№ 33101241, 21.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року № 922/1245/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: третьої особи: Личаний Д.С. не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут"на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 30 травня 2013 року Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня 2013 рокуу справі№ 922/1245/13за позовомНаціонального технічного університету "Харківський політехнічний інститут"доприватного сільськогосподарського підприємства фірми "Леон"3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачарегіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській областіпро визнання договору укладеним та стягнення 6 751,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) про визнання укладеним між сторонами договору № 294-Ф про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 р. у запропонованій позивачем редакції та просив стягнути з відповідача заборгованість із відшкодування земельного податку у розмірі 5 966, 92 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2013 р. (суддя - Жиляєв Є.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. (головуючий - Бондаренко В.П., судді - Ільїн О.В., Россолов В.В.), у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.04.2010 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та приватним сільськогосподарським підприємством фірмою "Леон" (орендар) було укладено договір оренди № 4597-Н, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлову двохповерхову будівлю польової дослідної лабораторії "Токи в землі" (інв. № 1031000017, літ. "А-2"), загальною площею 679,80 м2, за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Старий Салтів, вул. Харківський шлях, 4, що перебуває на балансі позивача.

Строк дії договору - 2 роки 11 місяців, який діє з 28.04.2010 р. до 28.03.2013 р. (п. 10.1. договору).

Листом № 66-07-22/24 від 15.03.2012 р. позивач направив на адресу відповідача два примірники договору № 294-Ф від 01.01.2012 р. про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 р., проте відповідач на вказаний лист не відповів та один примірник підписаного договору відповідачу не повернув.

Позивач листом № 66-07-22/80 від 21.09.2012 р. повторно направив відповідачу примірники договору № 294-Ф та рахунок про відшкодування земельного податку за січень - серпень 2012 року.

Листом від 01.10.2012 р. відповідач повідомив позивача про готовність прийняти його пропозицію укласти договір, однак він не розумів наданого позивачем розрахунку на суму податку орендованої площі нерухомого майна. Також, примірник підписаного договору позивачу не повернув.

Позивач листом № 66-01-22/10 від 13.02.2013 р. повідомив відповідача про наявність у нього заборгованості з відшкодування земельного податку та просив її сплатити, однак відповідач відповіді на вказаний лист не надав та грошові кошти позивачу не сплатив.

Оскільки, відповідач в порушення умов п. 5.13. договору оренди, договір про відшкодування витрат балансоутримувачу з позивачем не уклав, то позивач звернувся в суд з позовом про визнання укладеним між сторонами договору № 294-Ф про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат на утримання державного нерухомого майна, податку на землю та про забезпечення своєчасного відрахування 50 % орендної плати з ПДВ на підставі договору оренди № 4597-Н від 28.04.2010 р. в його редакції. Також, просив стягнути з відповідача заборгованість із відшкодування земельного податку в розмірі 5 966,92 грн.

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений ст. 181 ГК України.

Відповідно до ст. 179 ГК України, укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 187 цього ж Кодексу спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

У зв'язку із тим, що позивачем не було доведено, що відповідач зобов'язаний укласти спірний договір в силу прямої вказівки закону або нормативно-правового акта, а у запропонованій позивачем редакції договору були передбачені умови, які погоджені сторонами у договорі оренди, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Отже, доводи касаційної скарги правильності висновків господарських судів не спростовують і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 30 травня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня 2013 року у справі за № 922/1245/13 - без змін.

Головуючий М. Остапенко

Суддя П. Гончарук

Суддя Л. Стратієнко