№ 33222, 05.07.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

"05" липня 2006 р. Справа № 2/187а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2006 року

08 год. 47 хв. Справа № 2/187а

За позовом: відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

14017, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

до комунального житлово-експлуатаційного підприємства “ЖЕК-2”

14000, м. Чернігів, вул. Чернишевського, 7

про стягнення 6825 грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Секретар Фетисова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: начальник відділу Зайковська М.В.

від відповідача: юрист Шапоренко С.В.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 6825 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в 2005 році.

У судовому засіданні позивач підтримала позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Згідно з ст. 51 КАСУ відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково.

При цьому його дії не суперечать закону, не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” , в діючій в 2005 році редакції, (надалі Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (надалі Положення), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідач не подав доказів виконання Положенням «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314».

У відповідності до ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення”, Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", що затверджена наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. № 244 (діюча в 2005 році) підприємства, установи і організації, розташовані на території відповідного регіону, незалежно від форм власності і господарювання та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН. Форма звітності передбачає зазначення наявності вільних робочих місць (вакантних посад) і для працевлаштування інвалідів.

Відповідач до відділення Фонду подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача складала 44 особи, з яких 2 інваліди при 4% нормативі - 2.

Як вбачається з акту контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням штрафних санкцій до державного бюджету від 15.03.2006р., що складений в.о. начальника відділу позивача Семешко Г.А., інвалід Ялинич М.О. працював на підприємстві відповідача у 2005 році лише з 13 жовтня. Таким чином відповідачем фактично створене лише одне робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Невиконання нормативу становить 1 робоче місце. Розмір штрафних санкцій складає 6825 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України включають доходи що отримуються відповідно Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 6825 грн. штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст. 51, 112, 136, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального житлово-експлуатаційного підприємства “ЖЕК-2” (м. Чернігів, вул. Чернишевського, 7, р/р 2600001762569 в ФВАТ “Державний Експортно-імпортний банк України” , МФО 353649, код 32399376) на користь Державного бюджету України (Державний бюджет м. Чернігова, банк отримувача –УДК у Чернігівській області, рахунок 31214230600002, МФО 853592, код 22825965) 6825 грн. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою

особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя С.І. Михайлюк

У повному обсязі постанова виготовлена 05.07.2006р.