№ 32844606, 07.08.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2790/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Сугакової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2013 Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу в сумі 806,63 грн. по єдиному податку з фізичних осіб, мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою суду (а.с. 16). При цьому, представником позивача через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує (вх. від 31.07.2013 № 14714).

Відповідач до суду також не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою реєстрації: АДРЕСА_1, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16273955 та матеріалах справи. Переданий поштою до суду конверт з повісткою, яка направлялась відповідачу, з довідкою поштового відділення від 26.07.2013 "за зазначеною адресою не проживає".

За таких обставин, враховуючи ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, та з урахуванням ч. 1 ст. 41 Кодексу, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2007 ФОП ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_1) зареєстровано як фізичну особу-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з ЄДР № 16273955, а.с. 7-8) і взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника податків з 16.10.2007 (довідка від 16.10.2007 № 5576/Ш/29-040, а.с. 9).

В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. А згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно враховуючи термін "податкове зобов'язання", визначене пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, суд зазначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 Кодексу).

Також, до даних правовідносин застосовується п. 2 Указу Президента від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (чинного на момент виникнення правопорушення), яким встановлено, що суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обов'язки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача відповідач має податковий борг в сумі 806,63 грн. по єдиному податку з фізичних осіб (в т.ч. пеня за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання в сумі 6,63 грн.), що відображено в КОПП (зворотній бік облікової картки платника, скорочена форма, а.с. 4-6) та підтверджується розрахунком доходу згідно заяви від 14.12.2009 № 11425 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з січня 2010 року (а.с. 10).

Так, згідно заяви від 14.12.2009 № 11425 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, поданої відповідачем до ДПІ у м. Чернігові, зазначено як обрані види діяльності - оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, вантажні перевезення та інше, здавання в оренду власного та орендованого нерухомого майна, розмір ставки за які становить 200,00 грн./місяць.

Таким чином, сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 в сумі 806,63 грн. по єдиному податку з фізичних осіб (з урахуванням пені в сумі 6,63 грн.) підтверджується вищезазначеною заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, згідно якої платником податку самостійно нараховане грошове зобов'язання по даті нарахування - 20.07.2010, 20.09.2010, 20.10.2010, 22.11.2010 всього в сумі 800,00 грн.

При перевірці правильності нарахування відповідачу податкового боргу необхідно врахувати, що в силу п. 4 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Згідно п. 2 Указу ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

При цьому, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (п. 5 Указу).

Слід зазначити, що відповідно до п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом, а закінчується - у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (пп. 129.1.1 п. 129.1 та п. 129.3 ст. 129 Кодексу).

В силу п. 129.4 ст. 129 Кодексу пеня, визначена пп.. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 ст. 129 Кодексу).

Тобто, позивач, як контролюючий орган діяв в межах наданих повноважень. Як встановлено вище, узгоджена сума податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 сплачена не була. Таким чином, відповідно до вимоги ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що кореспондується із порядком надіслання податкової вимоги, визначеним п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 28.05.2010 № 1/2516 в сумі 190,50 грн. (а.с. 11). Вказана податкова вимога не була вручена ФОП ОСОБА_1 (повернуто поштою без вручення з довідкою відділення від 25.01.2011 "за закінченням терміну зберігання"), отже податкове зобов'язання визнається узгодженим в силу п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації: АДРЕСА_1.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до облікової картки платника (зворотній бік, скорочена форма) існуючий податковий борг відповідача з моменту надіслання йому податкової вимоги від 28.05.2010 № 1/2516 не погашався в повному обсязі, а отже відповідно до ст. 60 Податкового кодексу України вищевказана податкова вимога не є відкликаною та не потребує винесення нової податкової вимоги на підставі кореспондування вищезазначених законодавчих норм порядку надіслання податкової вимоги.

Отже, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Тобто, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.

З огляду на встановлене, враховуючи норму пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та може бути примусово стягнуто в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу в сумі 806,63 грн. по єдиному податку з фізичних осіб такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 35, 41, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.н. НОМЕР_1) податковий борг в сумі 806,63 грн. (вісімсот шість гривень 63 коп.) по єдиному податку з фізичних осіб та перерахувати на р/р 34210379700002, код 18050200, одержувач: УК у м. Чернігові/м. Чернігів/18050200, код виду сплати - 147, код ЄДРПОУ 38054398, банк одержувач: ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Житняк