Решение № 33133393, 19.08.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа № 915/961/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017

поштова адреса: вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв, 54055

до відповідача Комунального підприємства "Спеціалізованого комунального підприємства "Гуртожиток", вул. Маршала Василевського, 55-А, м. Миколаїв, 54006

про стягнення заборгованості в сумі 711 572, 66 грн., у тому числі: 671 435, 86 грн. - основного боргу; 32 975, 95 грн. - пені; 565, 67 грн. - індексу інфляції; 6 595, 18 грн. - 3% річних.

за участю представників сторін

від позивача Степаненко Ольга Олександрівна, довіреність № 01/33-386 від 26.12.2012 року;

від відповідача Титовська Тетяна Валентинівна, довіреність № 755 від 18.06.2013 року

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Комунального підприємства "Спеціалізованого комунального підприємства "Гуртожиток" про стягнення заборгованості в сумі 711 572, 66 грн., у тому числі: 671 435, 86 грн. - основного боргу; 32 975, 95 грн. - пені; 565, 67 грн. - індексу інфляції; 6 595, 18 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 18.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.06.2013 року розгляд справи відкладено на 09.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.08.2013 року.

В судовому засіданні 19.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Представником позивача також було подано суду письмові заперечення на відзив відповідача ( арк. справи 125-126), які долучені судом до матеріалів справи. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" в особі філії міста Миколаєва, правонаступником якого є ПАТ "Миколаївобленерго", та Комунальним підприємством "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" було укладено договір № 44/3120 від 07.05.2007 року про постачання електричної енергії (далі - Договір).

В преамбулі договору № 44/3120 від 07.05.2007 року та у п. 2.1 Договору зазначено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватись Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), іншими чинними законодавчими актами України.

На підставі вищевказаного Договору позивач відпустив відповідачу активної електричної енергії за період з січня 2013 року по квітень 2013 року на суму 716 695, 86 грн.

Зобов'язання щодо здійснення розрахунку відповідач належним чином не виконував, оплату рахунків за використану електроенергію провів частково в сумі 45 260, 00 грн., в зв'язку з чим у відповідача станом на 01.05.2013 року існує заборгованість за спожиту активну електроенергію, розмір якої складає 671 435, 86 грн., враховуючи ПДВ.

Позивачем також зазначено, що відповідно до п. 4.2.1 Договору споживач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст.ст. 526, 625 ЦК України та умови Договору позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, заявлену до стягнення.

16.07.2013 року на адресу господарського суду Миколаївської області від позивача надійшли письмові заперечення на відзив (арк. справи 125-126). В поданих суду запереченнях зазначено наступне.

Із посиланням на пункти 1.2, 12 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 року № 910) (далі - Правила), позивачем зазначено, що населений пункт - юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту. Електрична енергія постачається населеному пункту на підставі договору про постачання електричної енергії.

Комунальне підприємство "СКП "Гуртожиток" є юридичною особою, споживачем електричної енергії на підставі договору, укладеного з енергопостачальною компанією. Точка продажу електричної енергії населеному пункту встановлюється на межі балансової належності електроустановок цього населеного пункту. Населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт відповідно до умов договору.

Із посиланням на п. 12.4 Правил позивачем зазначено, що КП "СКП "Гуртожиток" є споживачем електроенергії - юридичною особою, що закуповує електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок населеного пункту. При цьому розрахунки за спожиту електричну енергію між мешканцями КП "СКП "Гуртожиток" регулюються установчими документами організації.

Із посиланням на норми ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" позивачем зазначено, що споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

При укладенні Договору № 44/3120 про постачання електричної енергії між сторонами було укладено Додаток № 2 до Договору, яким визначено перелік об'єктів споживача, на які відбувається поставка електричної енергії, та за які КП "СКП "Гуртожиток" зобов'язалось проводити оплату відповідно до умов Договору.

В рахунках на оплату за активну електроенергію встановлено предмет (електроенергія), ціна (тарифи, визначені постановами НКРЕ) та виходячи з показників (кВт/год.), які визначені відповідачем самостійно, строк оплати. У зв'язку з чим, відповідач погодився з пропозицією про оплату на умовах, що встановлені в рахунках позивача. Відповідач прийняв пропозицію (оферта), тим самим здійснивши оплату.

Із посиланням на приписи ст. 180, 181 ГК України, ст. 638 ЦК України представник позивача зазначив, що наявність між сторонами договірних відносин підтверджується звітами відповідача за спожиту електроенергію, які відповідач щомісячно надає позивачу. Всі звіти підписуються уповноваженими особами відповідача та керівником відповідача. На підставі наданих відповідачем показів приладів обліку позивач надає відповідачу рахунки на сплату за спожиту електроенергію, а відповідач здійснює оплату на підставі рахунків. Враховуючи те, що позивач безперебійно постачає відповідачу електричну енергію, у відповідача не зупиняється обов'язок проводити оплату за електричну енергію.

Позивачем також зазначено, що за період з січня по квітень 2013 року КП "СКП "Гуртожиток" надавав акти про використану електричну енергію, а споживачу в свою чергу надавались рахунки про сплату за спожиту електричну енергію. У квітні 2013 року відповідач надав два акти про використану електричну енергію, самовільно розділив на електричну енергію спожиту КП "СКП "Гуртожиток" та мешканцями гуртожитків. Споживачу було направлено рекомендованими листом рахунок на оплату електричної енергії, спожитої у квітні 2013 року, який був отриманий КП СКП "Гуртожиток" 30.04.2013 року.

Таким чином, Позивачем прийнято пропозицію Відповідача (акцепт) та одночасно запропоновано оплатити кошти за спожиту електричну енергію на умовах, визначених у рахунках.

Відповідач частково здійснював оплату за надану активну електроенергію. Тобто, Відповідач вчинив дію відповідно до вказаних у пропозиції (рахунках на оплату, виставлених ПАТ "Миколаївобленерго") умов договору, чим підтвердив намір укласти договір.

Позивачем також зазначено, що між фізичними особами - мешканцями гуртожитків та ПАТ "Миколаївобленерго" договірні відносини відсутні, особові рахунки не відкриті, електроустановки споживачів ПАТ "Миколаївобленерго" не прийняті на абонентське обслуговування.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.08.2013 року позовні вимоги визнав частково. В судовому засіданні 19.08.2013 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення (арк. справи 143), в яких зазначено, що відповідач в повному обсязі визнає позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за період з січня по березень 2013 року, 3% річних та інфляційних нарахувань за період з січня по лютий 2013 року. Розмір заявленої до стягнення пені за період з січня по березень 2013 року відповідач просить суд зменшити на 50%. Заборгованість за квітень 2013 року відповідач не визнає.

В поданому суду відзиві (арк. справи 105-107) та письмових поясненнях (арк. справи 130-132) відповідачем зазначено наступне.

Термін дії договору № 44/3120 від 07.05.2007 року закінчився 31.12.2007 року. Умови про продовження терміну дії договір від 07.05.2007 року № 44/3120 не містить.

Рішеннями господарського суду Миколаївської області від 08 квітня 2013 року по справі № 915/181/13-г та по справі № 915/186/13-г визнано той факт, що договір від 07.05.2007 року № 44/3120 припинив свою дію 31.12.2007 року.

Проте, як видно з обох вищезазначених рішень, суд вважає, що сторони фактично щомісячно укладали договори про постачання електроенергії зі строком дії один місяць, оскільки відповідач кожного місяця надавав позивачу акти про використану електроенергію та оплачував рахунки, виставлені позивачем. У цих актах відповідач вказував як обсяги власного споживання електричної енергії - на комунальне освітлення гуртожитків, які знаходяться на балансі відповідача, так і обсяги споживання мешканцями гуртожитків на потреби освітлення їх житла, як правило, приватизованого.

Відповідачем зазначено, що у квітні і травні 2013 року відповідач подавав позивачу акти про використану електроенергію тільки щодо власного споживання - на потреби комунального освітлення гуртожитків без посилання на договір від 2007 року, який, на думку відповідача, втратив чинність. На підставі викладеного, відповідач вважає, що у квітні 2013 року сторони вже не укладали договір на постачання електричної енергії, яку фактично використовують мешканці гуртожитків. Договір у вказаний період фактично укладався тільки щодо власного споживання відповідача.

Про свою відмову сплачувати борги і штрафні санкції за мешканців гуртожитків відповідач неодноразово письмово повідомляв позивача листами, в яких пропонував позивачу укласти прямі договори безпосередньо з мешканцями гуртожитків відповідно до ч. 4 ст. 275 ГК України та ст. 24 Закону України "Про електроенергетику". Але позивач категорично відмовлявся.

Із посиланням на лист Миколаївської міської ради від 20.06.2013 року № 1438/02.02.01-22/14/13 відповідачем зазначено, що з метою недопущення відключення мешканців гуртожитків від електропостачання керівництво Миколаївської міської ради надало доручення відповідачу укласти договір з позивачем на весь обсяг електричної енергії, включаючи і споживання мешканців. Такий договір відповідач вимушений був укласти 30 травня 2013 року.

Проте, відповідач зазначає, що у квітні 2013 року договірних відносин між позивачем і відповідачем щодо сплати відповідачем обсягу електричної енергії, спожитої мешканцями гуртожитків, ще не існувало. Тому відповідач вважає вимогу позивача щодо сплати за обсяг електричної енергії, спожитої мешканцями у квітні 2013 року, безпідставною. Обсяг електроенергії, спожитої у квітні мешканцями гуртожитків, складає 611 538 кВт/г ( за тарифними групами 911, 912, 913) на суму 124 564, 88 грн., згідно рахунку позивача № 44/3120/4/1 від 24.04.2013 року.

З огляду на вищенаведене, відповідач погоджується оплатити заборгованість за активну електроенергію за січень - березень 2013 року, в тому числі і за електроенергію, спожиту мешканцями у цей період, у сумі 492 969, 59 грн. (671 435, 86 грн. - 178 466, 27 грн.).

Також відповідач погоджується оплатити обсяг власного споживання електроенергії за квітень 2013 року. У квітні 2013 року обсяг власного споживання відповідача склав: 73 264 кВт/г (за тарифною групою 812) на суму 22 272, 21 грн. та 6 200 кВт/г (за тарифною групою 91) на суму 1 884, 80 грн., разом 24 157, 01 грн., що підтверджується виставленим позивачем рахунком № 44/3120/4/1 від 24.04.2013 року.

Вказана сума боргу за квітень частково була оплачена відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 777 від 27.06.2013 року за квітень 2013 року на суму 12 600, 00 грн. Решта боргу за квітень склала 16 388, 41 грн. (28 988, 41 грн. - 12 600, 00 грн.).

Відповідач заперечив проти відшкодування пені в сумі 32 975, 95грн., враховуючи наступне.

Заборгованість виникла не з його власної вини, а з вини мешканців гуртожитків - основних споживачів електричної енергії, які несвоєчасно розраховуються за спожиту електроенергію. Значна їх частина не платить взагалі у зв'язку з відсутністю постійного доходу або асоціальним способом життя.

Позивач нараховує відповідачу пеню за несвоєчасні розрахунки мешканців гуртожитків.

Відповідач купує електроенергію у позивача та продає мешканцям по одній і тій же ціні, а витрати по абонуванню, стягненню заборгованості за несвоєчасні розрахунки мешканців, сплаті судового збору, пені за борги населення є прямими збитками відповідача.

Відповідач, який є виконавцем послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, фактично веде діяльність електропостачальника і несе ризики від господарської діяльності позивача, пов'язані з неплатежами населення. В умовах відсутності фінансування з міського бюджету існуюча схема розрахунків за електричну енергію доводить відповідача до неплатоспроможності.

Відповідачем зазначено, що у березні і квітні 2013 року договірних відносин між сторонами не існувало. Відповідач фактично використовував електроенергію щодо освітлення офісу і комунального освітлення гуртожитків. Тому відповідач вважає, що сплачувати борг і пеню за мешканців гуртожитків, які спожили електроенергію для освітлення свого, як правило, приватизованого житла, за березень і квітень 2013 року, при відсутності договору з позивачем, не має законних підстав.

На думку відповідача, борг і пеню за електроенергію, спожиту і несплачену мешканцями гуртожитків у березні і квітні 2013 року, позивач повинен стягувати з мешканців.

Враховуючи викладене, із посиланням на норми ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%, про що також зафіксовано в протоколі судового засідання від 19.08.13 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", створеного шляхом перетворення з Державної акціонерної Енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та рішення Загальних зборів.

Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (арк. справи 89).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" з метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (арк. справи 89).

Судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

07.05.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго") (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" (далі - відповідач, споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 44/3120 (далі - Договір) та додатки до нього (арк. справи 17-31).

