Решение № 33047149, 19.07.2013, Ленинский районный суд города Севастополя

Справа № 764/3306/13-ц

Провадження № 2/764/1795/2013

Категорія 54

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Кукурекіна К.В.,

при секретарі - Яцук Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про захист прав споживачів, стягнення банківських вкладів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Банк «Таврика» з вимогами про стягнення банківських вкладів з нарахованими відсотками відповідно до Договору банківського строкового вкладу «Море відсотків» НОМЕР_2 від 08.10.2012 року, Договору банківського строкового вкладу «Море відсотків» НОМЕР_3 від 08.10.2012 року, Договору банківського строкового вкладу «Пенсійний» (391-550) № НОМЕР_4 від 05.12.2011 року. Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що між позивачем та відповідачем були укладені вищевказані Договори. По закінченню строку їх зберігання позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату вкладів з нарахованими відсотками. Листом від 31.01.2013 р. відповідач повідомив позивача про те, що 20.12.2012 року на підставі постанови Правління Національного банку України №548, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», АТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.12.2012 року прийнято Рішення №33 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Таврика». Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013р. Протягом дії тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Таврика» позивач може отримати свої кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб АТ «Банк «Таврика» з ринку, але не більше 200000,00 грн.

У зв'язку із відмовою відповідача повернути вклади з нарахованими відсотками у загальній сумі 880132,28 грн., позивач звернувся до суду. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 400,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., у зв'язку з тим, що з причини неотримання банківських вкладів позивач та його дружина, які є особами похилого віку та потребують лікування, не змогли виїхати за кордон для отримання лікування, крім того, позивач вимушений докладати додаткові зусилля по захисту своїх порушених прав.

Позивач у судове засідання не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений відповідно до вимог діючого законодавства, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

Суд вважає можливим допустити заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Враховуючи відсутність сторін по справі, суд розглядає справу керуючись ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд знаходить позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір банківського строкового вкладу «Море відсотків» НОМЕР_2 від 08.10.2012 року на суму 210718,00 гривень, зі сплатою відсотків з розрахунку 26% річних, строком повернення до 07.01.2013 року. Договором передбачена можливість вкладника протягом перших 61 днів строку дії договору збільшувати суму вкладу. З наданої до суду копії виписки з облікового рахунку НОМЕР_5 вбачається, що вклад позивача був поповнений 01.11.2012 р. на 3000,00 грн., 05.11.2012 р. на 5000,00 грн., та загалом складає 218718,00 гривень.

Також між позивачем та відповідачем був укладений Договір банківського строкового вкладу «Море відсотків» НОМЕР_3 від 08.10.2012 року на суму 70986,00 доларів США, зі сплатою відсотків з розрахунку 10% річних, строком повернення до 07.01.2013 р. Внесення позивачем грошових коштів за вказаним договором підтверджується копією квитанції N CASH_2692 від 08.10.2012 р.

Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений Договір банківського строкового вкладу «Пенсійний» (391-550) № НОМЕР_4 від 05.12.2011 року на суму 5927,00 доларів США, зі сплатою відсотків з розрахунку 11,3% річних, строком повернення до 14.01.2013 року. Договором передбачена можливість вкладника протягом перших 80% строку дії договору збільшувати суму вкладу. З наданої до суду копії виписки з облікового рахунку № 26353467 вбачається, що вклад позивача неодноразово поповнювався, та загалом складає 10134,00 доларів США.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч.2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Статтею 1061 ЦК України закріплено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

31 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату вкладів по закінченню строку їх дії. Листом від 31.01.2013 р. відповідач повідомив позивача про те, що 20.12.2012 року на підставі постанови Правління Національного банку України №548, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», АТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.12.2012 року прийнято Рішення №33 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Таврика». Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовляє позивачу у поверненні банківських вкладів з відсотками, та вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача за Договором банківського строкового вкладу «Море відсотків» НОМЕР_2 від 08.10.2012 року суму вкладу у розмірі 218718,00 грн.; за Договором банківського строкового вкладу «Море відсотків» НОМЕР_2 від 08.10.2012 року суму у розмірі 70986,00 доларів США, що еквівалентно 567391,10 грн., відсотки у розмірі 1629,19 доларів США, що еквівалентно 13022,12 грн., всього за Договором - 72615,00 доларів США, що еквівалентно 580413,22 грн.; за Договором банківського строкового вкладу «Пенсійний» (391-550) № НОМЕР_4 від 05.12.2011 року суму у розмірі 10134,00 доларів США, що еквівалентно 81001,06 грн., а загалом суму за вкладами з відсотками - 880132,28 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її спричиненні.

Таким чином, суд вважає недоведеним факту спричинення моральної шкоди відповідачем позивачу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи, належать витрати на правову допомогу. З квитанції № 189452 від 11.02.2013 року вбачається, що позивачем понесені витрати на правову допомогу у розмірі 400,00 грн., які на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Також, в порядку приписів ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3441 грн. 00 коп.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 23, 525, 526, 625, 629, 1058, 1060, 1061, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 197, 212, 215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про захист прав споживачів, стягнення банківських вкладів - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (МФО 300788, код ЄДРПОУ 19454139, к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київський області) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, суму за Договором банківського строкового вкладу «Море відсотків» НОМЕР_2 від 08.10.2012 року у розмірі 218718,00 грн., за Договором банківського строкового вкладу «Море відсотків» НОМЕР_2 від 08.10.2012 року у розмірі 580413,22 грн., за Договором банківського строкового вкладу «Пенсійний» (391-550) № НОМЕР_4 від 05.12.2011 року у розмірі 81001,06 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 400,00 грн., а всього стягнути 880 532 грн. 28 коп. (вісімсот вісімдесят тисяч п'ятьсот тридцять дві гривні двадцять вісім копійок).

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (МФО 300788, код ЄДРПОУ 19454139, к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київський області) на користь державного бюджету Ленінського району судові витрати у розмірі 3441 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя - підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Ленінського районного

суду міста Севастополя К.В.Кукурекін