№ 33047422, 15.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 серпня 2013 р. Справа № 802/2268/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Колос М.С.

позивача: Федорченко Р.О.

відповідача: Костенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

до: товариства з обмеженою відповідальністю "МВЛ"

про: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МВЛ" (далі - ТОВ "МВЛ") про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у межах призначеної позапланової перевірки з питань дотримання ТОВ "МВЛ" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області від 15.04.2013 року зобов'язано провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться в складському приміщенні, що належить ТОВ "МВЛ" (адреса складу: м. Вінниця, вул. Тарногородського, 46, корпус 19). На виконання вимог вказаної постанови податковим органом на адресу ТОВ "МВЛ" 17.04.2013 року та 18.04.2013 року надіслано копію наказу № 1414 від 16.04.2013 року про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки, а також листи із вимогою про проведення інвентаризації.

Однак, в порушення пп. 20.1.5. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач не повідомив посадових осіб Вінницької ОДПІ про початок інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, готівкових коштів, що фактично свідчить про відмову від проведення інвентаризації. Відтак, з урахуванням викладеного та положень ст. 94 ПК України Вінницька ОДПІ вважає, що наявні підстави для застосування повного адміністративного арешту майна платника податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник відповідача проти позову заперечувала, з підстав викладених в запереченні на позовну заяву (а.с. 45-47), просила відмовити в його задоволенні. Окремо зазначила, що Податковий кодекс України не передбачає можливості застосування арешту коштів платника податків у разі його відмови від проведення інвентаризації основних фондів товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. Крім того, згідно вимог Податкового кодексу України обґрунтованість адміністративного арешту майна має бути перевірена судом протягом 96 годин. Проте на сьогоднішній день з моменту рішення сплинуло три з половиною місяці, що вказує на неможливість підтвердження обгрунтованості застосування адміністративного арешту майна. При цьому на момент звернення до суду з позовом 96 годинний строк вже сплинув, відтак адміністративний арешт майна вважається припиненим. Також відповідач не відмовлявся від проведення інвентаризації, повідомивши при цьому податковий орган про неможливість її проведення в зв'язку із тим, що у ТОВ "МВЛ" під час проведення обшуку в приміщенні офісу товариства вилучені документи первинного бухгалтерського обліку та персональний комп'ютер.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області від 15.04.2013 року призначено позапланову документальну перевірку з питань дотримання ТОВ "МВЛ" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. На виконання даної постанови Вінницькою ОДПІ 16.04.2013 року видано наказ №1414 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "МВЛ".

Також іншою постановою старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області від 15.04.2013 року в рамках цієї перевірки призначено проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться в складському приміщенні, що належить ТОВ "МВЛ" (адреса складу: м. Вінниця, вул. Тарногородського, 46, корпус 19).

З метою виконання вимог постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області щодо проведення інвентаризації податковим органом на адресу ТОВ "МВЛ" 17.04.2013 року та 18.04.2013 року надіслано листи із проханням провести інвентаризацію з 17. 04.2013 року по 22.04.2013 року відповідно. Проте, протягом вказаного строку відповідач не повідомив податковий орган про початок проведення інвентаризації. Більше того, інвентаризація не проведена і на момент розгляду справи судом. За цих підстав позивач звернувся з проханням до суду про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Особливості застосування арешту майна платника податків передбачена Податковим кодексом України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1398 від 07.11.2011 року (далі - Порядок).

Так, згідно із пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Статтею 94 ПК України визначено особливості застосування адміністративного арешту майна.

Відповідно до п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні підстави застосування адміністративного арешту майна платника податків передбачені і в Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким також визначено ще одну підставу, а саме: арешт майна може бути застосовано у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом 1 підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу І Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Відтак, зважаючи на викладене, посилання представника відповідача на те, що податкове законодавство не передбачає можливості застосування арешту коштів платника податків у разі його відмови від проведення інвентаризації основних фондів товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів спростовуються положеннями наведеного вище Порядку. Окрему увагу суд звертає на те, що підставою для застосування арешту майна окрім тих, що містяться у п. 94.2 ст. 94 ПК України, слід вважати й ту, що наведена у підпункті 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України, адже така підстава чітко передбачена зазначеним підпунктом, хоча й не міститься у переліку, що наведений у п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову посилання представника відповідача на неможливість проведення інвентаризації, у зв'язку із вилученням документів первинного бухгалтерського обліку та персонального комп'ютера.

Так, в протоколі обшуку від 05.04.2013 року не зазначено про вилучення саме документів первинного бухгалтерського обліку ТОВ "МВЛ", відсутність яких не давала б змоги провести таку інвентаризацію (а.с. 46). Більше того, у протоколі обшуку не міститься інформація про вилучення первинних бухгалтерських документів ТОВ "МВЛ" за період здійснення ним господарської діяльності з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року (тобто протягом періоду, в рамках якого проводиться позапланова перевірка). Відтак суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність документів та комп'ютера, як на підставу, яка свідчить про неможливість проведення інвентаризації.

Крім того, вказані обставини вже були встановлені постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року в справі № 802/2165/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року, а тому не потребують додаткового доказування.

Наведене вище свідчить про те, що товариством не вжито жодних заходів для виконання вимог податкового органу щодо проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, товариством не надано доказів повідомлення податкового органу про неможливість проведення такої інвентаризації, а обгрунтування представника відповідача про неможливість проведення інвентаризації в зв'язку з вилученням первинних бухгалтерських документів та персонального комп'ютера товариства не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

Що стосується позиції відповідача з приводу 96-годинного строку можливості застосування адміністративного арешту майна до платника податків суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено п. 94.10 ст. 94 ПК України. Згідно із зазначеною нормою арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (п. 94.19. ст. 94 ПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із ч. 8 ст. 183-3 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (ч. ч. 5, 6 ст.183-3 КАС України).

Слід зауважити, що суд при розгляді подання суд здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Отже, логічним є висновок про існування двох способів перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - в особливому терміновому порядку, передбаченому ст. 183-3 КАС України та в загальному порядку КАС України.

Виходячи з наведеного, положення ст. 94 ПК України та ч. 8 ст. 183-3 КАС України щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин стосуються виключно особливого провадження за поданням податкового органу, в той час як перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження вказаним строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обґрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у встановленому нормами КАС України порядку.

При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Враховуючи положення п. 94.10 ст. 94 ПК України, така перевірка повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у даній справі рішення про застосування адміністративного арешту майна та наказ на проведення перевірки не скасовані. Однак, документальна перевірка не проведена у зв'язку із наявністю обставин, які стали підставою для прийняття рішення про застосування арешту, що свідчить про існування підстав як застосування адміністративного арешту майна платника податків, так і перевірки судом його обґрунтованості.

Таким чином, розгляд та вирішення судом позовних вимог податкового органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна не ставиться в залежність від факту припинення такого арешту у зв'язку із відсутністю судового рішення про визнання арешту обґрунтованим протягом строку розгляду подання податкового органу.

Аналогічна позиція висловлена Вінницьким апеляційним адміністративним судом у рішенні від 18.06.2013 року у справі № 802/1864/13-а.

Відтак, ухилення від проведення інвентаризації, невжиття жодних дій на виконання вимог податкового органу щодо проведення такої інвентаризації свідчать про відмову товариства від проведення інвентаризації, що відповідно до пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України є підставою для вжиття такого заходу, як застосування повного адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "МВЛ" (м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17, код ЄДРПОУ 35054458), застосованого рішенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 8725/10/22-02 від 29.04.2012 року.

Зобов'язати Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію, згідно з абзацом 2 п. 94.20 ст. 94 ПК України, не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про звільнення майна з-під арешту повідомити Вінницький окружний адміністративний суд про прийняте рішення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович