Решение № 33103702, 14.08.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.2013 Справа №907/728/13

за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород

про стягнення суми 870189,29 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача - не з'явився (у судовому засіданні 13.08.13 - Данилевський О.М. - головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту (дов. №14-68 від 22.03.13)

від відповідача - Федоричко М.М. - начальник сектору корпоративних прав та роботи з цінними паперами (дов. від 01.07.13 №07/52д)

СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 870189,29 грн., у т.ч. 414801,74 грн. пені та 311681,22 грн. штрафу, згідно договору на купівлю-продаж природного газу №01-49/12-ПР від 30.03.12, 17461,02 грн. інфляційних страт та 126245,32 грн. трьох процентів річних, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач порушив встановлені у договорі строки виконання грошового зобов'язання по оплаті за природний газ, внаслідок чого він повинен сплати пеню та штраф, згідно умов договору, а також інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. В обгрунтування правомірності нарахування відповідачу штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів позивач посилається на те, що відповідач як і він є учасником процедури погашення заборгованості у відповідності з Законом України „Про забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", в абз. 7 ст. 4 якого встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості на учасників розрахунків не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо сум заборгованості, які підлягають погашенню на умовах, визначених цим Законом.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, про що вказав у відзиві, поданому до суду 25.07.13 та письмовому поясненні, поданому до суду 13.08.13, зокрема навів наступні доводи у спростування позовних вимог: ухвалою господарського суду Закарпатської області від 02.01.13 у справі №907/5/13 за заявою дочірньої компанії „Укртрансгаз" національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства „Закарпатгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому вимоги позивача про стягнення пені в період дії мораторію є неправомірними; товариство перебуває у скрутному фінансовому становищі через обставини, які не залежали від нього, зокрема економічно необґрунтовані тарифи на послуги з транспортування (розподілу) та постачання природного газу, наявності значної заборгованості споживачів, проте незважаючи на складну фінансову ситуацію товариство по мірі надходження грошових коштів погашало заборгованість та повністю виконало свої зобов'язання перед позивачем, що дає підстави просити суд зменшити розмір неустойки, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України; позивачем неправомірно проведено розрахунок інфляційних втрат, оскільки позивач проводить розрахунок інфляційних за період з грудень 2012 року по січень 2013 року, проте заборгованість за договором виникла у квітні 2012 року, а позов поданий до суду у липні 2013 року (тобто за період, коли індекс інфляції становить 100,2%, а не за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (дефляція) як це передбачено у листі Верховного Суду України від 03.04.97р. №62-97 р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та у п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.12 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права"); посилання позивача на необхідність застосування Закону України „Про забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є безпідставним, оскільки ч. 2 ст. 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами у регулюванні відносин, пов'язаних із банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за виключенням випадків, передбачених Законом, зокрема щодо банкрутства банків, емітентів іпотечних облігацій.

Позивач у письмовому запереченні на відзив відповідача, поданому до суду 01.08.13, навів свої заперечення щодо зменшення судом штрафних санкцій, оскільки це спричинить йому збитки, так як він є підприємством державного сектору економіки та є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

У судових засіданнях 25.07.13, 01.08.13, 13.08.13, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оголошувалася перерва.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між позивачем (продавець по договору) та відповідачем (покупець по договору) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №01-49/12-ПР від 30.03.12 (далі - договір), згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 31800 тис. м3, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.п. 1.1., 2.1. договору).

На виконання вказаного договору позивач передав відповідачу протягом березня-червня 2012 року природний газ в обсязі 10099,837 тис. м3 на загальну суму 35440328,04 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.12 (за березень 2012 рік) на суму 15571724,38 грн., від 30.04.12 (за квітень 2012 року) на суму 9636671,96 грн., від 31.05.12 (за травень 2012 року) на суму 5770922,45 грн., від 30.06.12 (за червень 2012 року) на суму 4461009,25 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач розрахувався у повному обсязі за природний газ, однак як доводить позивач, порушив передбачені п.п. 6.1., 6.2. договору строки оплати за природний газ.

У п. 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по оплаті за природний газ позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочки по кожній сумі, згідно актів приймання-передачі природного газу, загальна сума якої згідно розрахунку позивача становить 414801,74 грн. За порушення строків виконання грошового зобов'язання по оплаті за природний газ у сумі 4452588,84 грн. понад 30 днів позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної суми, розмір якого становить 311681,22 грн.

Проте вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 414801,74 грн. підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 02.01.13 у справі №907/5/13 за заявою дочірньої компанії „Укртрансгаз" національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства „Закарпатгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо зобов'язань боржника, строки яких настали до 02.01.13.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції від 04.11.12) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Стаття 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить застережень про непоширення дії вказаного закону на учасників процедури погашення заборгованості у відповідності з Законом України „Про забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (абз. 7 ст. 4 Закону).

З огляду на наведене є безпідставним нарахування позивачем пені під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто за період з 02.01.13 по 20.01.13, нарахованої на суму 4284538,00 грн. простроченої заборгованості за червень 2012 року, що становить 33454,61 грн.

Водночас, беручи до уваги заяву відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, виходячи з п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та ст.233 Господарського кодексу України, суд враховуючи ступінь виконання зобов'язань та незначний період прострочення виконання, частково погоджується з доводами відповідача щодо зменшення суми штрафних санкцій, а саме, суми пені 28208,46 грн., нарахованої за 8 днів у період прострочення з 21.04.12 по 28.04.12 та суми пені 18175,52 грн., нарахованої за 10 днів у період з 21.05.12 по 30.05.12.

Отже, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 334963,15 грн. (414801,74 грн. - 33454,61 грн. - 28208,46 грн. - 18175,52 грн.). В решті вимог пені суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по оплаті за природний газ позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 16.11.12 по 15.12.12 на суму 4437095,68 грн. простроченого платежу, сума яких становить 8874,19 грн. та за період з 16.12.12 по 15.01.13 на суму 4293412,19 грн. простроченого платежу, сума яких становить 8586,82 грн., що разом становить 17461,02 грн. Також, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання по оплаті за природний газ позивач нарахував відповідачу три проценти річних за весь період прострочки по кожній сумі згідно актів приймання-передачі природного газу, сума яких становить 126245,32 грн.

Щодо правомірності нарахування інфляційних втрат, враховуючи доводи відповідача та методику нарахування інфляційних втрат, вказану в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.97 р., суд констатує наступне.

Як вбачається з розрахунку позивача, останній нараховує інфляційні втрати у сумі 8874,19 грн. за період з 16.11.12 по 15.12.12 на суму 4437095,00 грн. простроченої заборгованості за червень 2012 року. При цьому вказана рахувалась станом на 03.10.12. Таким чином позивав обчислив інфляційні втрати вибірково, а не за весь період прострочки з жовтня-грудня 2012 року (індекси інфляції за жовтень 2012 року - 100,00 %, за листопад 99,9 %, за грудень 100,2%). При перерахунку нарахування інфляційних витрат за весь період прострочки, сума інфляційних втрат становить 4428,22 грн., що є значно меншою від нарахованої позивачем за вибірковий період. Відтак задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення інфляційних витрат у сумі 4428,22 грн.

Інфляційні втрати у сумі 8586,82 грн. позивач нараховує за період з 16.12.12 по 15.01.13 на суму 4293412,19 грн., однак вказана сума виникла та рахувалася станом на 26.12.12, у зв'язку з погашенням відповідачем 25.12.12 заборгованості у сумі 152557,68 грн. Таким чином позивав повинен був обчислювати інфляційні втрати за наступний місяць, тобто за січень 2013 року (індекси інфляції за січень 2013 року - 100,2%). Однак, при перерахунку сума інфляційних втрат становить 8586,82 грн., що не є відмінною від нарахованої позивачем.

Отже, до задоволення підлягає сума 13015,04 грн. (4428,22 грн. + 8586,82 грн.).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 870189,29 грн. підлягає задоволенню частково у сумі 785904,73 грн., у т.ч. 334963,15 грн. пені, 311681,22 грн. штрафу, 13015,04 грн. інфляційних втрат та 126245,32 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги у цій частині позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 15718,09 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, код 05448610) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720):

- суму 785904,73 грн., у т.ч. 334963,15 грн. пені, 311681,22 грн. штрафу, 13015,04 грн. інфляційних втрат та 126245,32 грн. трьох процентів річних;

- суму 15718,09 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.08.13.

Суддя О.В. Васьковський