№ 32892818, 22.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

22 липня 2013 р. Справа № 802/2781/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Шевчук А.А.

представника відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

У червні 2013 року позивач - Міське комунальне підприємство "Аварійно-диспетчерська служба" (далі - МКП "Аварійно-диспетчерська служба") звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002662202 від 5 червня 2013 року яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем 6707 грн. та 1677 грн. за штрафними санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 30.04.2013 року на підприємстві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Шанс-Біс» за січень 2013 року за наслідками якої складено Акт № 1725/22/13328305 від 16.05.2013 року. Перевіркою встановлено порушення МКП "Аварійно-диспетчерська служба" вимог Податкового кодексу України, а саме норм п.п 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 ПК України. Фактичні обставини порушення полягали у тому, що податковий орган дійшов висновку про заниження підприємством податкового зобов'язання із податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по господарській операції із ПП «Шанс-Біс» яка виникла на підставі договору купівлі - продажу № 29/11-2 від 29.11.2012 року на купівлю лінії для виготовлення брикетів. При цьому, на думку позивача, висновки податкового органу про допущене підприємством порушення норм Податкового кодексу України є безпідставними оскільки господарська операція Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" із ПП «Шанс-Біс» щодо купівлі лінії для виготовлення брикетів носить реальний характер так як підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які у своїй сукупності є достатніми для спростування висновків відповідача.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив. У наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву просив у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити. Як на підставу заперечень відповідач посилався на те, що зобов'язання ПП «Шанс-Біс» які виникли на підставі договору купівлі - продажу № 29/11-2 від 29.11.2012 року на купівлю лінії для виготовлення брикетів не виконані, що підтверджує відсутність реального здійснення господарської операції між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позовній заяві та наданих у судовому засіданні додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд встановив наступне.

На підставі наказу №1570 від 30.04.2013 року, виданого Вінницькою ОДПІ, головним державним податковим ревізором-інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ провели позапланову невиїзну документальну перевірку МКП "Аварійно-диспетчерська служба" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Шанс-Біс" за січень 2013 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 1725/22/13328305 від 16.05.2013 р. Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено за січень 2013 року податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 6707 грн.

На підставі вказаного акта Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002662202 від 5 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6707 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1677 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, (далі - ПК України).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього

Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам зі своїм контрагентом ПП "Шанс-Біс" а саме, договір купівлі-продажу, податкові накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів, тощо.

Судом встановлено, що між МКП "Аварійно-диспетчерська служба" та ПП "Шанс-Біс" укладено договір купівлі-продажу № 29/11-2 від 29.11.2012 року на купівлю обладнання (лінії для виготовлення брикетів).

Порядок оплати визначений у п. 5.6 Договору купівлі-продажу та є наступним: 70% (290 243,10 грн.) передоплата, а 30% (124 389,90 грн.) сплачується при відвантаженні обладнання.

Товар передається у власність Замовника не пізніше 60 днів з моменту отримання передоплати (п. 5.1. Договору купівлі-продажу).

На виконання п.п. 1.1., 5.1 та 5.6 Договору, МКП «Аварійно-диспетчерська служба» здійснило попередню оплату ПП «Шанс - Біс» на загальну суму 290 243,10 грн. в т.ч. ПДВ - 48373,83 грн. за наступними платіжними дорученнями: № 887 від 05 12.2012 р. - 200000 грн. в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн.; № 912 від 22.01.2013 р. - 90243,10 грн. в т.ч. ПДВ - 15040,50 грн.;

Однак, перевіривши докази, на які посилається позивач як на підставу щодо проведення господарських операцій з контрагентом, суд доходить висновку про неможливість встановлення фактичного їх виконання з огляду на наступне.

Будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до умов договору № 29/11-2 від 29.11.2012 року, строк виконання зобов'язання з поставки товару визначений був до 23.03.2013 року (дата внесення передоплати 22.01.2013 року + 60 днів згідно п. 5.1 договору № 29/11-2 від 29.11.2012 року). Проте, ПП "Шанс-Біс" не виконало умови договору № 29/11-2 від 29.11.2012 року, а саме не здійснило операцію з поставки товарів (обладнання), що є визначальною умовою для формування податкового кредиту. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялись, то право на податковий кредит у такого платника податків (позивача у справі) не виникає.

За таких обставин суд не погоджується з висновками позивача, що сама лише наявність у МКП «Аварійно-диспетчерська служба» податкових накладних, виписані від імені його контрагента, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Вказаний висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України. Так у постанові від 27.03.2012 року по справі № 21-737во10, Верховний Суд України зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази не свідчать про реальність господарських операцій МКП «Аварійно-диспетчерська служба» з ПП "Шанс-Біс"оскільки результати, відображені у податковому обліку МКП «Аварійно-диспетчерська служба» по взаємовідносинам з вказаним контрагентом фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.

Також, відповідачем вказується на неправомірність віднесення МКП «Аварійно-диспетчерська служба» суми до податкового кредиту і через те, що ПП "Шанс-Біс" у період проведення господарської операції знаходився в стані припинення підприємницької діяльності. Суд погоджується із вказаними доводами відповідача з огляду на наступне.

Так, згідно виписки з ЄДРЮФОП серії ААБ № 855836 від 14.01.2013 року, юридична особа ПП "Шанс-Біс" знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.

Як встановлено судом, МКП «Аварійно-диспетчерська служба» надано копії податкових накладних, виписаних ПП "Шанс-Біс" та які включені до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2013 року, а саме: № 9 від 22.01.2013 р на суму 50000.00 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн. та №10 від 22.01.2013 р. на суму 40243,10 грн., в т.ч. ПДВ - 6707,18 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку до Податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року від 26.04.2013 за №9024134087 МКП «Аварійно-диспетчерська служба» внаслідок здійснення останнім господарських операцій з ПП «Шанс -Біс» віднесло до податкового кредиту лише суму в розмірі 6707,18 грн. на підставі податкової накладної №10 від 22.01.2013 p., тоді як по податковій накладній № 9 від 22.01.2013 р. на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн. податковий кредит підприємством було знято.

Отже, враховуючи вищезазначене, МКП «Аварійно-диспетчерська служба» неправомірно сформовано податковий кредит за січень 2013 року на підставі договору № 29/11-2 від 29.11.2012 року із ПП "Шанс-Біс" в сумі 6707 грн, оскільки господарські операції позивача із вказаним контрагентом носить безтоварний характер, а саме залишається невиконаною на момент розгляду справи. Також, слід звернути увагу, що з огляду на стан припинення підприємницької діяльності контрагента (ПП "Шанс-Біс") перспективи виконання господарського зобов'язання, що виникли на підставі договору № 29/11-2 від 29.11.2012 року є сумнівними.

Крім того, висновок щодо позбавлення позивача права на податковий кредит по взаємовідносинах з ПП "Шанс-Біс" відповідач зробив на підставі акту Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Шанс-Біс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Градієт стел" за січень 2013 року. У вказаному акті зазначено, що операції ПП "Шанс-Біс" не підтверджуються відсутністю підприємства та його керівних осіб за юридичною адресою, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та обладнання, необхідного, зокрема, для переробки вугілля. В зв'язку з цим посадові особи ПП "Шанс-Біс" не могли фактично здійснювати господарські операції, відтак операції ПП "Шанс-Біс" не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, первинні бухгалтерські документи, оригінали яких надавались позивачем під час проведення перевірки не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи не спростовують висновків акта відповідача, а відповідач в свою чергу довів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Відтак, у задоволені адміністративного позову необхідно відмовити.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати стягненню з Державного бюджету не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович