№ 33047381, 06.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 р. м. Вінниця

Справа № 802/3206/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,

представника позивача: Ланової С.О.,

представника відповідача: Захарчука М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області (далі - УПФ України в м. Жмеринці та Жмеринському районі) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області (далі - відповідач, ВД ФССНВ та ПЗ, Фонд) про стягнення коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем, в порушення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не здійснюється відшкодування коштів за період з лютого 2013 року по червень 2013 року в загальній сумі 1009,03 грн. За даних підстав позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 1009,03 грн. (з лютого 2013 року по червень 2013 включно).

Ухвалою суду від 18.07.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві, та просила суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення заявленого адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях ( а.с. 63 - 66 ).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області та Фондом була проведена щомісячна звірка витрат по особових справах потерпілих, яким в період з лютого 2013 року по червень 2013 року виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За результатами звірки відповідач не прийняв до відшкодування та підписав акти щомісячної звірки за період з лютого 2013 року по червень 2013 року з розбіжністю у 1009,03 грн. Сума розбіжності складається з витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в розмірі 706,65 грн. та витрат на виплату та доставку допомоги на поховання потерпілого в розмірі 302,38 грн., в т.ч.:

1) за червень 2013 року - 141,33 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну) та 302,38 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату та доставку допомоги на поховання потерпілого);

2) за травень 2013 року - 141,33 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну);

3) за квітень 2013 року - 141,33 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну);

4) за березень 2013 року - 141,33 грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну);

5) за лютий 2013 р. - 141,33грн. (різниця неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну).

Суд вважає за доцільне проаналізувати правомірність кожної з сум заявлених до стягнення управлінням Пенсійного фонду.

Щодо стягнення з відповідача неврахованих сум витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членах їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача витрат на виплату пенсії гр. ОСОБА_3, яка отримала каліцтво в державі СНД та переїхала на постійне місце проживання в Україну, за період з лютого 2013 року по червень 2013 року в загальній сумі 706,65 грн.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 знаходиться на обліку в УПФ України у м. Жмеринці та Жмеринському районі та отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, отриманого на підприємстві, розташованому на території СНД, тобто на території колишнього СРСР.

Міжнародно-правовим актом, що регулює виниклі правовідносини, є Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Україною вказана Угода підписана в день її прийняття, а в дію Угода вступила з моменту її підписання.

Згідно статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до цієї угоди, держави - учасниці СНД мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди.

У відповідності до ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Таким чином, пенсійне забезпечення здійснюється за законодавством країни - проживання пенсіонера. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД, усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Стаття 5 цієї Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Статтею 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Починаючи з 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.09.1999 року №1105-XIV (далі - "Закон №1105"). Цим Законом на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладено обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсії по інвалідності в зв'язку з втратою годувальника.

Дія Закону №1105 поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Разом з тим, у відповідності до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Отже, пенсійне законодавство напряму пов'язує виплату відповідної пенсії з фактичним місцем проживанням пенсіонера. Таким чином, страхові виплати повинні проводитись відповідним відділенням ФССНВ по місцю фактичного проживання застрахованої особи при умові звернення останньої з відповідною заявою.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 22.02.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

За змістом статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР в разі виплати її органами Пенсійного фонду України, є відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у даному випадку, ВД ФССНВ та ПЗ в м. Жмеринці та Жмеринському районі.

З огляду на проаналізовану нормативно-правову базу, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про відшкодування відповідачем пенсії, яка виплачена позивачем ОСОБА_3, що отримала каліцтво на території колишнього СРСР та переїхала на постійне місце проживання в Україну.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висвітленою у постанові від 05.12.2011 року в справі №333а-11.

Однак, вирішуючи питання щодо суми стягнення, судом береться до уваги, що основний розмір витрат на виплату пенсії за період з лютого 2013 року по червень 2013 року ОСОБА_3, яка отримала каліцтво на території колишнього СРСР та переїхала на постійне місце проживання в Україну, становить 706,65 грн., відтак, саме дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, не підлягає стягненню сума допомоги на поховання та витрат на її доставку в загальній сумі 302,38 грн., виплачена сім'ї померлого ОСОБА_4 як особі, постраждалій від нещасного випадку на виробництві, виходячи з наступного.

З наданих в судовому засіданні представником позивача документів встановлено таке.

Згідно акту за формою Н-1 № 6 від 22 листопада 1974 року, ОСОБА_4, під час виконання трудових обов'язків на Жмеринському вагоноремонтному заводі, внаслідок нещасного випадку, отримав травму колінних суглобів та нижньої щелепи. Внаслідок отриманої травми на виробництві ОСОБА_4 була встановлена третя група інвалідності і він отримував пенсію, як інвалід за трудовим каліцтвом.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №826 "Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" та постановою Правління Фонду від 06.03.2006 року №13 "Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" передбачено, що витрати на поховання проводяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві. Допомога на поховання відшкодовується Фондом у випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів. Причинний зв'язок встановлюється відповідно до Інструкції "Про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом", яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 р. №606. В інших випадках, відповідно до абз. 2 пункту 3 Постанови Правління Фонду №13 "Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", сім"я потерпілого, отримує допомогу на поховання відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Сума витрат на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підлягає відшкодуванню Фондом, зменшується на суму цієї допомоги на підставі довідки органу Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що позивачем не подано доказів, що смерть ОСОБА_4 настала за наслідками травми, яку він отримав на виробництві, відсутні будь - які довідки медичних закладів про наявність причинного зв'язку між смертю ОСОБА_4 та отриманим ним каліцтвом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висвітленою у постанові від 23.05.2011 року в справі №21-48а11.

За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності громадянці України ОСОБА_3, яка отримали каліцтво на території держав - учасниць СНД, з лютого 2013 року по червень 2013 року в загальній сумі 706,65 грн., а в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Оскільки спір частково вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області ( код ЄДРПОУ 25937624 ) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області ( код ЄДРПОУ 37755147 ) кошти в сумі 706,65 грн. ( сімсот шість гривень 65 коп. ).

В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна