№ 33378398, 09.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5132/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біконо» Полілова С.І. - за довіреністю від 09.07.2013р. б/н. Захаренкова О.С. - за довіреністю від 22.08.2013р. б/н.

Від відповідача: ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Нечипорук Д.А. - за довіреністю від 12.08.2013р. №600/9/15-52-10-010.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біконо» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013р. №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн., та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біконо» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 08.07.2013р. №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн., з яких 8270,00грн. - основний платіж, 1653,00грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00грн., з яких 435292,00грн. - основний платіж, 108800,00грн. - штрафні (фінансові) санкції, посилаючись на відсутність порушень чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, на які наголошено податковим органом у Акті перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р., оскільки фахівцями податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біконо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. з порушенням вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, т.я. Товариством на відповідний запит ДПІ своєчасно та у повному обсязі було надано письмову відповідь з підтверджуючими документами. Також, на думку позивача, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС в порушення вимог податкового законодавства в Акті перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. не вказано у чому саме полягає порушення п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та якими первинними документами воно підтверджується. Також, позивач наголошує на незаконності та необґрунтованості висновків контролюючого органу щодо безпідставності віднесення витрат з перевезення вантажу до складу валових без наявності у перевізника відповідної ліцензії, оскільки ані сировина, ані готова продукція до будь-яких класів небезпечних речовин не віднесена. Між тим, ТОВ «Біконо» наголошує на тому, що кукурудза згідно УКТ ЗЕД відноситься до товарної позиції 1005, а Позивач не є сільськогосподарським підприємством-виробником кукурудзи, врожаю 2010-2012р.р., товар - зернові придбано не у сільськогосподарського підприємства-виробника, тобто поставка товару не є первісною, у зв'язку з чим операції за укладеними договорами постачання зернових підпадають під п.15 Підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, та звільняють Товариство від оподаткування податком на додану вартість. Також, при здійсненні господарських операцій із платником податків Українсько-Італійським спільним підприємством «Сітіторг» ТОВ, не були допущені порушення податкового законодавства, які б могли слугувати підставою для встановлення заниження податку на додану вартість, т.я. господарські операції з контрагентом - Українсько-Італійським спільним підприємством «Сітіторг» ТОВ, проведені з повним дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 14.08.2013р. вихід.№680/9/15-52-10-010), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013р. №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн., та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00грн., з огляду на те, що Товариством у порушення вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 8270грн., у т.ч. по періодах: ІІ квартал 2010р. - у сумі 112грн., ІІІ квартал 2010р. - у сумі 777грн., ІV квартал - у сумі 893грн., І квартал 2011р. - у сумі 1398грн., ІІ квартал 2011р. - у сумі 1159грн., І квартал 2012р. - у сумі 719грн., ІІ квартал 2012р. - у сумі 1593грн., ІІІ квартал 2012р. - у сумі 2299грн., ІV квартал 2012р. - у сумі 1106грн., а також у порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 435292грн., у т.ч. по періодах: травень 2010р. - у сумі 9800грн., червень 2010р. - у сумі 56867грн., вересень 2010р. - у сумі 350грн., жовтень 2010р. - у сумі 350грн., квітень 2011р. - у сумі 117грн., червень 2011р. - у сумі 333грн., березень 2012р. - у сумі 167681грн., квітень 2012р. - у сумі 4392грн., травень 2012р. - у сумі 8158грн., червень 2012р. - у сумі 2861грн., липень 2012р. - у сумі 733грн., серпень 2012р. - у сумі 250грн., жовтень 2012р. - у сумі 183550грн., листопад 2012р. - у сумі 183грн., грудень 2012р. - у сумі 367грн.

