Постановление суда № 33459812, 02.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Моцний В.В.

Доповідач Маширо О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції відділу державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції на ухвалу Старобешівського районного суду від 20 лютого 2013 року у справі за скаргою кредитної спілки «Донбас-кредит» на дії посадової особи відділу державної виконавчої служби,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник відділу державної виконавчої служби з апеляційною скаргою на ухвалу суду, якою були задоволені вимоги кредитної спілки: визнані неправомірними дії державного виконавця відділу ДВС щодо ухвалення постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду та зобов»язано державного виконавця прийняти до виконання чотири виконавчих листи по примусовому стягненню грошових коштів.

Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду від 13 грудня 2010 року з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Дмитрієвої на користь кредитної спілки було стягнуто у солідарному порядку 24 372 грн. 94 коп. у відшкодування заборгованості за кредитним договором.

До відділу ДВС кредитною спілкою було передано 4 виконавчі листи, відкриті на вказаних осіб.

Оскільки боржниці частково погасили борг, стягувач - кредитна спілка - своєю заявою від 16 листопада 2011 року відкликав виконавчі листи.

10 січня 2013 року кредитна спілка повторно подала до відділу ДВС виконавчі документи для продовження стягнення суми залишку боргу - 14 200 грн.

Задовольняючи вимоги заявника, суд першої інстанції з посиланням на ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» дійшов висновку про те, що стягувач має право на повторне звернення виконавчих листів до виконання.

Оскільки державний виконавець відмовив стягувачеві у відкритті виконавчих проваджень, суд першої інстанції визнав його дії неправомірними та зобов»язав прийняти до виконання ці виконавчі документи.

В апеляційній скарзі представник відділу ДВС просить ухвалу суду скасувати як незаконну, оскільки суд першої інстанції не врахував, що у відповідності до вимог п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ був повернутий стягувачеві за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Заслухавши пояснення представника кредитної спілки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану судову ухвалу залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Апеляційний суд вважає, що оскаржувана судова ухвала відповідає вимогам закону, тому підстав для її скасування немає.

Зі справи вбачається, що рішенням Старобешівського районного суду від 13 грудня 2010 року з відповідачок ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Дмитрієвої на користь кредитної спілки було стягнуто у солідарному порядку 24 372 грн. 94 коп. у відшкодування заборгованості за кредитним договором.

Після набрання чинності вказаним рішенням стягувач - кредитна спілка - передав виконавчі листи на виконання до Старобешівського відділу ДВС.

Сума боргу частково була стягнута, невідшкодованою лишилось 14 200 грн.

В апеляційному суді представник кредитної спілки пояснила, що, оскільки боржниці виказали намір сплатити решту боргу у добровільному порядку, спілка відкликала виконавчі листи з відділу ДВС.

Згідно з п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження, були повернуті стягувачу.

Натомість у відповідності до вимог ч.5 ст.47 вказаного закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє стягувача права повторно пред»явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Зі справи вбачається, що кредитна спілка повторно подала виконавчі листи до виконання в межах строків, встановлених вказаною правовою нормою.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець послався на п.7 ч.1 ст.26 Закону. Однак ст.49 цього ж закону не передбачає такої підстави для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою.

Положення п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» кореспондується з положеннями п.1 ст.49 Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Таким чином, підставою для закінчення виконавчого провадження є заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом та яка виключає можливість повторного пред»явлення виконавчого документу до виконання, оскільки згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.

Оскільки кредитна спілка не відмовлялась у встановленому порядку від виконання рішення суду, яким на її користь була стягнута сума боргу, апеляційний суд вважає, що дії державного виконавця про відмову у відкритті виконавчих проваджень за заявою кредитної спілки судом першої інстанції були обґрунтовано визнані неправомірними та зобов»язано прийняти до виконання виконавчі документи.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану ухвалу як таку, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 312, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції відхилити.

Ухвалу Старобешівського районного суду від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: