№ 33202457, 29.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 р. Справа №805/11993/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-45 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі судового засідання Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, м. Донецьк

до ОСОБА_2, м. Донецьк

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 12 листопада 2012 року по 4 лютого 2013 року в розмірі 8029 грн.

за участю представників:

від позивача: Кондратенка О.В. - за дов.

від відповідача: ОСОБА_2, особисто

ВСТАНОВИВ:

Донецьким міським центром зайнятості - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Донецький міський центр зайнятості) заявлено позов до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 12 листопада 2012 року по 4 лютого 2013 року в розмірі 8029 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним відносно відповідача встановлено факт, що ОСОБА_2 на дату реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що не повідомив службу зайнятості та що призвело до незаконної виплати позивачем суми матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг в розмірі 8029 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив стягнути з відповідача незаконно отримані витрати за надані соціальні послуги.

Відповідач у судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що він дійсно у 2002 році був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, але постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2010 року по справі № 2а-11439/10/0570 була припинена його підприємницька діяльність. Судове рішення набрало законної сили 29 червня 2010 року. Також пояснив, що вважав свою підприємницьку діяльність припиненою з моменту набрання судовим рішенням по справі № 2а-11439/10/0570 законної сили. Вважає, що ним у поданій 12 листопада 2012 року заяві про вирішення питання щодо працевлаштування та надання статусу безробітного не було зазначено недостовірну інформацію стосовно підприємницької діяльності, тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

5 листопада 2012 року до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернувся ОСОБА_2. 12 листопада 2012 року йому було надано статус безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття. В заяві про надання статусу безробітного від 12 листопада 2012 року ОСОБА_2 зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III (надалі - Закон № 1533) страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Згідно з нормою частини 1 статті 6 Закону № 1533 право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

За результатами проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним відносно відповідача Донецьким міським центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків від 18 лютого 2013 року № 100д, яким встановлено, що на підставі проведеної звірки з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 на дату реєстрації та у період перебування на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості, як безробітний, був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до витягу з трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_2 31 жовтня 2012 року був звільнений за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) з ПАТ «Донецьке автотранспортне підприємство 0513». 12 листопада 2012 року став на облік до Донецького міського центру зайнятості, як безробітний.

Суд зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2010 року по справі № 2а-11439/10/0570 було задоволено позов Державної податкової інспекції в Петровському районі м. Донецька та припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за неподання протягом рогу органам державної податкової служби податкових декларацій та інших документів фінансової звітності. Постанова суду набрала законної сили 29 червня 2010 року.

Як встановлено судом, документів на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідачем до державного реєстратора подано не було, що підтверджується відсутністю запису про здійснення такої реєстраційної дії.

Відповідно до виписки з ЄДР (пошук в ЄДР) ОСОБА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради, знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Отже, відповідач на дату реєстрації - 12 листопада 2012 року - та у період перебування на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості як безробітний - з 12 листопада 2012 року по 4 лютого 2013 року - не повідомив позивача про реєстрацію його як фізичної особи-підприємця, чим порушив пункт 2 статті 36 Закону № 1533.

Суд не приймає посилання відповідача на той факт, що він фактично не здійснював підприємницьку діяльність, доходів не отримував та вважав свою підприємницьку діяльність припиненою з моменту набрання судовим рішенням по справі № 2а-11439/10/0570 законної сили, оскільки норми Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачають фактичного здійснення чи не здійснення підприємницької діяльності, а лише визначають сам факт наявності статусу підприємця. Суд зазначає, що відповідачем не здійснені всі передбачені законом дії, спрямовані на державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності у разі відсутності наміру займатися нею надалі, та рішення суду це тільки початок реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, а не її завершення. Станом на період отримання допомоги відповідач не був виключений з Єдиного державного реєстру як фізична особа-підприємець.

Таким чином, відповідач не повідомив позивача про факт реєстрації його як фізичної особи-підприємця у період перебування на обліку у Донецькому міському центрі зайнятості з 12 листопада 2012 року по 4 лютого 2013 року, що призвело до незаконної виплати позивачем суми матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг в розмірі 8029 грн. Зазначена сума підтверджена довідкою про матеріальне забезпечення, виплачене ОСОБА_2 за період з 12 листопада 2012 року по 4 лютого 2013 року, з якої вбачається, що відповідачу сплачена сума 8638 грн. 80 коп., після перерахунку вилучено зі списку 609 грн. 80 коп. Отже, сума яка підлягає до повернення складає 8029 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 36 Закону № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Пунктом 3 статті 36 Закону № 1533 закріплено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних. Так у пункті 12 зазначеного Порядку закріплено, що для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець. У пункті 6 Порядку зазначено, що у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Доказів сплати суми витрат матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг в сумі 8029 грн. відповідач не надав суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач в період знаходження на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості в якості безробітного за період з 12 листопада 2012 року по 4 лютого 2013 року, був зареєстрований як фізична особа-підприємець, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності не здійснена, тобто відповідач відносився до зайнятого населення, при цьому не повідомив про цей факт позивача, що призвело до незаконної виплати Донецьким міським центром зайнятості допомоги по безробіттю ОСОБА_2 у розмірі 8029 грн. Отже зазначена сума підлягає відшкодуванню відповідачем Донецькому міському центру зайнятості - робочому органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 12 листопада 2012 року по 4 лютого 2013 року в розмірі 8029 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на р/р № 37176002002327 в ГУДК України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511, суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 12 листопада 2012 року по 4 лютого 2013 року в розмірі 8029 грн. (вісім тисяч двадцять дев'ять гривень).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 серпня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 30 серпня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.