Решение № 33133421, 16.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12060/13 16.08.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до відповідача Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс"

про стягнення 510 367,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В. - юрисконсульт

від відповідача: Майстренко В.І. - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс" про стягнення основної заборгованості в сумі 510 367,58 грн. відповідно до Договору про закупівлю послуг № 20006 від 15.02.2012 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права та охоронювані законом інтереси порушено, в зв'язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у справі просить залучити у якості другого відповідача - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), оскільки останній згідно рішення сесії Київської міської ради про бюджет м. Києва на відповідний рік є головним розпорядником коштів, а відповідач є одержувачем бюджетних коштів. Суд вирішив у задоволенні поданого клопотання відмовити.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України), не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу). Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України.

Стаття 24 ГПК України не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. Якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Відповідно до вимог статті 12 ГПК України встановлено перелік справ, які підвідомчі господарським судам. За змістом вказаної статті вбачається, що спори про встановлення цін на продукцію(товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 15.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", далі Учасник, та Комунальним підприємством Київської міської ради "Київдорсервіс", далі Замовник, було укладено Договір № 20006 про закупівлю послуг за державні кошти, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1.) Учасник зобов'язується у лютому-грудні 2012 року поставити Замовникові електричну енергію, а Замовник прийняти і оплатити такий товар у повному обсязі у визначені договором терміни.

Згідно пункту 12.1 Договору цей договір укладено на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" і є новою редакцією договору про постачання електричної енергії від 01.03.2005 року № 20006.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої Замовником, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. Обсяги спожитої електроенергії визначається Учасником розрахунковим шляхом з вимогами Додатка "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 1 Додатку "Порядок розрахунків" розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 25 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Пунктом 2.2 Додатку "Порядок розрахунків" передбачено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у ПАТ "Київенерго" рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. КП "Київдорсервіс" протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунка здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року за ним утворився основний борг за спожиту активну електричну енергію, який станом на 01.06.2013 року дорівнює 510 367,58 грн. Виникнення заборгованості підтверджено актами приймання-передачі товарної продукції, рахунками та рахунками-розшифровками за спірний період.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, виходячи із наступного:

Між сторонами укладено договір теплопостачання, як різновид купівлі-продажу, де теплова енергія виступає як товар. Сторони досягли суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни, строку, встановили тарифи, порядок розрахунків, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 638, 655, 692, 712, 714 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181, 275 ГК України, він вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем було направлено відповідачу вимогу від 30.05.2013 року про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 510 367,58 грн., але відповідач заборгованість не погасив.

Зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням належним чином і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобов'язання за Договором. Основний борг в сумі 510 367,58 грн., який позивач намагається стягнути з відповідача, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню. Відповідач доказів виконання зобов'язань за Договором, в т. ч. з урахуванням приписів ст. 617 ЦК України, суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Комунальне підприємство Київської міської ради "Київдорсервіс", згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.08.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 599, 627, 638, 625, 655, 692, 712, 714, ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 265, 266, 275 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 24, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс" задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс", 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 56, код ЄДРПОУ 32955518, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", 01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, рахунок № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305, основний борг за спожиту активну електричну енергію в сумі 510 367,58 грн., видавши наказ.

3. Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс", 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 56, код ЄДРПОУ 32955518, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", 01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, р/р № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305, витрати по сплаті судового збору в сумі 10 207,35 грн., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 21.08.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко