№ 33108926, 13.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 серпня 2013 р. Справа № 802/3242/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі (далі - УПФ України у Липовецькому районі) до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8582 грн. 72 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що внаслідок несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі в сумі 8582,72 грн.

Оскільки сума стягнення ґрунтується на рішенні позивача, щодо якого завершився встановлений строк оскарження, судом, в порядку ст. 183-2 КАС України, при розгляді даної справи застосовано скорочене провадження.

Ухвала про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі від 19 липня 2013 року направлялася відповідачу за адресою вказаною в адміністративному позові, проте до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".

Положенням частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної адміністративної справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини та надані докази, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття рішення про задоволення позову, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-VI, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частина 3 статті 9 Закону №2464-VІ передбачає, що обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 статті 9 вказаного Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частиною 13 статті 9 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону №2464-VІ, Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8582,72 грн.

Заборгованість у відповідача підтверджується карткою особового рахунку платника (а.с. 12) та розрахунками (а.с. 10-11,13), що містяться в матеріалах справи.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Судом встановлено, що УПФ України у Липовецькому районі вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати єдиного внеску, а саме: направлялась вимога про сплату боргу №Ф 322 від 10 травня 2013 року на загальну суму 8582 грн. 72 коп. (а.с. 9), яка була отримана особисто відповідачем 24.05.2013 року (а.с. 8). Однак, протягом 10-ти робочих днів після отримання відповідачем вимоги зазначена сума коштів не була сплачена, в той же час вимога відповідачем не оскаржена.

Таким чином, на момент звернення позивачем до суду, сума заборгованості за 2011-2012 роки, що підлягає стягненню з відповідача на користь управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому становить 8582,72 грн.

Беручи до уваги те, що заявлена до стягнення суму заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України, відповідно до якої у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі (р/р 37193104000210 в Головному управлінні ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 20115403) кошти в сумі 8582,72 грн. (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 72 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя/підпис/ Заброцька Людмила Олександрівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: