Решение № 32989310, 12.08.2013, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року справа № 919/802/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євої К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"

(вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040)

до комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради

(вул. Адм. Октябрьського, буд. 4, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 1 309 647,00 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Гладченко О.І., довіреність №20789/0/2-12 від 20.12.2012;

відповідача - Шебеда А.В., довіреність №1/2-10134 від 25.12.2012.

ВСТАНОВИВ :

У липні 2013 публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія «Севастопольенерго» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради про стягнення заборгованість за договором №124 від 23.02.2012 та від 01.04.2013 за постачання реактивної електричної енергії у розмірі 1 330 941,61 грн. з яких: 1 216 029,46 грн - основний борг, 88 376,79 грн. - пеня, 4 201,26 грн - індекс інфляції, 22 334,10 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів №124 від 23.02.2012 та від 01.04.2013 про постачання електричної енергії щодо своєчасного здійснення платежів.

Справа розглядалась у судових засіданнях 23.07.2013 та 12.08.2013 року.

12.08.2013 року позивачем через канцелярію суду було надано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із здійсненням сторонами взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на підставі підписання відповідних угод від 27.06.2013 та від 29.07.2013, відповідно до вищевказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача за реактивну електроенергію (в.т.ч НДС) 1 194 835,07 грн з яких: пеню - 88 293,28 грн; 3% - 22 317,39 грн та 4 201,26 грн інфляційних нарахувань (а.с 186), яка по суті є завою про зменшення позовних вимог.

Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 1 309 647 грн, в межах якої розглядається спір.

У судовому засіданні 12.08.2013 представник відповідача позовні вимоги визнав з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, просила зменшити розмір пені до 1 грн та просила застосувати розстрочку до виконання рішення строком на 3 роки на підтвердження чого надала довідку про збитковість підприємства (а.с 180).

Представник позивача заперечувала стосовно заявленого клопотання представника відповідача, просила в його задоволенні відмовити.

Крім викладеного, судом встановлено, що 23.02.2012 мiж Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (Постачальник) та комунальним підприємством "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради (Споживач) був укладений договір №124 про постачання електричної енергії (далі - договір 1) (арк.с. - 9-17); 01.04.2013 між вказаними сторонами був укладений договір №124 про постачання електричної енергії (далі - договір2) (арк.с. - 18-26), відповідно до умов яких постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 46 439,32 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов цього Договору (розділу 1 договору 1 та договору 2).

Згідно з розділом 2 договору 1 та п. 2.2.2. Договору 2 постачальник зобов'язався постачати споживачу електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Додатком №3 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та застосовуваних тарифів, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію КП «Севміськводлканал» СМР" до договору 2 (далі - додаток №3) сторони визначили адреси місць встановлення лічильників (арк.с. 27-40).

Відповідно до пункту 7.3.3. Договору 1 та пункту 2.3.3. договору 2 споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами додатків „Порядок розрахунків" та „Графік знімання показань засобів обліку електричної енергії".

Згідно з пунктом 7.3.4. договору 1 та пунктом 2.3.4. споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

У пункті 6 додатку №8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" до Договору 2 (далі - додаток №8) визначена характеристика точок розрахункового обліку електроенергії (арк.с.44-47).

Відповідно до пункту 7 додатку №8 контроль споживання та генерації реактивної електроенергії здійснюється приладами обліку згідно таблиці у п. 6 цього додатку. Прив'язка точок обліку до схеми електромережі та до значень ЕЕРП (економічний еквівалент реактивної потужності) приведена у колонках 9 та 10 цієї таблиці. Обчислення ЕЕРП виконується електропередавальною організацією згідно з порядком, встановленим Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженою наказом Мінпаливенерго України №19 від 17.01.2002. При проведенні перерахунків ЕЕРП Власник мереж письмовим повідомленням доводить до відома споживача нові значення ЕЕРП не пізніше, ніж за місяць до початку розрахунків за новими значеннями.

При відсутності приладів обліку та у випадках неподання даних про споживання або генерацію реактивної електроенергії у вказані терміни Власник мереж визначає споживання або генерацію реактивної електроенергії розрахунковим шляхом (п. 8 додатку №8 до договору 2).

Відповідно до розділу 1 додатку №6 "Порядок розрахунків" до договору 2 (далі -додаток №6) (арк.с.41-43), розрахунковим вважається період з 1 по 31 число розрахункового місяця. Розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючими тарифами, відповідно до тарифних груп і класів напруги кожного приєднання. Всі розрахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися Споживачем в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати кінцевого розрахунку. Дата кінцевого розрахунку 5 число місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 2 додатку №6 до договору 2, зокрема, передбачено, що споживач щомісячно до 31 числа надає постачальнику звіт про спожиту ним та його субспоживачами електричну енергію за розрахунковий період. На підставі наданих даних постачальником електричної енергії формується рахунок за споживання електричної енергії і видається під розпис споживачеві або надсилається поштою рекомендованим листом. У разі якщо дата подання звіту припадає на вихідний або святковий день, звіт надається протягом першого робочого дня після встановленої дати.

Відповідно до пункту 3.4 додатку №6 споживач здійснює оплату вартості спожитої електричної енергії понад договірну величину і вартості перевищення договірних величин споживання електричної потужності на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника в уповноваженому банку в разі безготівкової оплати або готівкою в прибуткову касу постачальника, з подальшим перерахуванням постачальником отриманих грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

Згідно з п. 13.4 договору 1 він укладався на строк до 31.12.2012.

Відповідно до пункту 9.4 договору його укладено на строк до 31.12.2013, та на час вирішення спору договір є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі актів про використання електричної енергії за період з 26.06.2012 по 01.06.2011 (арк. с. 126-148), йому були виставлені рахунки-акти виконаних робіт на оплату за відпущену реактивну електричну енергію на загальну суму 1 846 271,51 грн (арк. с. 49-103). Проте, передбачені договором платежі здійснювались відповідачем нерегулярно та не у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1 194 835,07 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договорів про постачання електричної енергії та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (далі -Правила).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Пунктом 1.3 Правил передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

Відповідно до пункту 3.5 Правил у разі виникнення зустрічного перетікання електричної енергії між електричними мережами споживача та електропередавальної організації розрахункові засоби обліку електричної енергії мають забезпечувати облік активної та реактивної електричної енергії в обох напрямках.

При цьому, відповідно до положень пункту 5.5 Правил порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей умовами при укладені договору про постачання електричної енергії.

Згідно з пунктом 6.33 Правил величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 №19, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Судом встановлено, що сторони при укладенні договору дійшли згоди щодо всіх істотних умов, у тому числі, щодо здійснення розрахунків за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та споживачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором щодо поставки електричної енергії та виставлення відповідних рахунків виконав належним чином.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першою та другою статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за реактивну електроенергію за договором у розмірі 1 194 835,07 грн, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження заборгованості відповідача свідчить підписаний обома сторонами акт звірки № 2028.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, суд визнав позовні вимоги про стягнення 1 194 835,07 грн боргу за реактивну електричну енергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки доказів своєчасного погашення заборгованості за реактивну електроенергію відповідачем не надано, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 88 293,28 грн. пені, 4 201, 26 грн інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 22 317, 39 грн.

Суд вважає вимоги про стягнення 4 201,26 грн інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 22 317,39 грн такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

Представником відповідача у судовому засіданні зазначила, що погоджується з розрахунком 3%, інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних (арк. с. 105-107) та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, суд визнав їх вірними, а отже, позовні вимоги в частині стягнення 4 201,26 грн інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 22 317,39 грн є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами; передбаченими законом.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання, (частини другої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користе одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 6 Додатку №6 до Договору 2 сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів, Постачальник здійснює Споживачеві нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, пеня нараховується з наступного дня після дати остаточного розрахунку.

Водночас, позивачем нарахована пеня в сумі 88 293,28 грн., відповідно до пункту 4.2.1 договору від 01.04.2013 року №124 та пункту 9.2.1 договору № 124 від 23.02.2012, нарахування якої є правомірним, оскільки згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.08.2013 зменшені позовні вимоги визнала, тобто, погодилась з розрахунком позивача, однак у клопотанні наполягала на зменшенні розміру пені та застосування розстрочки до виконання рішення суду строком до трьох років.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

На підтвердження клопотання про зменшення суми пені відповідачем було надано довідку про збитковість підприємства від 08.08.2013 р, податкова декларація з податку на прибуток підприємства, з якої вбачається збитковість відповідача, довідку про відсоток відшкодування фактичної собівартості водопостачання і водовідведення Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради, інформацію про об'єм реалізації за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню населення і підприємствами міста за липень 2013.

Відповідно до пункту 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р № 02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи майновий стан відповідача, фінансовий стан сторін у справі, угоди сторін про зарахування зустрічних позовних вимог, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення суми пені та стягнути з відповідача 70 000,00 грн - пені.

Представником відповідача у клопотанні зазначалося про розстрочення виконання рішення строком на 3 роки у зв'язку з тяжким фінансовим станом та збитковістю організації.

Позивач заперечував проти розстрочки виконання рішення суду на три роки.

З приводу клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст. 121 ГПК України господарський суд, який видав виконавчий документ може за заявою сторони розстрочити виконання судового рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, відповідно до вказаної норми ГПК України, застосування такого заходу можливе лише у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника так і для стягувача у разі прийняття рішення про відстрочення виконання судового акту та не допустити їх настання.

Враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано, що останній зможе або буде мати можливість погасити заборгованість у разі застосування судом розтрочки та не надано доказів на підтвердження останнього, суд дійшов висновку щодо відсутності в даному випадку виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.

В даному випадку, у разі надання розстрочки виконання судового рішення, негативні наслідки для позивача можуть мати незворотній характер.

Крім того, відповідачем не було надано графік погашення заборгованості.

З огляду на викладене, заява відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду по даній справі підлягає відмові.

Однак відповідач не позбавлений права звернутися із заявою про розстрочку у випадку надання належних доказів на підтвердження необхідності розстрочення виконання рішення.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин судовий збір в розмірі 25 827,07 грн. покладається на відповідача, а надлишково сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 425,89 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради (вул. Адм. Октябрьського, буд. 4, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358274, р/р 260010115248 у ПАТ Банк «Морський», МФО 324742, СВ АТ Укрексімбанк, м. Севастополь, МФО 384986, р/р 2600300027269) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040, р/р 26005101798001 в ПАТ «Альфа Банк» МФО 300346, ОКПО 05471081) 1 194 835,07 грн, - заборгованість за реактивну електроенергію, 70 000,00 грн. пені, 4 201,26 грн інфляційних нарахувань та 3% річних у сумі 22 317,39 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 25 827,07 грн.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040, р/р 26005101798001 в ПАТ «Альфа Банк» МФО 300346, ОКПО 05471081) з Державного бюджету України (код за ЄДРПОУ - 38022717; рахунок № 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509; код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір») надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 425,89 грн грн, сплаченого на підставі платіжного доручення № 402 від 03.07.2013.

4. У задоволені решти вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.08.2013

Суддя О.С. Грицай