№ 32940909, 07.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 серпня 2013 р. Справа № 802/3202/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: Лебедєвої О.С.

представника відповідача: Кирийчука В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" (далі - ТОВ ВКП "Моріс", відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок несплати відповідачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період травень 2011 року - березень 2013 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 48629,36 грн. З метою стягнення вказаної суми, позивач звернувся до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, зазначивши при цьому, що на даний момент товариство позбавлено можливості сплатити заборгованість по єдиному внеску, оскільки на розгляді у Вищому адміністративному суді України знаходиться справа, предметом розгляду якої є дебіторська заборгованість перед відповідачем, а тому кошти у підприємства на даний час відсутні.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, юридично оцінивши докази, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

ТОВ ВКП "Моріс" відповідно до статей 4, 7, 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VI), який набрав чинності з 01 січня 2011 року, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2464 та п. 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ВКП "Моріс" має заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період травень 2011 року - березень 2013 року у сумі 48629,36 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ ВКП "Моріс", довідки УПФ України в місті Вінниці № 4290 від 10.07.2013р. та картки особового рахунку, які наявні в матеріалах справи (а.с. 4-6, 7, 9-13), борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ ВКП "Моріс" перед УПФ України в місті Вінниці становить 48629,36 грн.

Вказана заборгованість утворилась на підставі самостійно поданих товариством звітів за травень 2011 року - березень 2013 року (а.с. 14-151).

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частиною 12 статті 9 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно частини 3 статті 25 вказаного Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

В силу ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій.

З метою погашення вищезазначеної заборгованості на адресу відповідача надсилалась вимога про сплату боргу № Ю-3633 від 07.03.2013р. на суму 56146,26 грн. (а.с. 8), яка отримана останнім 30.03.2013р. (зв. бік. а.с. 8). При цьому, до зазначеної у вимозі суми боргу увійшла вся сума заборгованості відповідача перед УПФ України в місті Вінниці, яка утворилась у попередніх періодах.

Зазначена вимога про сплату боргу відповідачем не виконана та не оскаржена.

На час розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем, при цьому, ні в адміністративному, ні в судовому порядку її не оскаржував. Отже, заборгованість вважається узгодженою.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також врахував повне визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 136 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресований суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 КАС України, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону та порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, визнання представником відповідача адміністративного позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим підлягає прийняттю судом та є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, визнаються відповідачем, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Моріс" (21034, м. Вінниця, провулок К.Маркса, 14А, код ЄДРПОУ 24899175, р/р № 2600430110345 у ВОФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 302010) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування в сумі 48 629 грн. 36 коп. (сорок вісім тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 36 копійок) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905, р/р № 37190101000238 в ГУ ДКС у Вінницькій області МФО 802015).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна