№ 33029883, 12.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

12 серпня 2013 р. Справа № 802/3304/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Лещенко В.В.

представника відповідача: Ткаченка А.М., Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Першої Вінницької державної нотаріальної контори

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

24.07.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Перша Вінницька державна нотаріальна контора з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить скасувати винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0000471701 на суму 510 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 27.05.2013 року Вінницькою ОДПІ була проведена камеральна перевірка за наслідками якої складено акт № 81/1701/02885735. На підставі вказаного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0000471701, з яким позивач не погоджується і вважає його протиправним. На думку позивача, податковий орган неправомірно встановив порушення п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, яким врегульовано обов'язки осіб, які мають статус податкових агентів, що тягне за собою відповідальність, передбачену п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу Україн, а саме за подання платником податку не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податку і суми у вигляді накладення штрафу.

Крім того, позивач зазначає, що платниками податку на доходи фізичних осіб, тобто особами, на які покладено обов'язок з його сплати, при здійсненні операцій купівлі-продажу, обміну, дарування майна, отримання свідоцтв про право на спадщину є фізичні особи, а не нотаріуси, тому, застосування до Першої Вінницької державної нотаріальної контори п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України є протиправним.

За даних обставин, позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000471701 від 11.06.2013 р.

У судовому засіданні 12.09.2013 р., на підставі положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, постановлено ухвалу, із занесенням в журнал судового засідання, про заміну Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби її правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідно до ст.ст.172-174 Податкового кодексу України нотаріальна контора подавала інформацію до податкового органу про відповідні договори, посвідчені позивачем, включаючи інформацію про їх вартість та суму сплаченого податку.

За таких обставин представник позивача вказує, що податковий орган не мав права застосовувати до позивача норми п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України. Відтак підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення у відповідача не було.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши суду письмові заперечення в якому зазначили, що згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку представника відповідача законне.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Як встановлено судом, головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької ОДПІ Вінницької області державної податкової служби ОСОБА_8. та ОСОБА_9 на підставі п.п. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 та доповненнями п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Першої Вінницької державної нотаріальної контори за звітні податкові періоди щодо подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за І та ІІІ квартали 2012 р., за наслідками якої складено акт № 81/1701/02885735 від 27.05.2013 р. (далі- Акт) (а. с. 6).

В ході вказаної вище перевірки перевіряючим виявлені порушення законодавства, допущені позивачем, про які зазначено в Акті, зокрема, порушено п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Так, в Акті вказано, що в поданому звітному розрахунку за І квартал 2012 р. відображено суму нарахованого і виплаченого доходу громадянину ОСОБА_5, податковий номер НОМЕР_2 і ОСОБА_6, податковий номер НОМЕР_3 в розмірі 16905,00 грн. кожному за ознакою доходу 114 (дохід отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня спорідненості), а слід було зазначити ознаку доходу -113 (дохід отриманий у спадщину (подарований) від члена сім'ї першого ступеня спорідненості). Також в розрахунку за ІІІ квартал відображено суму нарахованого і виплаченого доходу громадянину ОСОБА_7 в розмірі 39698,00 грн. за ознакою доходу 114 (дохід отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня спорідненості), а слід було зазначити ознаку доходу -113 (дохід отриманий у спадщину (подарований) від члена сім'ї першого ступеня спорідненості).

На підставі вищезазначеного Акту, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000471701 від 11.06.2013 р. (а.с. 7), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п 11010100 у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач, в порядку адміністративного оскарження, звернувся зі скаргою (а. с. 8-9) на зазначене податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Згідно рішення від 05.07.2013 р. №1880/10/10-02-11 (а. с. 10-11) про результати розгляду первинної скарги Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області, скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0000471701 від 11.06.2013 р. - без змін, що стало приводом для звернення до суду.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.

При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету (ст. 171 Податкового кодексу України).

Суд вважає, що позивач в контексті спірних правовідносин не є податковим агентом, відповідно до правил ст. 162 Податкового кодексу України, він також не може бути платником податку на доходи фізичних осіб із доходів, отрманих фізичними особами за спадщиною та даруванням, за договорами купівлі-продажу (міни), договорами з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна між фізичними особами.

Відповідно до п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Отже, згідно з вказаною нормою, інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За таких обставин, позивач не будучи податковим агентом при поданні до податкового органу інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.

Відтак, у податкового органу не було підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України та не доведено правомірність оскаржуваного рішення, тому позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час розгляду адміністративної справи. Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Вищого адміністративного суду України у справі К/800/4751/13.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 11.06.2013 року № 0000471701.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Першої Вінницької державної нотаріальної контори (код ЄДРПОУ 02885735) судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович