Решение № 33007534, 20.06.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

20.06.2013 року

Справа №127/12073/13-ц

Провадження № 2/127/4148/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.06.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Саблука С.А.,

при секретарі Бойко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, за участю третьої особи ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Альфа-Банк» звернулось в суд з позовом до Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, за участю третьої особи ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В позовній заяві зазначено, що Вишенським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції 11.12.2012р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 35667235, якою накладено арешт на транспортний засіб марки Богдан, модель 211040, 2011 року випуску, чорного кольору, № шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, код: НОМЕР_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, про що ПАТ «Альфа-Банк» стало відомо 17.04.2013р. 01.09.2011 р. між ПАТ «ПроФінБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21050676785, відповідно до якого ПАТ «ПроФінБанк» надав Третій особі кредит у сумі 66354,32 грн., на цілі, визначені у п. 1.2. договору, а саме: придбання транспортного засобу марки Богдан, модель 211040, 2011 року випуску, чорного кольору, № шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. 06.08.2011 р. між ПАТ «ПроФінБанк» та Позивачем укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Відповідно до п. 3.4. вказаного договору Позивач набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату відступлення, включаючи, але не обмежуючись цим, права вимоги до позичальників щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, комісій, а також права вимоги до позичальників щодо сплати штрафних санкцій. На виконання п. 3.7. Договору купівлі-продажу кредитного портфелю 06.08.2012 р. між ПАТ «ПроФінБанк» та Позивачем укладено договір про відступлення прав за договорами забезпечення, за яким ПАТ «ПроФінБанк» зобов'язаний передати Позивачу права за окремими договорами забезпечення, укладеними з позичальниками для забезпечення виконання їх зобов'язань за кредитними договорами. Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме Позивач набув статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 210506767852 від 01.09.2011р. укладеного між ПАТ «ПроФінБанк» та Третьою особою. Так, внаслідок винесення Відповідачем вищезазначеної постанови, якою накладено арешт на майно, що виступає предметом застави, порушено права Позивача як заставодержателя відповідного майна, що й стало підставою звернення ПАТ «Альфа-Банк» до суду з вказаним позовом.

В судове засідання представник позивача не зявився, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та в разі неявки відповідача не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вишенським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції 11.12.2012р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 35667235, якою накладено арешт на транспортний засіб марки Богдан, модель 211040, 2011 року випуску, чорного кольору, № шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, код: НОМЕР_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, про що ПАТ «Альфа-Банк» стало відомо 17.04.2013р.

01.09.2011 р. між ПАТ «ПроФінБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21050676785, відповідно до якого ПАТ «ПроФінБанк» надав Третій особі кредит у сумі 66354,32 грн., на цілі, визначені у п. 1.2. договору, а саме: придбання транспортного засобу марки Богдан, модель 211040, 2011 року випуску, чорного кольору, № шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

06.08.2011 р. між ПАТ «ПроФінБанк» та Позивачем укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Відповідно до п. 3.4. вказаного договору Позивач набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату відступлення, включаючи, але не обмежуючись цим, права вимоги до позичальників щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, комісій, а також права вимоги до позичальників щодо сплати штрафних санкцій.

На виконання п. 3.7. Договору купівлі-продажу кредитного портфелю 06.08.2012 р. між ПАТ «ПроФінБанк» та Позивачем укладено договір про відступлення прав за договорами забезпечення, за яким ПАТ «ПроФінБанк» зобов'язаний передати Позивачу права за окремими договорами забезпечення, укладеними з позичальниками для забезпечення виконання їх зобов'язань за кредитними договорами. Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме Позивач набув статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 210506767852 від 01.09.2011р. укладеного між ПАТ «ПроФінБанк» та Третьою особою.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно зі статтею 589 ЦКУ, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічну норму містить стаття 19 Закону України «Про заставу», проте, Позивач на сьогоднішній день не позбавлений можливості отримати кошти за транспортний засіб і таким чином реалізувати своє право щодо звернення стягнення на предмет застави при виконанні постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.09.2012 року про оплатне вилучення транспортного засобу.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.

Слід зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» заборона на відчуження вищевказаного майна зареєстрована 02.09.2011р. за № 11568727, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40324090.

Натомість, ОСОБА_1 при розгляді даного адміністративного матеріалу не повідомив суд про наявні обтяження і що його транспортний засіб перебуває в заставі.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Також, частиною 1 статті 590 ЦКУ встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Аналогічні норми містяться у частині 1 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також у частині 6 статті 20 Закону України «Про заставу».

На це ж вказує частина 1 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» -стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя». Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на майно боржника 11.12.2012 р., натомість право застави виникло 02.09.2011 р. після внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, тобто раніше, ніж винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 7 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Сукупність досліджених доказів, дає можливість зробити висновок щодо відсутності об'єкту і предмету спору оскільки у відповідності з вимогами:

- ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України;

- ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом;

- ст. 11 ЦПК України, Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги; суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє;

- п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

- ч.2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Позивач жодним чином не доводять своєї позиції яку було викладено в позовній заяві та не обґрунтовують порушене право на отримання коштів від реалізації об'єкта застави, а саме, при оплатному вилученні транспортного засобу позивач має право вимагати зарахування коштів на його рахунок в погашення боргу за кредитним договором що і доводять відсутність предмету і об'єкту спору.

У відповідності до вимог:

- ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів;

- ст. 58 ЦПК України, Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- ст. 59 ЦПК України, 1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням

порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

- ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з імперативними нормами Конституції України, суди покликані захищати порушені права та свободи особи і громадянина України, оскільки в досліджених доказах та матеріалах справи, жодним чином не порушуються права та законі інтереси особи, заявлений позов не містить предмета і об'єкта спірних правовідносин, позивач на власний розсуд має право розпоряджатись своїм правом лише при настанні негативного наслідку у виді не виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, обрання способу і порядку захисту порушеного права віднесено виключно в національному законодавстві до компетенції позивача, оскільки рішення, ухвала, постанова суду в Україні є обов'язкова для виконання на всій території, державний виконавець у встановлений законом спосіб виніс постанову і вчинив дії направленні на її виконання, при цьому жодним чином не порушив права кредитора і не спрямував свої дії на настання негативного наслідку у виді втрати об'єкта застави, а лише діяв у встановлений законом спосіб щодо виконання постанови суду.

Позивачем не надано жодних доказів щодо звернення до суду з позовом про стягнення коштів чи звернення стягнення на предмет застави.

Також суд, з метою захисту гіпотетично порушеного права, роз'яснює позивачу, що він може обрати інший спосіб і порядок захисту порушеного права, у виді оскарження постанови в частині оплатного вилучення транспортного засобу, звернутись с позовом про стягнення коштів чи звернення стягнення на предмет застави, оскільки на даний час постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.09.2012 року, не оскаржена, не скасована та не внесено протест прокурора щодо її оскарження, а тому підлягає обов'язковому виконанню в установленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання в тому, що позов ПАТ «Альфа-Банк не обґрунтований та задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 572, 589, 590 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 213,215,224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, за участю третьої особи ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: