Постановление суда № 33357691, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/899/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», третя особа - дочірнє підприємство «Партизанський елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України», про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року Генічеська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби (далі - Позивач, Генічеська МДПІ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до публічної акціонерної компанії «Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - Відповідач, ПАТ «ДПЗК України»), третя особа - дочірнє підприємство «Партизанський елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України» (далі - Третя особа, ДП «Партизанський елеватор»), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила стягнути з Відповідача податковий борг Третьої особи в сумі 791 109,85 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому, приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що за Третьою особою дійсно обліковується несплачена податкова заборгованість, однак, у зв'язку з тим, що реорганізація Третьої особи не завершена, підстав для стягнення податкового боргу з Відповідача Генічеська МДПІ не має.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не вірно здійснено тлумачення положень ст. 98 ПК України, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами згідно правил ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду у Третьої особи існувала несплачена податкова заборгованість в сумі 791 109,85 грн., у тому числі - з земельного податку 166 123,07 грн. та 124 004,37 грн., з податку на додану вартість 500 982,41 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 41, 95, 98 ПК України, прийшов до висновку, що за Третьою особою дійсно обліковується податкова заборгованість, разом з тим, оскільки Відповідач не набуває всіх прав та обов'язків ДП «Партизанський елеватор» у відповідності до ст. 98 Податкового кодексу, правових підстав у Генічеської МДПІ для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу Третьої особи не було.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно приписів ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З наведеного випливає, що право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу у органів державної податкової служби виникає після направлення платнику податків податкової вимоги та не сплати останнім суми узгодженого податкового боргу.

При цьому, Позивач, визначаючи платником податків ДП «ДПЗК України», не надав суду доказів направлення останньому у встановлений законом строк податкової вимоги.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, Генічеська МДПІ, визначаючи платником податкової заборгованості ДП «Партизанський елеватора» Відповідача, виходячи з правил ст. 98 ПК України, не враховувала наступного.

Відповідно до п. 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання:

98.1.1. для господарських товариств - зміна організаційно-правового статусу товариства, що тягне за собою зміну коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

98.1.2. злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими;

98.1.3. поділ платника податків на декілька осіб, а саме поділ його майна між статутними фондами новоутворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який поділяється;

98.1.4. виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується;

98.1.5. реєстрацію фізичної особи як суб'єкта господарювання без скасування її попередньої реєстрації як іншого суб'єкта господарювання або з таким скасуванням.

Приписи п. 98.2 ст. 98 ПК України передбачають, що у разі якщо власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, або цілісний майновий комплекс державного чи комунального підприємства передається в оренду чи концесію грошові зобов'язання чи податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

98.2.1. якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, після реорганізації він набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації;

98.2.2. якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися;

98.2.3. якщо реорганізація здійснюється шляхом поділу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, що розподіляється, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації.

Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоутвореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості майна, отриманого ними у процесі реорганізації згідно з розподільним балансом.

У разі якщо одна чи більше новоутворених осіб не є платниками податків, щодо яких виникли грошові зобов'язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені грошові зобов'язання чи податковий борг повністю розподіляються між особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманого ними майна, без урахування майна, наданого особам, що не є платниками таких податків.

98.2.4. у разі передачі в оренду чи концесію цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства платник податків - орендар чи концесіонер після прийняття цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли у державного або комунального підприємства до передачі цілісного майнового комплексу в оренду чи концесію.

Зі змісту наведених вище положень ПК України, зокрема, пп. 98.1.2 п. 98.1, пп. 98.2.2 п. 98.2 ст. 98, вбачається, що обов'язковими умовами для набуття юридичною особою прав та обов'язків платника податків ліквідованого платника податків за правилами вказаних положень ст. 98 Податкового кодексу є: проведення реорганізації суб'єктів господарювання шляхом об'єднання; передача майна платника податків до статутного фонду іншого платника податку.

Як було встановлено судом першої інстанції, у складі створеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 1000 Державної акціонерної компанії «Хліб України» діють дочірні підприємства (зокрема ДП «Партизанський елеватор»), які не входять до статутного фонду Державної акціонерної компанії «Хліб України».

Відповідно до Статуту Третьої особи, затвердженого рішенням Спостережної ради ДАК «Хліб України» від 24.03.2001 року, остання є юридичною особою, діє на принципах господарської самостійності і самоокупності. Майно Державної акціонерної компанії «Хліб України» передається підприємству в користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року № 764 «Про заходи з утворення державного публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» прийнято рішення ліквідувати дочірні підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» згідно з додатком та утворити державне публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства. Установлено, що статутний капітал державного публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії «Хліб України», що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів товариства.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011 року № 634 створено ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» шляхом перетворення Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Зі змісту зазначених рішень власника платника податків або уповноважений ним органу вбачається, що ДП «Партизанський елеватор» ліквідовується не у ході реорганізації шляхом злиття з іншою юридичною особою, а ліквідовується взагалі як юридична особа. А тому, Кабінет Міністрів України, зазначаючи у пункті 5 постанови від 11.08.2010 року №764 про те, що статутний фонд ПАТ «ДПЗК України» формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК «Хліб України», що ліквідуються, визначав як уповноважений орган власника подальше користування майном, а не вказував на реорганізацію юридичних осіб шляхом злиття.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, на момент розгляду справи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не було внесено запис про припинення юридичної особи ДП «Партизанський елеватор».

Крім того, з системного аналізу положень ст. ст. 104, 110, 111 ЦК України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації, яка не передбачає правонаступництва.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що припинення юридичної особи шляхом ліквідації без проведення реорганізації не дає правових підстав застосовувати податковому органу положення пп. 98.2.2 п. 98.2 ст. 98 ПК України, у зв'язку з чим суд першої інстанції вірно зазначив про необґрунтованість позовних вимог до ПАТ «ДПЗК України».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», третя особа - дочірнє підприємство «Партизанський елеватор» Державної акціонерної компанії «Хліб України», про стягнення податкового боргу - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.