№ 33340301, 03.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 924/217/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Марко Р.І.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат", м.Івано-Франківськ за №774 від 15.07.13 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 року

у справі №924/217/13/г

за позовом: Фізичної особи - підприємця Максимчука Ярослава Миколайовича с.Межиріч,Острозький район, Рівненська область,

до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат" м.Івано-Франківськ, в особі відокремленого підрозділу "Шепетівський військовий лісгосп" м.Шепетівка, Хмельницька область,

про: стягнення заборгованості у сумі 69200,05 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Максимчук Я.М., свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця В00 № 825740 від 12.09.03 р.,

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 року у справі №924/217/13/г (суддя Цюх Г.З.) позов Фізичної особи - підприємця Максимчука Ярослава Миколайовича с.Межиріч, Острозький район, Рівненська область до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат" м.Івано-Франківськ, в особі відокремленого підрозділу "Шепетівський військовий лісгосп" м.Шепетівка, Хмельницька область про стягнення заборгованості у сумі 69200,05 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.07.2013 року у справі №924/217/13/г, відповідач - ДП "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат"- подав апеляційну скаргу , з підстав, неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що відповідач не уповноважував відокремлений підрозділ укладати договори із позивачем від імені відповідача.

На підставі наведеного, скаржник просить скасувати рішення першої інстанції та відмовити у позові.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 924/217/13-г розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 03.09.13 р.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, у склад колегії замість судді Желіка М.Б. введено суддю Марка Р.І..

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

Позивач в судове засідання 03.09.2013 року з'явився, проти апеляційної скарги заперечив з мотивів викладених у поданому письмовому відзиві. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим , просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 03.09.2013 р. представник скаржника не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі платіжних доручень №208 від 20.07.10, №209 від 22.07.10 та №1 від 30.09.10 позивач перерахував на рахунок відокремленого підрозділу "Шепетівський військовий лісгосп" кошти в сумі 69200,05 грн. Отже, факт перерахування коштів відповідачу в сумі 69200,05 грн. мав місце, що останнім не оспорюється. Позивач, звертався до відповідача з вимогою б/н від 20.06.12. про передачу лісоматеріалів або повернення коштів в сумі 69200,05 грн., проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача. Враховуючи відсутність відомостей про повернення відповідачем коштів в сумі 69200,05 грн. чи передачу лісоматеріалів, позивачем правомірно заявлено вимогу про їх стягнення.

Посилання скаржника на відсутність повноважень у відокремленого підрозділу укладати договір із позивачем підставно не було прийнято до уваги судом першої інстанції враховуючи надану відносинам правову оцінку.

Так, у вказаних платіжних дорученнях відсутні посилання на договір без номера від 01.07.10, тому заперечення відповідача про те, що начальник відокремленого підрозділу "Шепетівський військовий лісгосп" не мав повноважень підписувати договір від 01.07.10, у зв'язку з чим вказаний договір не є дійсним являються безпідставними, оскільки спірні відносини виникли з іншої підстави. Така підстава була правильно визначена судом першої інстанції як така, що передбачена у ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно, грошові кошти і тоді, коли підстава, на якій вони набуті, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна, грошових коштів було результатом поведінки набувача майна чи грошових коштів, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України). В силу положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України). Нормою ч.1 ст.530 ЦК України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тому, суд першої інстанції підставно задовольнив позов.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають закону і матеріалам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 р. у справі № 924/217/13-г слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат"- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 р. у справі № 924/217/13-г - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-Франкіської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 05.09.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Марко Р.І.