У судовому засіданні 07.08.2013р., з урахуванням приписів ст.55 КАС України, судом допущено заміну неналежного відповідача - Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, належним відповідачем - Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, яку утворено внаслідок проведення відповідної реорганізації системи державних податкових органів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 10.06.2013р. по 18.06.2013р. на підставі виданих ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС направлень від 07.06.2013р. №1138, №1137, №1136, №1139, №1133, №1135, №1134, головним державним ревізор-інспектором відділу проведення камеральних перевірок управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Одеській області Клейбатенко О.М., головним державним ревізор-інспектором відділу перевірки якості податкового та митного аудиту управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Одеській області Черновол О.Р., головним державним ревізор-інспектором відділу аналізу сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів в Одеській області Цуркан С.П., завідувачем сектору податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС Ізбаш Ю.С., головним державним ревізор-інспектором сектору перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС Ганіною Н.В., начальником відділу організації роботи з безхазяйним майном управління погашення податкового боргу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС Поліщук Д.А., головним державним ревізор-інспектором відділу організації роботи з безхазяйним майном управління погашення податкового боргу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС Шмалько О.І., відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та Наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 07.06.2013р. №1047, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біконо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС складено Акт №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Біконо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.», у висновках якого наголошено, що фахівцями податкового органу під час проведення перевірки встановлено порушення Товариством вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8270грн., у т.ч. по періодах: ІІ квартал 2010р. - у сумі 112грн., ІІІ квартал 2010р. - у сумі 777грн., ІV квартал - у сумі 893грн., І квартал 2011р. - у сумі 1398грн., ІІ квартал 2011р. - у сумі 1159грн., І квартал 2012р. - у сумі 719грн., ІІ квартал 2012р. - у сумі 1593грн., ІІІ квартал 2012р. - у сумі 2299грн., ІV квартал 2012р. - у сумі 1106грн., а також п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 435292грн., у т.ч. по періодах: травень 2010р. - у сумі 9800грн., червень 2010р. - у сумі 56867грн., вересень 2010р. - у сумі 350грн., жовтень 2010р. - у сумі 350грн., квітень 2011р. - у сумі 117грн., червень 2011р. - у сумі 333грн., березень 2012р. - у сумі 167681грн., квітень 2012р. - у сумі 4392грн., травень 2012р. - у сумі 8158грн., червень 2012р. - у сумі 2861грн., липень 2012р. - у сумі 733грн., серпень 2012р. - у сумі 250грн., жовтень 2012р. - у сумі 183550грн., листопад 2012р. - у сумі 183грн., грудень 2012р. - у сумі 367грн.

На підставі складеного Акта перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС 08.07.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн., та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00грн

Не погодившись із винесеними ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС податковими повідомленнями-рішеннями від 08.07.2013р. №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн., та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00грн, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013р. №0002082250, та №0002072250, винесені податковим органом правомірно, ґрунтовно та з урахуванням положень чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями), яким,зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 вищевказаного кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Положеннями п.п.78.4 - 78.8 ст.78 Податкового кодексу України, передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 07.06.2013р. Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, відповідно до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України, був прийнятий Наказ №1047 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Біконо».

Згідно з п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до абз.1 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абз.2 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Між тим, в ході судового розгляду справи по суті сторонами не заперечувався факт дотримання податковим органом вищеокреслених законодавчих приписів, надання позивачу - ТОВ «Біконо» означених документів, та допущення останнім для проведення перевірки фахівців контролюючого органу.

Таким чином, суд вважає, що встановлюючи законодавчо умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України одночасно встановлюються наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Так, непред'явлення або ненадання контролюючим органом державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений абз.1 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, або їх надання з порушенням вимог податкового законодавства, є підставою для недопущення осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків щодо проведення органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений шляхом наділення його правом не допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки у разі виявлення будь-яких порушень з боку податкового органу законодавчо визначених умов та обставин для її проведення. Таким чином, у разі, якщо платник податків не скористався таким правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав його невідповідності закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Також, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для встановлення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС у Акті перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. висновків щодо порушення ТОВ «Біконо» вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого заниження податку на прибуток на загальну суму 8270грн., у т.ч. по періодах: ІІ квартал 2010р. - у сумі 112грн., ІІІ квартал 2010р. - у сумі 777грн., ІV квартал - у сумі 893грн., І квартал 2011р. - у сумі 1398грн., ІІ квартал 2011р. - у сумі 1159грн., І квартал 2012р. - у сумі 719грн., ІІ квартал 2012р. - у сумі 1593грн., ІІІ квартал 2012р. - у сумі 2299грн., ІV квартал 2012р. - у сумі 1106грн., а також п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, та як наслідок заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 435292грн., у т.ч. по періодах: травень 2010р. - у сумі 9800грн., червень 2010р. - у сумі 56867грн., вересень 2010р. - у сумі 350грн., жовтень 2010р. - у сумі 350грн., квітень 2011р. - у сумі 117грн., червень 2011р. - у сумі 333грн., березень 2012р. - у сумі 167681грн., квітень 2012р. - у сумі 4392грн., травень 2012р. - у сумі 8158грн., червень 2012р. - у сумі 2861грн., липень 2012р. - у сумі 733грн., серпень 2012р. - у сумі 250грн., жовтень 2012р. - у сумі 183550грн., листопад 2012р. - у сумі 183грн., грудень 2012р. - у сумі 367грн., слугували правовідносини позивача - ТОВ «Біконо», зокрема, з контрагентами ТОВ «Белтім», ТОВ «Сервісопторг», ТОВ «Мастербіч сістем», ТОВ «Манумаш Україна», ПП «Транс-пак», ТОВ «Рабен Україна», ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ТОВ «ТВО «Східбуд», ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_23, ФОП ОСОБА_24, ТОВ «Транслойд», ФОП ОСОБА_25, ПП «Рефтранс», ФОП ОСОБА_26, ФОП ОСОБА_27, ТОВ «Мегас Транс», УІ СП товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіторг».

