Решение № 33009927, 12.08.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.2013 Справа № 907/282/13

За позовом ОСОБА_1, м. Ендорф Федеративна республіка Німеччина

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Свобода-Агро", с. Михайлівка, Гайсинського району, Вінницької області

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - командитне товариство „HTKF GmbH & Co.KG", зареєстрованого у торговому реєстрі „Ф" нижчої інстанції м. Ландсхуст під номером HRA 10506, із зареєстрованою адресою: вул. Ельсберг, 1 94419 м. Райзбах, Федеративна республіка Німеччина

ПРО визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Свобода-Агро" від 21.03.2012р. (протокол №1)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 08.04.2013р.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - ОСОБА_3. - адвокат, представник за договором №01-14/09-2012 про надання правової допомоги від 14.09.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1, м. Ендорф Федеративна республіка Німеччина звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Свобода-Агро", с. Свобода Берегівського району про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Свобода-Агро" від 21.03.2012р. (протокол №1).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.03.2013р. порушено провадження у справі №907/282/13 та призначено справу до розгляду на 10.04.2013р.

Ухвалою суду від 10.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2013р. та в порядку вимог статті 27 ГПК України судом за власності ініціативи залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача - командитне товариство „HTKF GmbH & Co.KG", зареєстрованого у торговому реєстрі „Ф" нижчої інстанції м. Ландсхуст під номером HRA 10506, із зареєстрованою адресою: вул. Ельсберг, 1 94419 м. Райзбах, Федеративна республіка Німеччина.

Засіданні суду ухвалою від 13.05.2013р. було відкладено на 22.05.2013р.

В засідання суду 22.05.2013р. представником третьої особи було надано суду відомості про те, що відповідач - ТОВ „Свобода-Агро" змінив своє місцезнаходження, у підтвердження чого подав копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.04.2013р., згідно якого місцезнаходженням відповідача є с. Михайлівка, Гайсинського району, Вінницької області.

Як вбачається з наданого станом на 03.04.2013р. оригіналу витягу відповідач на момент порушення провадження у справі був зареєстрований в с.Свобода Берегівського району.

Після порушення провадження у справі відповідач змінив своє місцезнаходження на с. Михайлівка, Гайсинського району, Вінницької області.

Відповідно до частини 3 статті 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Оскільки, провадження по даній справі було порушено з додержанням правил підсудності, господарський суд вважає, що у відповідності до статті 17 ГПК України дана справа підлягає розгляду в господарському суді Закарпатської області.

Пунктом 20.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.2011 року № 10 визначено, що, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З аналізу вищезазначеного пункту слідує, що підставою для передачі справи за підсудністю після порушення провадження у справі є зміна на стороні відповідача, тобто залучення чи заміна іншого відповідача, внаслідок чого справа за виключною підсудністю стає підсудна іншому суду (наприклад, ч. 4 ст. 16 ГПК України), а не зміна місцезнаходження відповідача у справі, яка слухається за виключною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2013р. було зупинено провадження у справі №907/282/13 за позовом ОСОБА_1, м. Ендорф Федеративна республіка Німеччина до товариства з обмеженою відповідальністю „Свобода-Агро", с. Свобода Берегівського району за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - командитне товариство „HTKF GmbH & Co.KG", зареєстрованого у торговому реєстрі „Ф" нижчої інстанції м. Ландсхуст під номером HRA 10506, із зареєстрованою адресою: вул. Ельсберг, 1 94419 м. Райзбах, Федеративна республіка Німеччина про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Свобода-Агро" від 21.03.2012р. (протокол №1) до закінчення розгляду Вищим господарським судом України справи №5008/1106/2012 за позовом Командитного товариства «ГТКФ», м. Райсбах Федеративна Республіка Німеччина до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро» (ЄДРПОУ 37742955) та до Берегівської РДА в особі державного реєстратора за участю третьої особи - ОСОБА_1, м. Ендорф Федеративна республіка Німеччина про скасування та визнання недійсним рішень загальних зборів ТОВ „Свобода-Агро" №4 та №4а від 12.07.2012р., державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Свобода-Агро» (ЄДРПОУ 37742955), пов'язаних зі зміною складу учасників ТОВ «Свобода-Агро» та зобов'язання внести відповідні зміни.

Постановою львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р. дану ухвалу скасовано, а матеріали справи скеровано до суду для їх розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.07.2013р. дану справу було призначено до розгляду в судовому засіданні 01.08.2013р.

За клопотанням представника третьої особи розгляд справи 01.08.2013р. було відкладено на 12.08.2013р. В засіданні суду 12.08.2013р. судом зазначено про вихід суду в нарадчу кімнату до 13.08.2013р. для прийняття рішення у даній справі.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подав додаткове письмове обгрунтування заявлених позовних вимог та просить суд взяти до уваги те, що протокол має в повній мірі відображати фактичні дії учасників товариства та не повинен містити дані та інформацію, що в подальшому може спричинити прийняття іншого неправильного акта (статуту товариства тощо).

Зборами учасників Товариства від 21.03.2012 ухвалено рішення про відчуження належної позивачу частки в статутному капіталі відповідача ТОВ «Свобода-Агро» (надалі - Товариство), яке оформлено протоколом №2 від 21.03.2012 (надалі - Протокол).

Хід прийняття рішення про відчуження частки у статутному капіталі зазначається в Протоколі, який не відображає реальний стан речей та містить значну кількість помилок.

Такий документ (протокол) став підставою для здійснення правочинів та реєстрації установчих документів, які вже за своєю суттю є неправильними та незаконними. Протоколом фіксується дата проведення загальних зборів Товариства, яка не відповідає дійсності. Протокол зафіксував проведення зборів роком раніше, ніж було проведено. Протокол підписано Головою зборів та Секретарем, хоча порядок денний не передбачав обрання таких осіб. Тому ознайомившись з Протоколом, можливо дійти висновку, що обов'язки Голови та Секретаря зборів на присутніх не покладалися, а тому підписи носять формальний характер та не є гарантією правомірності викладених в Протоколі фактів. Протокол підписано уповноваженою особою Командитного товариства «НТКF GmbH & Со.КG», яке на момент проведення Зборів не мало повноважень учасника ТОВ «Свобода - Агро». Таке оформлення протоколу суперечить вимогам

законодавства.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від

24.10.08 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства лише з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

Таким чином, набуття права участі у товаристві, відповідно і набуття

корпоративних прав та обов'язків учасника товариства, пов'язується не із "вступом-прийняттям" до товариства, а із юридичним фактом, який став правовою підставою для переходу до такої особи частки.

Виходячи з наведеного, перехід частки у статутному капіталі ТОВ «Свобода-Агро» до Командитного товариства «НТКF GmbH & Со.КG» відбудеться лише з моменту державної реєстрації таких змін, а отже Протокол підписано

уповноваженою особою Командитного товариства «НТКF GmbH & Со.КG», яке на

момент проведення Зборів не мало повноважень учасника ТОВ «Свобода - Агро».

Натомість протокол № 2 від 21.03.2012р. повинен був бути підписаний виключно єдиним учасником, яким на дату проведення зборів був фізична особа ОСОБА_1.

Враховуючі вищевикладене, позивач вважає, що при складені Протоколу №2 від 21.03.2012 були допущені грубі процедурні порушення, що призвели до реєстрації установчих документів з недостовірною інформацією.

Відповідно до п. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій її частині, в якій її уже сплачено.

Тобто, в цілому ст. 147 ЦКУ регулює перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи та вихід учасника товариства шляхом передачі частки в статутному капіталі іншому учаснику (учасникам), товариству або третій особі. Законодавство встановлює лише дві умови, за

яких можлива реалізація цього права - передача частки можлива, по-перше, після повного внесення вкладу учасником, який її відступає або лише в частині, яка сплачена, по-друге, - з дотриманням вимоги про право переважної купівлі частки іншими учасниками товариства.

Частиною 4 статті 53. Закону України «Про господарські товариства», що є імперативною нормою, встановлено: «частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.»

21.04.2011 за №3263-УІ прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва» від 21.04.2011, який набрав чинності з 07.06.2011 року. Вказаним вище законом виключається обов'язок засновника господарського товариства до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю внести до статутного капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Додатково законом скасовується підтвердження документами банківської установи, щодо внесення до статутного капіталу грошей.

Законодавець з метою спрощення процедури започаткування підприємництва такими змінами поклав обов'язок контролю за формуванням статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю на саме товариство, при цьому залишивши право загальним зборам учасників товариства приймати рішення, що будуть відповідати ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» (виключення учасника, що не вніс частку, зменшення розміру статутного капіталу, ліквідація товариства).

Відповідач не надав суду докази сформованого статутного капіталу та не спростував докази позивача.

Відповідач у поданому суду письмовому поясненні з приводу заявлених позовних вимог не заперечує та зазначає про те, що йому наслідки визнання позову відомі та зрозумілі.

Представник третьої особи заперечує з приводу обґрунтованості доводів представника позивача з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують його позицію, викладену у Позовній заяві, відтак позиція Позивача, викладена у Позовній заяві, є нічим іншим аніж суб'єктивною думкою самого Позивача, яка не ґрунтується на фактах (доказах). Окрім того, Позивачем не надано доказів про обставини, що мали місце з боку Відповідача, які порушили відповідні права Позивача, на порушення яких посилається Позивач в Позовній заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі - «ГПК України»), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, вбачає неможливість задоволення позовних вимог, викладених Позивачем у поданій ним Позовній заяві, в силу необґрунтованості та недоведеності таких вимог у зв'язку з відсутністю та ненаданням Позивачем доказів, що підтверджують обставини, на які Позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Більше того, вважає, що в силу викладеної вище позиції відсутніми є ознаки спору в принципі, рівно як відсутні будь-які докази порушення прав Позивача, що унеможливлює подання такої Позовної заяви та заявлення відповідних позовних вимог, виходячи із норм Цивільного та Господарського кодексів України, рівно як і з норм процесуального права.

Водночас, хоче звернути увагу суду на те, що задоволення Судом позовних вимог, викладених у Позовній заяві, матиме результатом настання обставин, що мають характер двосторонньої реституції, в результаті якої Позивач буде вимушений повернути Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог, грошові кошти, внесені останньою до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро».

Також представник третьої особи просить суд в порядку вимог ст. 38 ГПК України витребувати від відповідача відомості та дані бухгалтерського обліку товариства щодо формування статутного капіталу та витребувати від банку виписку по рахунку товариства за відповідний період.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак у поданому клопотанні відповідач не зазначив, обставини, що перешкоджають наданню витребуваних доказів, а тому суд відмовляє відповідачеві у задоволенні подано клопотання про витребування доказів.

Також представник третьої особи просить суд відкласти розгляд справи з підстав, зазначених у відповідному клопотанні.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши пояснення представників сторін суд вирішив відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за неналежною обґрунтованістю та спливом строку, визначеного ст. 69 ГПК України.

Також представник третьої особи просить суд зупинити провадження у справі з огляду на те, що ухвалою судді Господарського суду Закарпатської області Мокану В.В. від 03 грудня 2012 року було порушено провадження у Справі №5008/1106/2012 за Позовною заявою від 27 листопада 2012 року (Вих. № 01-27/11-2012) Командитного товариства «ГТКФ» (НТКР СтЬН & Со. КС) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро» (ЄДРПОУ 37742955) про скасування та визнання недійсною державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Свобода-Агро» (ЄДРПОУ 37742955), пов'язаних зі зміною складу учасників ТОВ «Свобода-Агро». Тією ж Ухвалою судді Господарського суду Закарпатської області Мокану В.В. від 03 грудня 2012 року до Справи № 5008/1106/2012 залучено Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - п. ОСОБА_1 (Реєстраційний номер згідно облікової картки платника податків з Державного

реєстру фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1).

Як вбачається з відомостей, викладених вище, а також матеріалів Справи №907/282/13 та Справи №5008/1106/2012 предметом спору обох Справ є так чи інакше правовідносини, пов'язані із корпоративними правами на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро» (ЄДРПОУ 37742955).

На цей момент, розгляд Справи №5008/1106/2012 перебуває на стадії перегляду судового рішення у касаційному порядку.

Однак, дане клопотання не може бути задоволено судом з огляду на те, що мотивами зупинення провадження у справі №907/282/13 вже були підстави, викладені заявником у відповідному клопотанні, які є ідентичними тим, що зазначені ним у клопотанні від 12.08.2013р. Львівським апеляційний судом при перегляді ухвали місцевого суду про зупинення провадження у справі вказано, що такі обставини є безпідставними та необґрунтованими, а відтак, зупинення провадження у справі з тих же підстав є недоречним.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро» створено рішенням позивача, його єдиного засновника, від 07 листопада 2011 року та зареєстровано 10 листопада 2011 року державним реєстратором Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області.

Статутний внесок засновника до статутного капіталу відповідача складав 10 000 грн.

Позивач зазначає, що всупереч встановленому ст. 144 Цивільного кодексу України, ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» порядку у передбачений законом строк статутний капітал відповідача сформований засновником (учасником) не був.

Згідно зі ст. 147 Цивільного кодексу України, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Наведене унеможливлює ухвалення будь-яких корпоративних рішень щодо

розпорядження корпоративними правами щодо відповідача.

Проте 21 березня 2012 року загальними зборами учасників відповідача ухвалено рішення, яке оформлено протоколом №1 про відчуження належної позивачу частки в статутному капіталі відповідача.

21 березня 2012 року на виконання оскаржуваного рішення загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом № 1 від 21 березня 2012 року, зареєстровано статут відповідача в новій редакції.

Позивач стверджує, що наведене свідчить, що відчуження прав на частку в статутному капіталі відповідача здійснено з порушенням імперативних матеріальних норм цивільного законодавства України, що тягне визнання недійсним такого корпоративного рішення відповідача.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в рамках корпоративних відносин.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав(ч.3 ст. 167 ГК України).

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пунктів 7.3, 7.4, 7.5, 7.8 статуту ТОВ „Свобода-Агро", учасник товариства за згодою інших учасників може відступити власну частку (її частину) одному або кільком учасникам. За домовленістю учасників частка може бути відступлена третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) від учасника, який її відступає, пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства або в іншому розмірі, про який домовились учасники. Передача частки (її частини) третій особі є можливою тільки після її повного внесення учасником, який вибуває. При переданні частки (її частини) третій особі здійснюється одночасний перехід до нього відповідних прав та обов'язків, що належали учаснику, який її відступив у повному обсязі або частково. Учасник товариства може за згодою інших учасників відступити свою частку (її частину) одному або кільком учасникам товариства або третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом набуття частки учасника, який її відступає, пропорційно їх часткам у статутному капіталі або в іншому узгодженому між ними розмірі. Частки учасників товариства після повного їх внесення можуть бути придбані самим товариством. В такому випадку товариство зобов'язане передати придбану частку іншим учасникам у строк, що не перевищує одного року.

Згідно частин 1-3 статті 147 Цивільного кодексу України та статті 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на прийняття спірного рішення) учасник товариства з обмеженою відповідальністю мав право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускалося, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

Таким чином, положеннями чинного законодавства передбачені спеціальні обмеження щодо переходу права на частку у статутному капіталі в залежності від правового статусу її набувача. Зокрема, якщо набувачем частки є особа (особи), яка є учасником даного товариства, перехід права на частку у статутному капіталі може здійснюватись як на підставі окремої цивільно-правової угоди (договір купівлі-продажу, дарування), так і шляхом фіксації факту перерозподілу часток у статутному капіталі у відповідному рішенні зборів учасників відповідно до вільного волевиявлення останніх.

Якщо набувачем частки є третя особа, яка не має правового статусу учасника товариства, то перехід до неї права на частку у статутному капіталі має здійснюватись на підставі окремих цивільно-правових угод. Вказаний порядок переходу права на частку у статутному капіталі кореспондується із реалізацією закріпленого у законі переважного права інших учасників товариства на придбання частки, що відчужується. Спрощений порядок відступлення частки на користь третіх осіб, які не є учасниками товариства, вищенаведеними положеннями закону не передбачений, оскільки приписи ч. 1 ст. 147 ЦК України щодо можливості відступлення частки у статутному капіталі в інший спосіб розповсюджуються виключно на випадки перерозподілу часток між учасниками товариства, носять імперативний характер та не підлягають розширеному тлумаченню.

Судом встановлено, що відступлення учасником товариства - ОСОБА_1 на користь командитного товариства „HTKF GmbH & Co.KG" відбулося без укладення окремого правочину щодо переходу права на частку у статутному капіталі, виключно шляхом фіксації результатів волевиявлення учасників ТОВ „Свобода-Агро" у рішенні загальних зборів, оформленому протоколом №1 від 21.03.2012.

Проте, вказаний порядок перерозподілу часток у статутному капіталі відповідно до ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" допускається виключно у випадку, якщо набувачем є особи, які мають правовий статус учасника товариства.

Враховуючи те, що учасником товариства з обмеженою відповідальністю може бути виключно особа, яка володіє часткою у статутному капіталі і повністю або частково її внесла на час включення до складу учасників; з огляду на той факт, що на момент прийняття спірного рішення загальних зборів учасників ТОВ „Свобода-Агро" про включення командитного товариства „HTKF GmbH & Co.KG" до складу учасників товариства останній не здійснили внесення вкладів до статутного капіталу у будь-якій формі, командитне товариство „HTKF GmbH & Co.KG" не набуло правового статусу учасників ТОВ „Свобода-Агро" на момент проведення спірних загальних зборів.

З огляду на те, що командитне товариство „HTKF GmbH & Co.KG" на момент його включення до складу учасників ТОВ „Свобода-Агро" не набуло правового статусу учасників останнього на момент проведення спірних загальних зборів, суд приходить до висновку, що перехід права на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ „Свобода-Агро" до командитного товариства „HTKF GmbH & Co.KG" мав бути здійснений на підставі укладеної у встановленому законом порядку угоди про відчуження корпоративних прав.

Керуючись положеннями ст. ст. 202, 203, 205, ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про господарські товариства", ч. 3 ст. 29, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення), суд виходить з того, що правочин щодо переходу прав на частку позивача у статутному капіталі ТОВ „Свобода-Агро" до командитного товариства „HTKF GmbH & Co.KG" мав бути обов'язково вчинений у письмовій формі, оскільки сума даного правочину перевищувала 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і саме такий правочин є підставою для здійснення державної реєстрації змін до складу учасників товариства.

Проте, як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення між ОСОБА_1 та командитним товариством „HTKF GmbH & Co.KG" правочину у письмовій формі щодо переходу права на частку у статутному капіталі ТОВ „Свобода-Агро".

При цьому, судом зазначається, що рішення загальних зборів учасників ТОВ „Свобода-Агро", оформлене протоколом №1 від 21.03.2012, не може вважатись правочином, вчиненим у письмовій формі щодо передачі права на частку у статутному капіталі, оскільки вищенаведеними положеннями законодавства не передбачено можливості передання права на частку у статутному капіталі у названий спосіб на користь осіб, які не є учасниками товариства. Більш того рішення загальних зборів учасників товариства за своїм юридичним змістом є актом, за допомогою якого може відбуватись в тому числі й фіксація факту переходу права на частку у статутному капіталі на підставі відповідного правочину.

Відчуження у такій спосіб частки позивача спірним рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Свобода-Агро", у статутному капіталі ТОВ „Свобода-Агро" відбулося без будь-якої зустрічної компенсації з боку набувача такої частки, з недодержанням обов'язкової письмової форми правочину, що призвело до порушення корпоративних майнових прав позивача з огляду на те, що відповідачем не доведено факт укладення будь-яких угод з позивачем про відступлення частки в статутному капіталі товариства та передачі грошових коштів позивачу за отриману від нього частку статутного капіталу або наявність угод, з яких вбачається вільне волевиявлення позивача подарувати третім особам свої корпоративні права.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (далі - Постанова) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Пунктом 19 Постанови визначено, що право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Свобода-Агро", оформленого протоколом від 21.03.2012 №1.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача-1 відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.08.2013 року згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Свобода-Агро" від 21.03.2012р. (протокол №1).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Свобода-Агро" (23732, с. Михайлівка, вул. Жовтнева, 132А Гайсинського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 37742955) на користь ОСОБА_1, м. Ендорф Федеративна республіка Німеччина суму 1147грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 16.08.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі