважає, що він як батько зобов'язаний брати участь в утриманні дитини.

Керуючись принципами законності, справедливості та розумності, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів підлягають задоволенню та з відповідача слід стягувати аліменти на утримання дітей у розмірі по 500 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи із дати подачі позову до досягнення дітьми повноліття.

Даючи оцінку доводам позову про наявність у позивача збитків у розмірі 1000 гривень, суд констатує, що доводи позову про те, що 21 серпня 2013 року Позивачкою сплачено ОСОБА_2 за попередньо укладеним усним договором доручення на надання інформаційно-пошукових та секретарських послуг та за представництво інтересів в суді першої інстанції суму 1000,00грн., що є збитками (витратами, які Позивачка зробила для відновлення її порушеного права), то такі витрати збитками не є, оскільки мають іншу правову природу, відмінну від деліктного зобов'язання, є процесуальними витатами, які вирішуються у відповідності до поплжень ст. 88 ЦПК України. Однак зважаючи, що доводи позову в цій частині жодним доказом не підтверджені, - задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючисьст.ст.10, 60, 61, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити - частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 02.03.2002 року у виконкомі Оноцької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, Актовий запис №2 - р о з і р в а т и.

Позивачці залишити прізвище - "ОСОБА_1".

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 код НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 код НОМЕР_2, на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5

народження, сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, у твердій грошовій сумі у розмірі по 500 (п'ятсот) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи із дати подачі позову - 22.08.2013 року і до досягнення дітьми повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 в доход держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийВ. В. Леньо