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ТОВ «Біконо» закуповувало у ТОВ «Белтім» поліетилентерефталат SKYPER BL8050, Poland, поліетилентерефталат (ПЕТ) SPET 8200 (марка Л), у ТОВ «Сервісопторг» поліетилен низького тиску ПЭ2НТ 76-17, у ТОВ «Мастербіч сістем» суперконцентрат МЕ81467С (білий), у ТОВ «Манумаш Україна» поліетилентерефталат (ПЕТ) марки CG-302 (JADE 302), у ПП «Транс-пак» липку лєнту упаковочну 48*90пр., а також виробляло з подальшою реалізацією пробки поліетиленові та ПЕТ преформи.

Судом також з'ясовано, що 29.06.2011р. між ТОВ «Біконо» (Замовник) та ФОП ОСОБА_12 (Виконавець) було укладено Договір про надання транспортних послуг №ДГ-1000028, відповідно до п.1.1 якого Виконавець надає транспортні послуги відповідно до умов даного Договору, а Замовник у свою чергу оплачує дані послуги. Згідно з п.п.2.1-2.7 вищевказаного Договору Виконавець зобов'язаний: забезпечити подання автотранспорту в строки та за адресою, вказаною в заявці; подати під завантаження справний автомобіль, який відповідає санітарним вимогам; забезпечити правильне завантаження транспортного засобу, щоб завадити його перевантаження за загальною вагою та навантаженням на вісь; забезпечити кількісне та якісне збереження вантажу в дорозі, та доставку вантажу до пункту призначення; здати вантаж вантажоодержувачу; негайно інформувати Замовника про всі затримки з достачанням вантажу; постачати вантаж із середньою швидкістю не менше 30км/год. Відповідно до п.п.3.1-3.4 Договору про надання транспортних послуг від 29.06.2011р. №ДГ-1000028, Замовник зобов'язаний: надавати Виконавцю повну інформацію про характер вантажу який перевозиться; надати до перевезення вантаж та організувати за власний рахунок навантаження та розвантаження транспортного засобу; забезпечити належне оформлення товарно-транспортних документів на вантаж який перевозиться; забезпечити правильне навантаження транспортного засобу заради уникнення його пошкодження. Так, на підставі Акта №ОУ-0000028 від 30.06.2011р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Біконо» до складу валових витрат було включено транспортні послуги, які надавав ФОП ОСОБА_12

15.05.2012р. між ТОВ «Біконо» (Замовник) та ФОП ОСОБА_13 (Повірений) був укладений Договір-поруки про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п.1.1 якого Повірений від свого імені рахунок та дорученню Довірителя організовує перевезення вантажу.

Також, судом встановлено, що на підставі Актів виконаних робіт, засвідчених підписами ТОВ «Біконо» та: ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ТОВ «ТВО «Східбуд», ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_23, ФОП ОСОБА_24, ТОВ «Транслойд», ФОП ОСОБА_25, ПП «Рефтранс», ФОП ОСОБА_26, ФОП ОСОБА_27, ТОВ «Мегас Транс», позивачем до складу валових витрат були віднесені надані транспортні послуги.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999року №318 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.п.5-7 якого витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пп.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, положеннями Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000р. №1775-ІІІ (зі змінами та доповненнями) визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Відповідно до п.25 ч.3 ст.9 вказаного Закону ліцензуванню, у тому числі, підлягає надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

Також, згідно з п.1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207 (зі змінами та доповненнями) для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом необхідними є фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Між тим, судом встановлено, що позивачем - ТОВ «Біконо» ані до матеріалів адміністративного позову, ані вході судового розгляду справи по суті суду не надано відповідних ліцензій, передбачених Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207, та є обов'язковими при наданні транспортних послуг позивачу його контрагентами.

Також, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачем - ТОВ «Біконо», на підставі накладної №2491 від 16.03.2011р. на відвантаження готової продукції до складу валових витрат без оприбуткування віднесено вартість придбаної у ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» сітки пл.оц. яч. 50/2,0 ТУ У 322-288-11-95, на загальну суму 5009грн., яка в подальшому, відповідно до Листа від 15.02.2011р. №1288, була передана Білгород-Дністровському прикордонному загону.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, основною ознакою для визначення діяльності господарською є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового характеру в межах активів платникам податків. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених за отримані товари (послуги) сум до складу валових витрат Підприємства є факт придбання означених товарів чи послуг з метою їх подальшого використання у господарській діяльності.

Водночас, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, натомість як встановлено судом та зазначено вище, означена сітка пл.оц. яч. 50/2,0 ТУ У 322-288-11-95, на загальну суму 5009грн., у подальшому позивачем була передана до Білгород-Дністровського прикордонного загону. У бухгалтерському обліку дана операція разом з ПДВ відображено проводкою Дт791/Кт631 на суму 5009грн., ПДВ у сумі 834,90грн. до складу податкового кредиту не віднесено. У зв'язку з чим, Товариством безпідставно завищено валові витрати у сумі 5009грн. у І кварталі 2011р.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів.

Між тим, судом встановлено, що наявні у матеріалах справи первинні документи, надані позивачем - ТОВ «Біконо», зокрема, на підтвердження реальності та фактичності виконання господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Рабен Україна», ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», ТОВ «Белтім», ТОВ «Сервісопторг», ТОВ «Мастербіч сістем», ТОВ «Манумаш Україна», ПП «Транс-пак», ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ТОВ «ТВО «Східбуд», ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_23, ФОП ОСОБА_24, ТОВ «Транслойд», ФОП ОСОБА_25, ПП «Рефтранс», ФОП ОСОБА_26, ФОП ОСОБА_27, ТОВ «Мегас Транс», а саме Акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), та Видаткові накладні, не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999року №996-XIV (зі змінами та доповненнями), а також Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), оскільки окреслені документи не містять вказівок на посади повноважних осіб, їх прізвищ та ініціалів, якими їх підписано, що відповідно унеможливлює ідентифікувати осіб, котрі підписали вказані документи, а також не можливо встановити в якому, зокрема, обсязі, надавалися послуги, та яким чином визначалися та вираховувалися їх вартісні показники.

Також, судом встановлено, що 06.03.2012р. між ТОВ «Біконо» (Постачальник) та ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» (Покупець) укладено Договір поставки зернових №06/03-01, відповідно до п.п.1,2 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві (поставити), а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар, що є власністю Постачальника, згідно умов даного Договору і додатків до цього Договору, які є невід»ємною частиною Договору. Кукурудза, врожаю 2011р., країна походження - Україна, в кількості відповідно до додатків до цього Договору +/- 5% за заліковою вагою (в Договорі іменоване як «Товар» або «зерно»). Загальна кількість товару по цьому Договору визначається сумою кількості Товару, яка погоджується Сторонами у всіх додатках до цього Договору.

Відповідно до укладеного 06.03.2012р. між ТОВ «Біконо» (Постачальник) та ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «СКБ» (Покупець) Додатку №1 до Договору поставки зернових №06/03-01 від 06.03.2012р., Сторони погодили асортимент (найменування), кількість товару в партії, одиницю виміру, ціну за одиницю виміру Товару, загальну вартість партії Товару, показники якості, а саме: кукурудза врожаю 2011р., 654,762тон, 1680грн. за одиницю виміру, загальною вартістю 1100000грн.

01.10.2012р. між ТОВ «Біконо» (Постачальник) та ТОВ «КНБГ» (Покупець) укладено Договір поставки зернових №10-10, відповідно до п.п.1,2 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві (поставити), а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар, що є власністю Постачальника, згідно умов даного Договору і додатків до цього Договору, які є невід»ємною частиною Договору. Кукурудза, врожаю 2012р., країна походження - Україна, в кількості відповідно до додатків до цього Договору +/- 5% за заліковою вагою (в Договорі іменоване як «Товар» або «зерно»). Загальна кількість товару по цьому Договору визначається сумою кількості Товару, яка погоджується Сторонами у всіх додатках до цього Договору.

Відповідно до укладеного 10.10.2012р. між ТОВ «Біконо» (Постачальник) та ТОВ «КНБГ» (Покупець) Додатку №1 до Договору поставки зернових №10-10 від 01.10.2012р., Сторони погодили асортимент (найменування), кількість товару в партії, одиницю виміру, ціну за одиницю виміру Товару, загальну вартість партії Товару, показники якості, а саме: кукурудза врожаю 2012р., 617,978тон, 1780грн. за одиницю виміру, загальною вартістю 1100000грн.

Так, судом встановлено, що відповідно до Додатків №1 від 06.03.2013р. та від 01.10.2012р. до Договорів поставки зернових від 06.03.2012р. №06/03-01 та від 01.10.2012р. №10-10 відповідно, поставка товару здійснюється на умовах EXW Франко-Склад (Елеватор) ДП «Златодар», адреса: м.Золотоноша, вул.Шевченка,47. При цьому, відповідно до платіжних доручень від 06.03.2012р. №235, та від 01.10.2012р. №563 ТОВ ВКП «СКБ» та ТОВ «КНБГ» було здійснено 100% передплату за зерно згідно Договорів від 06.03.2012р. №06/03-01 та від 01.10.2012р. №10-10.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.15 Підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями), тимчасово, до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

Зокрема, як встановлено судом, вбачається з наявних у матеріалах справи документів, та не спростовано сторонами, протягом перевіряємого періоду операції з постачання на митній території України зернових культур, зокрема, кукурудзи врожаїв 2011-2012р.р., не здійснювались, у зв'язку з чим Товариством порушено вимоги п.187.1 ст.187, п.15 Пірозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI, та не включено до бази оподаткування податком на додану вартість суму авансових платежів за березень 2012р. - у сумі 1100000грн, та жовтень 2012р. - у сумі 1100000грн.

Також, судом з'ясовано, що 15.04.2010р. між ТОВ «Біконо» (Покупець) та Українсько-Італійським спільним підприємством «Сітіторг» ТОВ (Продавець), був укладений Договір №150410 купівлі-продажу, відповідно до п.п.1.1-1.4 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Найменування товару: обладнання у повній комплектації для виробництва ПЕТ-преформ. Товар передається покупцю у технічно справному стані з урахуванням нормального зносу. Продавець повинен передати товар, а Покупець - прийняти у термін 5 днів з дня підписання Договору. Приймання-передача товару оформляється актом приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.4 ст.201 означеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зокрема, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів.

Між тим, судом встановлено, що наявні у матеріалах справи первинні документи, надані позивачем - ТОВ «Біконо», зокрема, на підтвердження реальності та фактичності виконання господарських операцій з контрагентом - Українсько-Італійським спільним підприємством «Сітіторг» ТОВ, а саме видаткова накладна №РН-0000101 від 20.04.2010р., та акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу №150410 від 15.04.2010р., не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999року №996-XIV (зі змінами та доповненнями), а також Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), оскільки з окреслених документів, не можливо встановити в якому, зокрема, обсязі, передався товар, та яким чином визначалися та вираховувалися його вартісні показники.

Також, відповідно до акта ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 16.09.2010р. №1408/23-513/14287057 «Про неможливість проведення документальної перевірки УІ СП товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіторг» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період лютий-липень 2010р.» за результатами проведеної документальної перевірки фахівцями податкового органу встановлено, на УІ СП ТОВ «Сітіторг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться з місцезнаходженням, у зв'язку з чим згідно з ч.ч.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст.218 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період лютий-липень 2010р., вбачаються як такі, що мають ознаки нікчемності.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності та ґрунтовності висновків ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС, викладених в Акті перевірки №000083/15-32-22-50/35243319/1964/119 від 25.06.2013р. щодо порушення ТОВ «Біконо» вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого заниження податку на прибуток на загальну суму 8270грн., у т.ч. по періодах: ІІ квартал 2010р. - у сумі 112грн., ІІІ квартал 2010р. - у сумі 777грн., ІV квартал - у сумі 893грн., І квартал 2011р. - у сумі 1398грн., ІІ квартал 2011р. - у сумі 1159грн., І квартал 2012р. - у сумі 719грн., ІІ квартал 2012р. - у сумі 1593грн., ІІІ квартал 2012р. - у сумі 2299грн., ІV квартал 2012р. - у сумі 1106грн., а також п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, та як наслідок заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 435292грн., у т.ч. по періодах: травень 2010р. - у сумі 9800грн., червень 2010р. - у сумі 56867грн., вересень 2010р. - у сумі 350грн., жовтень 2010р. - у сумі 350грн., квітень 2011р. - у сумі 117грн., червень 2011р. - у сумі 333грн., березень 2012р. - у сумі 167681грн., квітень 2012р. - у сумі 4392грн., травень 2012р. - у сумі 8158грн., червень 2012р. - у сумі 2861грн., липень 2012р. - у сумі 733грн., серпень 2012р. - у сумі 250грн., жовтень 2012р. - у сумі 183550грн., листопад 2012р. - у сумі 183грн., грудень 2012р. - у сумі 367грн.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві та викладені усно повноважними представниками у судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біконо» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013р. №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн., та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00грн., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на законодавчих приписах, отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору у сумі 2294грн. 00коп. покладаються на позивача, відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біконо» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013р. №0002082250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9923,00грн., та №0002072250 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 544092,00грн., відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 09 вересня 2013 року.

Суддя Харченко Ю.В.