Відповідно до умов вказаного договору ПАТ "Миколаївобленерго", як постачальник, продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток", з приєднаною потужністю 3931,6 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В Договорі про постачання електричної енергії № 44/3120 від 07.05.2007 року (п. 9.1 Договору) сторони погодили, що додатки до цього договору № 1, 1а, 2, 4, 8, 10, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності, акт про пломбування, акт параметризації електролічильників (при наявності), погоджений графік погашення заборгованості (при наявності), акт екологічної, аварійної та технологічної броні (при наявності) є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 9.4 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до " 31" грудня 2007 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Пролонгації договору сторони не передбачили.

За приписами ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, Договір про постачання електричної енергії № 44/3120 від 07.05.2007 року припинив свою дію 31 грудня 2007 року у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 року № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.96 року за № 417/1442 (надалі -ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що у разі, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послугу, виконала роботу, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено наступне.

Позивач постійно безперебійно постачає відповідачу електричну енергію, що не заперечується сторонами у справі. Відповідач кожного місяця надає позивачу Акти про використану електричну енергію, в яких зазначені найменування об'єктів, тип та номери приладів обліку, показники приладів обліку (на звітну дату та попередні), різниця спожитої електроенергії та загальна кількість спожитої електроенергії. За таких обставин вказані дії відповідача в розумінні ст. 638 ЦК України є пропозицією відповідача укласти договір (оферта). В свою чергу позивач, здійснивши розрахунок кількості спожитої електроенергії по Актах відповідача, виставляє йому рахунки на оплату, тобто таким чином приймає пропозицію відповідача (акцепт) та одночасно пропонує йому оплатити кошти за спожиту електричну енергію на умовах, визначених у рахунках.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач частково здійснював оплату за надану активну електроенергію, що не заперечується сторонами у справі. Тобто, відповідач вчинив дію відповідно до вказаних у пропозиції (рахунках на оплату, виставлених "ПАТ "Миколаївобленерго") умов договору, чим підтвердив намір укласти договір. Отже, вказані дії відповідача є в свою чергу прийняттям пропозиції ПАТ "Миколаївобленерго".

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за період з січня по квітень 2013 року позивач відпустив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 716 695, 86 грн., що підтверджується Актами про використану електричну енергію за період з січня по квітень 2013 року включно, а саме:

- акт про використану електричну енергію за січень 2013 року (арк. справи 57-60);

- акт про використану електричну енергію за лютий 2013 року (арк. справи 65-68);

- акт про використану електричну енергію за березень 2013 року (арк. справи 72-75);

- акт про використану електричну енергію за квітень 2013 року мешканцями гуртожитків (арк. справи 78);

- акт про використану електричну енергію за квітень 2013 року Комунальним підприємством СКП "Гуртожиток" (арк. справи 79-80)

Всі Акти про використану електричну енергію підписані уповноваженими особами (відповідальним за електрогосподарство) та керівником відповідача, а також скріплені печатками.

В свою чергу як вказано вище, постачальник ПАТ "Миколаївобленерго" виставив відповідачу рахунки на оплату за спожиту активну електричну енергію, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- за січень 2013 року рахунок № 44/3120/1/1 від 21.01.2013 року на суму 185 630, 12 грн. (арк. справи 61);

- за лютий 2013 року рахунок № 44/3120/2/1 від 21.02.2013 року на суму 201 727, 90 грн. (арк. справи 69);

- за березень 2013 року рахунок № 44/3120/3/1 від 25.03.2013 року на суму 150 871, 57 грн. (арк. справи 77);

- за квітень 2013 року рахунок № 44/3120/4/1 від 24.04.2013 року на суму 178 466, 27 грн. (арк. справи 81, зворотна сторона).

Факт отримання відповідачем рахунків за січень 2013 року по березень 2013 року включно підтверджується підписом повноважного представника відповідача, а отримання рахунку за квітень 2013 року підтверджується наявними в справі копіями поштової квитанції та повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 128). Факт отримання рахунків не заперечується самим відповідачем.

Дослідивши подані суду рахунки ПАТ "Миколаївобленерго", які виставлялись відповідачу, судом встановлено, що у вказаних рахунках зазначались найменування товару (предмет договору), період, за який проведено нарахування, тарифні групи, клас, тип нарахування, кількість спожитої електроенергії, тарифи та суми, які підлягають сплаті. В рахунках також зазначено банківські реквізити, на які слід сплачувати кошти за використану електроенергію.

У вказаних рахунках позивачем також зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунку на суму заборгованості буде нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати за кожен день прострочення платежу.

