Решение № 33366287, 05.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 915/1283/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017,

до відповідача квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва, пр. Миру, 62а, м. Миколаїв, 54056

про стягнення 47337,84 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача - Клис Н.А., довіреність № 01/33-421 від 26.12.2012р.

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва (далі - відповідач) грошових коштів у сумі 47337,84 грн., а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються з судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам укладеного договору та додатків до нього в жовтні 2012 року допустив перевищення договірної величини споживання електричної енергії на 23024 кВт.год. та в листопаді 2012 року на 29979 кВт.год., у зв'язку з чим повинен оплатити її вартість у подвійному розмірі на загальну суму 47337,84 грн.

Відзивом від 29.07.2013р. відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими, послався на те, що оплата поточної заборгованості за спожиту електроенергію здійснена в повному обсязі, несплаченою залишається частина, яка повністю відповідає застосованим санкціям. Одночасно відповідач просив зменшити розмір санкцій до 100 грн.

Представник позивача письмовими запереченнями, а в судовому засіданні 05.09.2013р. наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на ЗУ «Про електроенергетику», яким чітко визначено розмір санкцій, які не підлягають зменшенню, а саме: «двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини». Акцентував увагу суду на те, що при підписанні договору сторони погодили його умови.

У судовому засіданні 05.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2012р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 44/1145 (далі - договір, а.с. 9-13), у відповідності до умов якого постачальник (позивач у справі) надає послугу з постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідач у справі) з дозволеною потужністю 594 кВт, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Додатки до цього договору є його невід'ємною частиною (п.9.1 договору).

Відповідно до п. 9.4. договору, він є пролонгованим та діє, оскільки жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявляла про його припинення.

Додатком № 2 до договору передбачено, що позивачем здійснювалося електропостачання об'єкту відповідача, а саме військової частини А 1836, яка розташована у Широкій Балці м. Миколаєва.

Пунктом 2.1 договору зазначено, що під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п. 2.2.2 договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

У відповідності до п. 2.3.3 та п. 2.3.4 договору, відповідач зобов'язаний оплачувати позивачеві вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 10 "Порядок розрахунків " та додатку № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком №5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії ".

Згідно з п. 1 додатку № 10 до договору "Порядок розрахунків", - розрахунковим вважається період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об'єктів відповідача і точок комерційного обліку фіксуються відповідачем на звітну дату кожного місяця та оформлюється "актом про використану електричну енергію " по наведеному у додатку № 4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (а.с. 19).

Крім того, п.п. 3 - 5 додатку № 1 до договору встановлено, що відповідач має самостійно контролювати та прогнозувати власне електроспоживання. Відповідач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електроенергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини електроспоживання, а у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії - нести відповідальність згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Так, розрахунковим періодом у жовтні 2012 року вважається період з 30.09.2012р. по 30.10.2012р. Протягом цього розрахункового періоду відповідач не звертався до позивача з заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії у жовтні 2012 року. Як свідчать матеріали справи, про коригування договірної величини споживання у жовтні 2012 року відповідач звернувся до позивача з листом №1980 лише 06.11.2012р., тобто після закінчення розрахункового періоду (а.с. 28). Однак, листом від 19.11.2012р. № 01/12-6770 відповідачу було відмовлено в коригуванні договірної величини споживання електричної енергії у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за використану електроенергію (а.с. 29).

З позовної заяви вбачається, що з заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії у листопаді 2012 року відповідач протягом розрахункового періоду до позивача не звертався.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 5 додатку № 1 до договору у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Зазначена норма також узгоджена сторонами п. 4.2.2 договору.

Так, згідно з додатком № 1а до договору «Обсяги постачання електричної енергії на 2012 рік» у жовтні - листопаді 2012 року відповідачу встановлена гранична величина споживання 0 кВт.г.; фактично було спожито у жовтні 2012 року 23024 кВт.г. електроенергії, а у листопаді 2012 року - 26979 кВт.г., тобто граничну величину за вказані місяці перевищено на 50003 кВт.г., що підтверджується актами про використану електричну енергію за жовтень 2012 року (а.с. 23) та за листопад 2012 року (а.с. 25).

За таких обставин, згідно з додатком № 1 до договору та ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» обсяг спожитої енергії понад граничну величину був розрахований відповідачу у двократній вартості, що склало 47337,84 грн.:

- жовтень 2012 року 23024 кВт.г. * 0,9467 (тариф) = 21796,82 грн.;

- листопад 2012 року 26979 кВт.г. * 0,9467 (тариф) = 25541,02 грн.

Повідомлення № 04-23/2-8045 від 06.11.2012р. про перевищення договірної величини електроспоживання у жовтні 2012 року разом з рахунком № 44/1145/11/1 на суму 21796,82 грн. було вручено відповідачу й отримано останнім 08.11.2012р. (а.с. 27).

Повідомлення № 04-23/2-8648 від 11.12.2012р. про перевищення договірної величини електроспоживання у листопаді 2012 року разом з рахунком №44/1145/12/1 на суму 25541,02 грн. було вручено відповідачу й отримано останнім 13.12.2012р. (а.с. 27 зворотній бік).

Виставлені рахунки відповідач не оплатив до теперішнього часу, чим порушив приписи ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в сумі 47337,84 грн. ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані отже, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва (пр. Миру, 62-а, м.Миколаїв, 54056; ідентифікаційний код 08029523) на користь публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017 м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; ідентифікаційний код 23399393) кошти в сумі 47337,84 грн. (сорок сім тисяч триста тридцять сім грн. 84 коп.) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260383011001 в МОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461, ідентифікаційний код 23399393.

3. Стягнути з квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва (пр. Миру, 62-а, м.Миколаїв, 54056; ідентифікаційний код 08029523) на користь публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017 м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; ідентифікаційний код 23399393) судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) на поточний рахунок №260003001362 в МОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461, ідентифікаційний код 23399393.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 09 вересня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв