№ 33237267, 02.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5040/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

27 серпня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ПОСТАЧСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Приморському район м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0001052250, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Приватне підприємство «ПОСТАЧСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Приморському район м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 року №0001052250.

В судовому засіданні 27.08.2013 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у вересень 2010 року – березень 2011 року законно сформував податковий кредит з ПДВ підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в зв’язку із чим, висновок посадових осіб органу ДПС України не є ґрунтовним, а оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнання протиправними та скасуванню. Представник відповідач ДПІ був сповіщений належним чином пр. день, час та місце слухання справи (а.с.155), але в судове засідання не прибув, а тому, на підставі положень ч.4 ст.128 КАС України, справа слухалась за його відсутності за наявними в справі па письмовим доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ від 06.03.2013 року №701, направлення на перевірку від 06.03.2013 року №000861/635, №000862/636посадовими особами відповідача в період з 19.03.2013 року по 01.04.2013 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань взаємовідносин позивача з ПП «ОСК КОМПАНІ», ПП «ОТП ГРУП», ПП «ЮНІКОМ ПЛЮС», ПП «КЛІПЕРТОН» за період з вересень-жовтень 2010 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №2169/22-5/30445980 від 03.04.2013 року з додатками (а.с.23-40), на підставі якого було встановлено безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ за вказаний період часу в загальній сумі 38498,00 грн., що є порушеннями п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної перевірки відповідачем 12.04.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001052250 (а.с.41) про донарахування ПДВ на загальну суму 38498,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 8629,50 грн..

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагентів підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача – ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС в судове засідання не прибув, письмових заперечень та доказів не надав, а тому правова позиція податкового органу буде братись судом з акту перевірки №2169/22-5/30445980 від 03.04.2013 року з додатками (а.с.23-40).

Розглянувши оскаржений акт суб’єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Закону про оподаткування з ПДВ.

Так, згідно п.1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з’ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Так, між позивачем та ПП «ОСК КОМПАНІ», ПП «ОТП ГРУП», ПП «ЮНІКОМ ПЛЮС», ПП «КЛІПЕРТОН» були укладені договори підряду від 24.02.2011 року №24/02-01 (а.с.66), від 12.11.2010 року №1011/С (а.с.70), від 06.01.2011 року №11/01-9 (а.с.75), від 08.09.2010 року №1-/16 (а.с.82), від 29.09.2010 року №10/17 (а.с.87), від 01.10.2010 року №10/18 (а.с.92), від 18.10.2010 року №10/19 (а.с.96), фактичне виконання якого підтверджується актами прийняття виконаних будівельних робіт, відомостями про вартість виконаних робіт, рахунками на оплату їх вартості, податковими накладними на всю суму оплаченої вартості виконаних робіт, доказами проведення оплати вартості наданих послуг, накладними на передачу товарів, звідними відомостями по рахункам позивача щодо оприбуткування результатів наданих послуг та проведення їх оплати (а.с.67-107, 120-164).

Фактичне надання послуг та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ, надавало право позивачу сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий орган вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів поставки товарів та виконання підрядних робіт.

Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі – Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

В судовому засіданні 27.08.2013 року представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані письмові докази первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, в зв’язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та послуг його контрагентами, що підтверджується відповідними документами, висновок податкового органу про безтоварність цих угод є помилковим, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 12.04.2013 року №0001052250.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 02 вересня 2013 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.