Відповідач за зазначеними позивачем реквізитами сплачував позивачу кошти за спожиту електроенергію, що не заперечується сторонами та свідчить про вчинення дій, які підтверджують його згоду на оплату товару (електроенергії), тобто надав згоду сплачувати електроенергію на умовах позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторони таким чином погодили усі істотні умови господарського договору, передбачені ч. 3 ст. 180 ГК України, а саме: предмет договору (електричну енергію, яка згідно ПКЕЕ є товаром), ціну товару (тариф, який є регульованою та/або визначеною відповідно до нормативно - правових актів НКРЕ ціною), а також строк дії договору (термін оплати рахунку, оскільки відповідно до п. 6.1 ПКЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який становить один місяць).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторони своїми діями щомісячно укладали договір на постачання електроенергії зі строком дії в один місяць, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Сума за спожиту активну електроенергію була сплачена відповідачем частково в сумі 45 260, 00 грн., що не заперечується позивачем. Таким чином, станом на день звернення до суду із позовом заборгованість відповідача складала 671 435, 86 грн.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 658 835, 86 грн., оскільки 27.06.2013 року, тобто після порушення провадження у справі, відповідачем сплачено 12 600, 00 грн. за спожиту електроенергію за квітень 2013 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 777 від 27.06.2013 року (арк. справи 114).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.08.2013 року припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 600, 00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заборгованість за спожиту електроенергію за січень 2013 року - квітень 2013 року в сумі 658 835, 86 грн. залишилась несплаченою. Відповідачем не подано суду доказів оплати вказаної заборгованості, як і не спростовано факту наявності заборгованості.

Щодо посилань відповідача на те, що він з огляду на відсутність договірних відносин, повинен сплачувати позивачу лише вартість електроенергії, використаної для його власних потреб, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.2, 12 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 року № 910) (далі - Правила) населений пункт - юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту. Електрична енергія постачається населеному пункту на підставі договору про постачання електричної енергії.

Комунальне підприємство "СКП "Гуртожиток" є юридичною особою, споживачем електричної енергії на підставі договору, укладеного з енергопостачальною компанією. Точка продажу електричної енергії населеному пункту встановлюється на межі балансової належності електроустановок цього населеного пункту. Населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт відповідно до умов договору.

КП "СКП "Гуртожиток" є споживачем електроенергії - юридичною особою, що закуповує електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок населеного пункту. При цьому розрахунки за спожиту електричну енергію між мешканцями КП "СКП "Гуртожиток" регулюються установчими документами організації.

Суду не подано доказів наявності договірних відносин між фізичними особами - мешканцями гуртожитків та ПАТ "Миколаївобленерго", відкриття особових рахунків, прийняття ПАТ "Миколаївобленерго" на абонентське обслуговування електроустановок споживачів.

Крім того, посилання відповідача на те, що у квітні 2013 року відповідач подавав позивачу Акт про використану електроенергію тільки щодо власного споживання - на потреби комунального освітлення гуртожитків, спростовуються тим, що відповідачем самостійно подано позивачу Акт про використану електроенергію за квітень 2013 року мешканцями гуртожитків (арк. справи 78) та Акт про використану електроенергію за квітень 2013 року Комунальним підприємством СКП "Гуртожиток" (арк. справи 79-80) із вказівкою про об'єкти та кількість спожитої електроенергії. Обидва Акти (в тому числі й за мешканців гуртожитку) підписані уповноваженими особами (відповідальним за електрогосподарство) та керівником відповідача (юридичної особи), а також скріплені печатками.

Відтак, твердження відповідача про те, що вартість електроенергії, спожитої у квітні 2013 року населенням - мешканцями гуртожитків і житлових будинків, що перебувають на балансі відповідача, позивач повинен стягувати саме з населення, є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 658 835, 86 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Позивачем ПАТ "Миколаївобленерго" нараховано відповідачу Комунальному підприємству "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток":

- 6 595, 18 грн. - три проценти річних від суми заборгованості за активну електроенергію, спожиту за період січня 2013 року по березень 2013 року. Нарахування здійснено з 21.01.13 року по 21.04.13 року.

- 565, 67 грн. - інфляційних витрат від суми заборгованості за активну електроенергію, спожиту в січні 2013 року. Нарахування здійснено з 21.01.2013 року по 08.02.2013 року.

Розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. справи 11, 12-14). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних та інфляційні витрати правомірно нараховані позивачем.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено вище, у кожному рахунку ПАТ "Миколаївобленерго", який виставлявся відповідачу КП "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" для оплати, який погоджено та виконувався відповідачем, зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунку на суму заборгованості буде нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати за кожен день прострочення платежу. Відтак, сторони узгодили нарахування пені за прострочення оплати за використану електричну енергію.

Позивачем ПАТ "Миколаївобленерго" нараховано відповідачу Комунальному підприємству "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" 32 975, 95 грн. - пені за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії, спожитої за період з січня 2013 року по березень 2013 включно. Пеню нараховано з 21.01.2013 року по 21.04.13 року (як вбачається з детального розрахунку позивача розрахунок пені здійснено по кожному зобов'язанню з урахуванням строку нарахування, передбаченого ст. 232 ГК України; період стягнення зазначено сукупний).

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства. Нарахування пені здійснено з урахуванням здійснених відповідачем проплат та строку позовної давності. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 8-10). Отже, нарахування пені є обґрунтованим та підставним.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на 50 % (протокол судового засідання від 19.08.13 року), то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру пені на 50 % відповідачем зазначено наступне.

Відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для стягнення заборгованості з мешканців: відповідач регулярно подавав до місцевих судів заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Проте переважна більшість судових наказів на користь відповідача повертається відділами ДВС ММУЮ без виконання у зв'язку з відсутністю у боржників (мешканців гуртожитків) майна, на яке можна звернути стягнення. Вказане свідчить про те, що заборгованість за електричну енергію утворилася не з вини відповідача, це борги мешканців, які не може стягнути державна виконавча служба, оскільки переважна більшість населення гуртожитків - соціально незахищені верстви населення, які не мають у власності майна, на яке можна звернути стягнення.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем подано копії постанов Державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачеві (арк. справи 133-142).

При вирішенні вказаного питання судом також враховано, що відповідачем регулярно здійснюються періодичні платежі за використану електроенергію. Наявності вини щодо неможливості стягнення з мешканців гуртожитку коштів за електроенергію у відповідача немає. Відтак, враховуючи матеріальний стан відповідача, вжиття ним заходів до стягнення заборгованості з мешканців гуртожитку, відсутність вини, надають суду підстави для задоволення клопотання про зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 16 487, 98 грн.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Щодо розподілу судових витрат по даній справі, то слід зазначити наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено 14 231, 45 грн. судового збору, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 796 від 30.05.2013 року (арк. справи 5).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.08.13 року припинено провадження у даній справі в частині стягнення 12 600 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині стягнення 12 600 грн. Стягнуто з відповідача Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" 251, 90 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.17.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року № 18 з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, оскільки спір виник з вини відповідача, то у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 13 979, 55 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 631, 638, 642 ЦК України, ст. 193, 230-233, 180, 181, 275, 276 ГК України, Законом України "Про електроенергетику", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про судовий збір", Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 року № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.96 року за № 417/1442, ст. 33, 34, 44, 49, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до відповідача Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" в частині стягнення 658 835, 86 грн. - боргу за спожиту активну електричну енергію; 16 487, 98 грн. - пені за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії; 565, 67 грн. - інфляційних витрат; 6 595, 18 грн. - трьох процентів річних.

Стягнути з відповідача Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток", вул. Маршала Василевського, 55-А, м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 34437926) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", юридична адреса: вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017; поштова адреса: вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв, 54055 (на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260303011353 в ОПЕРВ ОУ Ощадбанку м. Миколаїв, МФО 326461, код 24789699):

- 658 835, 86 грн. (шістсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 86 коп.) - боргу за спожиту активну електричну енергію за період з січня по квітень 2013 року включно.

Стягнути з відповідача Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток", вул. Маршала Василевського, 55-А, м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 34437926) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", юридична адреса: вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017; поштова адреса: вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв, 54055 (на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ "Приватбанк", МФО 326610, код 24789699):

- 16 487, 98 грн. (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 98 коп.) - пені за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії;

- 565, 67 грн. (п'ятсот шістдесят п'ять грн. 67 коп.) - інфляційних витрат, нарахованих за період 21.01.2013 року по 08.02.2013 року;

- 6 595, 18 грн. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 18 коп.) - трьох процентів річних, нарахованих за період з 21.01.2013 року по 21.04.2013 року;

- 13 979, 55 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять грн. 55 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.08.2013 року

Суддя Е.М. Олейняш