Решение № 32896517, 01.08.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.13р. Справа № 904/4637/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАД Детальсервіс", м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський арматурний завод", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Технопром", м.Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Борисова Ю.В., довіреність від 20.07.2013 року, представник; Бурхович В.П., наказ №1к від 03.05.1999 року, директор; Вовчук О.Ю., довіреність від 11.06.2013 року, представник;

Від відповідача-1: Орел В.Ю., довіреність від 24.07.2013 року, представник;

Від відповідача-2: Орел В.Ю., довіреність від 24.07.2013 року, представник;

Від третьої особи: Жидков С.М., довіреність №1569 від 25.06.2013 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАД Детальсервіс» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський арматурний завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Технопром», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_1 і зареєстрований в реєстрі за №815, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський арматурний завод» продало Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «ТЕХНОПРОМ» будівлю механічного цеху літ АВ-2, загальною площею 5166,3 кв.м., яка складається з об'єктів - літ АВ-2, АВ1-2, АВ2-1, АВ3-1, АВ4-1, та частину будівлі літ. АГ-1, загальною площею 913,6 кв.м., яка складається з об'єктів - літ. АГ-1, аг-1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1:

- частина виробничої будівлі літ "АГ-1", площею 920,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 243390 грн.;

- будівля механічного цеху літ. "АВ-2", загальною площею 5166,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 979100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами під час укладення договору вимог чинного законодавства, зокрема, ч.1 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України. Позивач вважає договір таким, що порушує громадський порядок, оскільки він був спрямований на незаконне заволодіння майном позивача, при цьому зазначає, що факт протиправності вибуття майна з власності позивача встановлено вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2012 року, яким ОСОБА_7 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України, наслідком яких стало позбавлення ТОВ «БАД Детальсервіс» майна, що є предметом оспорюваного договору.

Відповідач-1 та відповідач-2 проти позову заперечують, зазначають, що у позивача відсутнє право на звернення до господарського суду з зазначеним у позовній заяві способом захисту права. Також зазначають, що укладений між ТОВ «Дніпропетровський арматурний завод» та ТОВ ТД «Технопром» договір купівлі-продажу є дійсним, сторони при його укладенні досягли згоди відносно всіх суттєвих умов, сам договір не оспорюють, виконали його в повному обсязі, претензій один до одного не мають. Також у додаткових поясненнях до відзиву відповідач-2 зазначає, що на момент укладення оспорюваного позивачем договору, ті обставини, на які посилається позивач, ще не існували, вирок було винесено півтора року потому - 13.06.2012 року. Також відповідач вважає, що відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, має здійснювати виключно та особа, яка у встановленому законом порядку визнана винною у вчиненні даного злочину.

Представник третьої особи проти позову заперечує, зазначає, що при посвідчення договору купівлі-продажу нотаріусом виконані всі вимоги чинного законодавства, право- та дієздатність сторін договору та належність майна продавцеві перевірено, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи було відкладено з 04.07.2013 року та 17.07.2013 року, на 25.07.2013 року. У судовому засіданні 25.07.2013 року було оголошено перерву до 01.08.2013 року. У судовому засіданні 01.08.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «БАД Детальсервіс» на підставі свідоцтва про право власності 22.01.2002 року, зареєстрованого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі № 55ЮН за реєстровим № 2647-46, належало право власності на будівлю механічного цеху літ АВ-2, загальною площею 5166,3 кв.м., яка складається з об'єктів - літ АВ-2, АВ1-2, АВ2-1, АВ3-1, АВ4-1, та частину будівлі літ. АГ-1, загальною площею 913,6 кв.м., яка складається з об'єктів - літ. АГ-1, аг-1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Під час примусового виконання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_8 29.06.2010 року про стягнення на користь ТОВ «Дніпропетровський арматурний завод» з ТОВ «БАД Детальсервіс» плати у розмірі 885000 грн. (реєстровий номер 5228); про стягнення на користь ТОВ «Дніпропетровський арматурний завод» з ТОВ «БАД Детальсервіс» плати у розмірі 885000 грн. (реєстровий номер 5236); про стягнення на користь ТОВ «Дніпропетровський арматурний завод» з ТОВ «БАД Детальсервіс» плати у розмірі 885000 грн. (реєстровий номер 5240), на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області від 08.02.2011 року «Про передачу нереалізованого майна боржника» було передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський арматурний завод» наступне майно Товариства з обмеженою відповідальністю «БАД Детальсервіс»: частина виробничої будівлі літ. «АГ-1», площею 920,6 кв.м., за адресою : АДРЕСА_1, вартістю 243 390 грн. та будівля механічного цеху літ. «АВ-2», загальною площею 5166,3 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, вартістю 979 100 грн.

На підставі вказаних документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський арматурний завод» були оформлені правовстановлюючі документи на нерухоме майно.

22 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський арматурний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Технопром» було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_1 і зареєстрований в реєстрі за №815, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський арматурний завод» продало Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Технопром» будівлю механічного цеху літ АВ-2, загальною площею 5166,3 кв.м., яка складається з об'єктів - літ АВ-2, АВ1-2, АВ2-1, АВ3-1, АВ4-1, та частину будівлі літ. АГ-1, загальною площею 913,6 кв.м., яка складається з об'єктів - літ. АГ-1, аг-1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1:

- частина виробничої будівлі літ "АГ-1", площею 920,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 243390 грн.;

- будівля механічного цеху літ. "АВ-2", загальною площею 5166,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 979100 грн.

Відповідно до п.3 вказаного Договору продаж нерухомого майна вчинено за 1213490,00 грн. Зазначену суму покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів. Право власності на нерухоме майно переходить до покупця з моменту повного розрахунку за передане у власність нерухоме майно та його державної реєстрації.

Відповідачем-2 надано до матеріалів справи копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 квітня 2011 року, відповідно до якої зобов'язання відповідача-2 по оплаті вартості майна є припиненим у зв'язку з зарахуванням однорідних зустрічних вимог.

04.05.2011 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснено державну реєстрацію права власності відповідача-2 на підставі вказаного договору.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2012 року ОСОБА_7 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України. Вироком встановлено, що на підставі підроблених документів, а саме: довіреності на ім'я ОСОБА_7 від ТОВ «БАД Детальсервіс» від 11.10.2010 року та простих векселів про фінансову заборгованість ТОВ «БАД Детальсервіс» серії АА № 1954867 від 05.05.2010 року на суму 885000 грн., серії АА № 1954863 від 05.05.2010 року на суму 885000 грн., серії АА № 1954869 від 05.05.2010 року на суму 885000 гри., засудженим було вчинено ряд послідовних дій, наслідком яких стало позбавлення ТОВ «БАД Детальсервіс» майна на загальну суму 10314634,7 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, виконавчі написи нотаріуса, при виконання яких органами державної виконавчої служби було передано відповідачеві-1 майно, що належало товариству з обмеженою відповідальністю «БАД Детальсервіс», вчинені на підставі підроблених документів.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не-може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, який не потрібно визнавати недійсним відповідно до приписів ч. 2 ст. 215 ЦПК України.

При цьому позивач вважає, що фактично вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2012 року було встановлено, що Відповідач-1 набув право власності на будівлю механічного цеху літ. «АВ-2», загальною площею 5166,3 кв.м., та на частину виробничої будівлі літ. «АГ-1», площею 920,6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, внаслідок злочинних дій та протиправного вилучення вказаного майна з власності позивача.

Позивач зазначає, що у відповідача-1 не виникло права власності на об'єкти нерухомого майна, що були продані ним за спірним договором оскільки відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Тому позивач вважає, що у Відповідача-1 внаслідок нікчемного правочину не виникло право власності на об'єкти нерухомого майна за спірним договором, а тому відповідно до ст. 658 ЦК України Відповідач-1 не мав права відчужувати його на користь Відповідача-2 за спірним правочином.

По-суті підстави визнання договору недійсним, що зазначені позивачем, зводяться до спрямованості його на незаконне заволодіння майном позивача.

У зв'язку з цим суд зазначає, що предметом судового розгляду є договір, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, у той же час позивач робить висновки про спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном, зміщуючи акцент не на сам договір, а на події, наслідком яких стало саме вибуття майна з володіння позивача. У той же час для висновку про нікчемність договору за вказаними обставинами необхідно встановити відповідну спрямованість дій саме відповідача-2.

Позивач вважає, що відповідачу-2 було відомо про порядок отримання майна відповідачем-1, а тому відповідач-2 є недобросовісним набувачем. На підтвердження даної позиції позивач вказує, зокрема, наступне.

По-перше, що ОСОБА_7, внаслідок протиправних дій якого, згідно вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2012 року, позивача позбавлено майна, на момент скоєння злочину був працівником відповідача-1.

Суд вважає, що дана обставина не є належним та допустимим доказом обізнаності відповідача-2 про протиправність вибуття майна з володіння позивача. До того ж, хоча сторони і не надали до матеріалів справи постанову про порушення кримінальної справи, однак у судовому засіданні представники всіх сторін зазначили, що кримінальну справу порушено у травні 2011 року, у той час як оспорюваний договір купівлі-продажу укладено 22 квітня 2011 року, тобто навіть до порушення кримінальної справи.

По-друге, позивач вказує, що директор відповідача-1 є одночасно комерційним директором відповідача-2. Стосовно цього суд зазначає, що комерційний директор не є особою, що представляла інтереси відповідача-2 при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу. І твердження, що комерційний директор повідомив керівника відповідача-2 про зазначені обставини, також не підтверджені належними та допустимими доказами. До того ж, як було зазначено вище, кримінальну справу було порушено вже після укладення оспорюваного договору.

Таким чином, твердження позивача про недобросовісність відповідача-2 є припущенням, на якому не може ґрунтуватися судове рішення.

Також судом надано оцінку обраному позивачем способу захисту своїх прав, з приводу чого необхідно вказати наступне.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України: права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК. У речових правовідносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК (Постанови Верховного Суду України від 4 грудня 2012 р. у справі № 3-55гс12, від 11 грудня 2012 р. у справі № 3-65гс12).

При цьому Верховний Суд України зазначив, що оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Відповідно до ч.1 ст. 111-28 ГПК України: Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (п.2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Тому за подання позивачем позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1147,00 грн. У той же час, позивачем оплачено судовий збір у розмірі 1147,10 грн. Отже, з державного бюджету України позивачеві підлягає поверненню судовий збір у розмірі 0,10 грн.

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення може зазначатися у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у розмірі 1147,00 грн. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85, ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БАД Детальсервіс" (49038, місто Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 14, ідентифікаційний код 30335305) із державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 0,10 грн. (нуль грн. 10 коп.), перерахований на підставі платіжного доручення №11 від 24.04.2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Повний текст рішення складено - 05.08.2013 року.

Суддя О.М. Крижний