Решение № 33402821, 05.09.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/591/13-ц

Номер провадження 2/570/770/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

при секретарі Беднарчук Г.П.

з участю:

прокурора Білери І.В.

представника сторони ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідач є батьком спільної неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу батько залишив сім'ю та сторони проживають в різних населених пунктах. Відповідач не виконує покладених законом на батьків обов'язків: не бере педагогічної, належної грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина; не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не приділяє уваги її фізичному розвитку як складової частини виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; взагалі не виявляє інтересу до дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Тучинською сільською радою Гощанського району Рівненської області було проведено перевірку та складено акт обстеження житлово-побутових умов сім'ї, в якій позивачка проживає разом з дитиною. Перевіркою встановлено, що для дитини створені всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку. На даний час дитина ОСОБА_4 проживає з позивачкою та її новим чоловіком - ОСОБА_5, котрий має намір всиновити дитину задля створення повноцінної сім'ї. Отже, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. За таких умов позивачка просить суд постановити рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та пояснила суду про обставини, що описані вище. Додала, що з 2006 року - часу, коли позивач та відповідачка розлучилися - відповідач не бачився та не спілкувався з дитиною жодного разу. Місце проживання відповідача позивачці не відоме. На даний час дитина називає батьком ОСОБА_5 - чоловіка позивачки. Позивачка вважає, що наявні всі підстави для задоволення її позову.

Відповідач не з'явився в судове засідання. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без його участі.

Судом приймається до уваги, що за положеннями частини 3 статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору вважає, що враховуючи висновок органу опіки та піклування - Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківськх прав слід відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач є батьком неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу позивачки та відповідача останній в 2006 році залишив сім'ю, і з того часу сторони проживають в різних населених пунктах: позивачка - в АДРЕСА_1 а відповідач є зареєстрованим в АДРЕСА_2

В судовому засіданні були встановлені обставини невиконання відповідачем покладених на нього законом обов'язків: відповідач не приймає педагогічної, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Він не проявляє заінтересованості в подальшій долі дитини: не цікавиться успіхами сина, станом його здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, не здійснює підготовку до самостійного життя, не приділяє уваги фізичному розвитку як складової частини виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; взагалі не виявляє інтересу до дитини, адже з 2006 року він жодного разу не спілкувався з дитиною та не відвідував її за новим місцем проживання.

Позивачка самостійно виховує дитину без участі та підтримки з боку відповідача. Тучинською сільською радою Гощанського району Рівненської області було проведено перевірку та складено акт обстеження житлово-побутових умов сім'ї, в якій позивачка проживає разом з дитиною. Перевіркою встановлено, що для дитини створені всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку. На даний час дитина ОСОБА_4 проживає з позивачкою та її новим чоловіком - ОСОБА_5, котрий має намір всиновити дитину задля створення повноцінної сім'ї.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 дали показання про те, що відповідач жодного разу не з'являвся в дошкільному навчальному закладі та жодного разу не відвідач школу. Дитиною опікуються позивачка та члени її нової родини.

Свідок ОСОБА_8 дала суду показання про те, що батько дитини жодного разу не з'являвся за новим місцем проживання позивачки. Дитина називає батьком ОСОБА_5 - нового чоловіка позивачки.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають. Основною юридичною ознакою сім'ї є те, що її чле нів пов'язують взаємні права та обов'язки.

Члени сім'ї мають комплекс взаємних особистих немайнових та майнових прав та обов'язків, які за своєю природою є сімейно-правовими. Ці права та обов'язки встановлюються сімейним законодавством і пов'язують учасників сімейних відносин своєрідними правовими зв'язками.

Обов'язки та права батьків щодо виховання дитини є основними серед всього комплексу батьківських прав та обов'язків, які закріплені сімейним законодавством. Всі інші права та обов'язки батьків щодо їхніх дітей покликані забезпечувати належне виконання батьками свого основного обов'язку - виховувати дитину.

Стаття 150 СК України визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Згідно ч.1 ст. 164 СК України, мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Батьки зобов'язані також піклуватися про фізичний розвиток дитини, який, в свою чергу, тісно пов'язаний зі здоров'ям дитини.

Поняття духовного розвитку особистості може бути визначене через понят тя духовності та духовної культури. Духовний розвиток полягає у розширенні духовного світу дитини шляхом пізнання всіх сфер оточуючої дійсності та свого внутрішнього світу всіма доступними для конкретної людини законними засобами: навчання, ставлення досвідів, спостереження, читання, малювання, створення всіх видів об'єктів інтелектуальної власності то що. Обов'язку батьків піклуватися про духовний розвиток дитини кореспондує право дитини на духовний розвиток, яке включає в себе: право на освіту; право на прояв своїх здібностей; право на свободу світогляду і віросповідання; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Таким чином, батьки мають сприяти одержанню дитиною належної освіти, прояву нею своїх здібностей, розширенню її світогляду, її самовизначенню щодо сповідання певної релігії або не сповідання ніякої, її зайняттям літературною, художньою, науковою, технічною творчістю.

Отже, вищезазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.

Названі дії у відповідності до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав щодо відносно ОСОБА_4, який свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» п.16 роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Згідно з ст. ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

У випадку ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав (ст. 164 СК України).

Суд критично відноситься до висновку органу опіки та піклування - Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області про недоцільність відповідача позбавляти батьківських прав стосовно його дитини, оскільки єдиною підставою для надання такого висновку була заява відповідача про те, що він заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

Суд оцінює такий висновок поряд з іншими обставинами, що встановлені при розгляді справи.

Так, селищною радою не були обстежені житлово-побутові умови відповідача; перед прийняттям рішення № 90 від 08.08.2013 року представники селищної ради не спілкувалися ні з позивачкою, ні з відповідачем; представники селищної ради не прийняли до уваги той факт, що відповідач, знаючи про наявність судового позову про позбавлення його батьківських прав не змінив свою поведінку: він не відвідав дитину, не спілкувався з нею, не виявив інтересу щодо її подальшої долі. Селищна рада зазначає, що відповідач фактично не проживає за місцем реєстрації, оскільки регулярно їздить на заробітки за кордон.

Крім того відповідач, знаючи про судовий спір (як зазначалося вище, ним була подана відповідна заява до виконкому Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області з приводу заперечення щодо позбавлення батьківських прав) не з'явився в жодне судове засідання; не подавав заяв про відкладення розгляду справи, проявив повну байдужість з приводу розгляду позову, що ще раз свідчить про свідоме нехтування долею дитини.

Сплата відповідачем аліментів на утримання дитини в розмірі 100 грн. щомісячно не свідчить про належне виконання відповідачем батьківських обов'язків, адже окрім матеріального забезпечення (яке в даному випадку є неналежним) батько дитини повинен піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; забезпечувати необхідним харчуванням, медичним доглядом, займатися лікуванням дитини; повинен спілкуватися з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; надавити дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; сприяти засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; батько повинен виявляти інтерес до її внутрішнього світу; створювати умови для отримання дитиною освіти.

Отже, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач не виконує положення ст. 150 СК України, положення інших законодавчих актів щодо обов'язків по вихованню та належному утриманню дитини.

Тому суд дійшов висновку, що заявлений позов про позбавлення батьківських прав підлягає до задоволення, оскільки він є обґрунтованим і доведеним.

Розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - позбавити батьківських прав стосовно його неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про народження № 403, зроблений 07.03.2003 року відділом РАГС міста Рівне).

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканка АДРЕСА_4) 114 грн. 70 коп. - судові витрати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Красовський О.О.