Постановление суда № 33101079, 21.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/26027/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Муравйов О.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Теребовлянському районі (далі - ДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011

у справі № 2а-2718/10/1970 (31749/10/9104)

за позовом відкритого акціонерного товариства "Булат" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Товариство звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2010 № 0003111501/0.

Постановою названого суду від 27.08.2010 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на дату втрати рішенням Микулинецької селищної ради Теребовлянського районного Тернопільської області від 23.01.2009 № 1416 чинності у перевіреному періоді позивач повинен був сплачувати земельний податок з урахуванням коефіцієнту, встановленого цим рішенням.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено з тих мотивів, що скасування зазначеного нормативно-правового акта у судовому порядку виключає правомірність його застосування з часу прийняття.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду як скасовану помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства як платника земельного податку з юридичних осіб. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 23.07.2010 № 1132/1500/00907438 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з цього податку у сумі 99287,90 грн. (у тому числі 66191,93 грн. за основним платежем та 33095,97 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про заниження Товариством земельного податку у 2009 році внаслідок невірного застосування під час його обчислення коефіцієнта диференціювання ставки земельного податку, встановленого рішенням Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 23.01.2009 № 1416 «Про встановлення ставок земельного податку на території Микулинецької селищної ради на 2009 рік».

Заперечуючи проти законності оспорюваного донарахування, Товариство послалося на те, що постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27.11.2009 у справі № 2-а-692/2009 зазначене рішення органу місцевого самоврядування було визнано незаконним та скасовано, а відтак цей нормативно-правовий не породжує жодних правових наслідків незалежно від моменту набрання чинності рішенням суду про його скасування.

Втім з такою правовою позицією погодитися не можна.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За змістом статті 7 цього ж Закону визначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Наведене положення Закону кореспондується з пунктом 24 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Рішенням Микулинецької селищної ради Теребовлянського районного Тернопільської області від 23.01.2009 № 1416 «Про встановлення ставок земельного податку на території Микулинецької селищної ради на 2009 рік» встановлено на території Микулинецької селищної ради коефіцієнт ставки земельного податку.

Згідно з частиною п'ятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Таким чином, з часу оприлюднення рішення Микулинецької селищної ради Теребовлянського районного Тернопільської області від 23.01.2009 № 1416 «Про встановлення ставок земельного податку на території Микулинецької селищної ради на 2009 рік» набрало законної сили.

Законна сила нормативно-правового акта є такою його правовою властивістю, що дозволяє цьому акту виступати адміністративно-правовою формою реалізації завдань та функцій відповідного органу та регулятором суспільних правовідносин. На нормативно-правові акти поширюється презумпція їх дійсності або правильності, що передбачає обов'язковість цього акта для усіх суб'єктів, що підпадають під його дію до часу офіційної зміни або скасування такого акта.

У пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком суду першої інстанції по справі відносно того, що до часу втрати чинності зазначеним рішенням Микулинецької селищної ради Теребовлянського районного Тернопільської області від 23.01.2009 № 1416 за фактом набрання законної сили судовим актом про його скасування (що сталося 07.12.2009) це рішення було обов'язковим для виконання, що обумовлює обов'язок позивача обчислювати та сплачувати земельний податок у період дії цього рішення за встановленою у ньому ставкою.

У зв'язку з цим суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у позові Товариства, а тому у апеляційного суду не було підстав для скасування правильної та вмотивованої постанови Тернопільського окружного адміністративного суду зі спору.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Теребовлянському районі задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі № 2а-2718/10/1970 (31749/10/9104) скасувати.

3. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.В. Муравйов