№ 33025920, 19.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5030/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

13 серпня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОСЕРВІС-ПІВДЕНЬ» до Державної податкової інспекції у Суворовському район м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2013 року №0000692210, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОСЕРВІС-ПІВДЕНЬ» до Державної податкової інспекції у Суворовському район м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2013 року №0000692210.

В судовому засіданні 13.08.2013 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у лютому-листопаді 2010 року, березні-травні 2011 року та у січні 2012 року законно сформував податковий кредит з ПДВ підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в зв'язку із чим, висновок посадових осіб органу ДПС України не є ґрунтовним, а оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнання протиправними та скасуванню. Представник відповідач ДПІ був сповіщений належним чином пр. день, час та місце слухання справи (а.с.94-95 т.2), але в судове засідання не прибув, а тому, на підставі положень ч.4 ст.128 КАС України, справа слухалась за його відсутності за наявними в справі па письмовим доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ від 03.06.2013 року №662, направлення на перевірку від 03.06.2013 року №594/22-2 та №593/22-1 посадовими особами відповідача в період з 04.06.2013 року по 10.06.2013 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «РЕКОНСТРУКЦІЯ», ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ», МПП «ЛАРС», ПП «СЕГМЕНТ ЮГ», ПП «СІ ТІ ДЖІ» за період з лютого 2010 року по січень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №1987/22-1 від 17.06.2013 року з додатками (а.с.7-40 т.1), на підставі якого було встановлено безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ за вказаний період часу в загальній сумі 146573,00 грн., що є порушеннями п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 05.07.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000692210 (а.с.6 т.1) про донарахування ПДВ на загальну суму 144664,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 13000,50 грн..

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагентів підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача - ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС в судове засідання не прибув, письмових заперечень та доказів не надав, а тому правова позиція податкового органу буде братись судом з акту перевірки №1987/22-1 від 17.06.2013 року з додатками (а.с.7-40 т.1).

Розглянувши оскаржений акт суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах

повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Закону про оподаткування з ПДВ та ПК України.

Так, згідно п.1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пукнтами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору (п.200.1), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з'ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Так, між позивачем та ТОВ «РЕКОНСТРУКЦІЯ» був укладений договір підряду від 01.03.2011 року №1311 (а.с.52 т.1) фактичне виконання якого підтверджується актами прийняття виконаних будівельних робіт, відомостями про вартість виконаних робіт, накопичувальною відомістю по рахунку №631 позивача, ліцензією ТОВ «РЕКОНСТРУКЦІЯ» на право здійснення будівельних робіт в галузі містобудування, податковими накладними на всю суму оплаченої вартості виконаних робіт (а.с.53-84 т.1).

Фактичне надання послуг та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ, надавало право позивачу сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Між позивачем та Малим приватним підприємством «ЛАРС» був укладений договір підряду від 24.10.2011 року №2410 (а.с.85 т.1) фактичне виконання якого підтверджується актами прийняття виконаних будівельних робіт, відомостями про вартість виконаних робіт, накопичувальною відомістю по рахунку №631 позивача, ліцензією МПП «ЛАРС» на право здійснення будівельних робіт в галузі містобудування, податковими накладними на всю суму оплаченої вартості виконаних робіт (а.с.86-100 т.1).

Фактичне надання послуг та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ, надавало право позивачу сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» був укладений договір підряду від 17.03.2011 року №81 (а.с.101 т.1), від 21.03.2011 року №82 (а.с.102 т.1) фактичне виконання яких підтверджується актами прийняття виконаних будівельних робіт, відомостями про вартість виконаних робіт, накопичувальною відомістю по рахунку №631 позивача, ліцензією ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» на право здійснення будівельних робіт в галузі містобудування, податковими накладними на всю суму оплаченої вартості виконаних робіт (а.с.103-142 т.1).

Фактичне надання послуг та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ, надавало право позивачу сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕГМЕНТ ЮГ» був укладений усний договір поставки, відповідно до якого на адресу позивача були поставлені товарно-матеріальні цінності, які були ним оплачені на адресу постачальника, в тому числі ПДВ, що підтверджується, видатковою накладною, податковою накладною на всю суму оплаченої вартості отриманих ТМЦ та документ про оплату їх вартості (а.с.144-146 т.1).

Фактичне постачання ТМЦ та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ, надавало право позивачу сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІ ТІ ДЖІ» був укладений усний договір поставки, відповідно до якого на адресу позивача були поставлені товарно-матеріальні цінності, які були ним оплачені на адресу постачальника, в тому числі ПДВ, що підтверджується, видатковими накладними, податковими накладними на всю суму оплаченої вартості отриманих ТМЦ та документом про оплату їх вартості (а.с.147-208 т.1).

Фактичне постачання ТМЦ та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ, надавало право позивачу сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Податковий орган вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів поставки товарів та виконання підрядних робіт.

Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

Для з'ясування питання щодо правомірності формування позивачем показників податкового кредиту з ПДВ по вищезазначеним угодам позивачем було замовлено проведення експертного економічного дослідження.

За результатами дослідження вищезазначених первинних документів бухгалтерського обліку позивача, судовий експерт Кравчук В.В. у експертному висновку від 25.06.2013 року №1/06 (а.с.219-237 т.1) прийшов до наступних висновків:

Проведеним дослідженням підтверджено право позивача згідно поданих для дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «РЕКОНСТРУКЦІЯ», ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ», МПП «ЛАРС», ПП «СЕГМЕНТ ЮГ», ПП «СІ ТІ ДЖІ» за період з лютого 2010 року по січень 2012 року.

Дослідженням встановлено, що висновки акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 17.06.2013 року №1987/22-1 відносно завищення ТОВ «ЕЛЕКТРОСЕРВІС-ПІВДЕНЬ» податкового кредиту з ПДВ з лютого 2010 року по січень 2012 року на суму 146573,00 грн. за період , у зв'язку із порушенням п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України зроблені без проведення дослідження усіх первинних документів та не відповідають фактичним обставинам та документам, в зв'язку із чим, вони не підтверджуються судовим експертом.

Таким чином, вказаним висновком експертного економічного дослідження від 25.06.2013 року №1/06 (а.с.219-237 т.1) спростовується висновок податного органу про порушення позивачем у перевірених податкових періодах порушень закону з питань ґрунтовності формування податкового кредиту з ПДВ.

В судовому засіданні 13.08.2013 року представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів висновки судового експерта, які викладені у експертному висновку від 25.06.2013 року №1/06 (а.с.219-237 т.1), в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та послуг його контрагентами, що підтверджується відповідними документами, висновок податкового органу про безтоварність цих угод є помилковим, а тому прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 05.07.2013 року №0000692210.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 19 серпня 2013 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.