Постановление суда № 33280402, 04.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5911/13 Головуючий 1 інст.- Нев'ядомський Д.В.

Справа № 640/7415/13 Суддя-доповідач-Піддубний Р.М.

Категорія: «інші справи»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Швецової Л.А., Малінської С.М.,

при секретарі: Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи - Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, відділ Державного земельного кадастру в Дергачівському районі Харківської області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

встановила:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт належності їй правовстановлюючого документу - Державного акту про право приватної власності на землю серії ХР-10-00-021830, виданого 06 квітня 1995 року Черкасько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2013 року на підставі ст. 115 ЦПК заяву повернуто ОСОБА_2 для подання до належного суду у зв'язку з її непідсудністю Київському районному суду м. Харкова.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права просила ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя виходив з того, що справа за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу не підсудна Київському районному суду м. Харкова, що відповідно до ст. 115 ЦПК України є підставою для її повернення заявнику для подання до належного суду та керувався положеннями ч. 2 ст. 109 ЦПК, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Частинами 1 та 2 ст. 234, п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. В порядку окремого провадження суд розглядає справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як убачається із матеріалів справи. ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт належності їй правовстановлюючого документа - Державного акту про право власності на землю

Частиною 1 ст. 257 ЦПК передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви у зв'язку з її непідсудністю Київському районному суду м. Харкова суддя зазначених положень процесуального закону не врахував, не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 звернулась до суду не з позовом, а із заявою про встановлення юридичного факту, яка має розглядатися в порядку окремого провадження судом за місцем проживання заявника, а тому дійшов помилкового висновку про наявність передбачених т. 115 ЦПК підстав для повернення заяви.

Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвала судді - скасуванню, з направленням позовної заяви до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2013 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді