№ 32837726, 31.07.2013, Окружной административный суд Автономной Республики Крым

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2013 р. (16:44)м.Сімферополь Справа №2а-8225/12/0170/22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму в складі головуючого судді Радчук А.А., при секретарі судового засідання Бордуленко М.Ю., за участі представників сторін:

від позивача - Спасєнков О.М.,

від відповідача - Алекторська Х.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Заубер"

до Кримської митниці Державної митної служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи. Приватне підприємство "Заубер" (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Кримської митниці Державної митної служби України (далі- відповідач) про визнання недійсними висновків акту №0010/12/600000000/25149559 від 27.04.2012, скасування податкових повідомлень-рішень №37,38 від 06.06.2012 року.

Ухвалою суду від 30.07.2012 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Заубер" до Кримської митниці Державної митної служби України в частині вимог про визнання недійсними висновків акту від 27.04.2012 за №0010/12/600000000/25149559.

Ухвалою суду від 30.07.2012 року позовну заяву ПП "Заубер" залишено буз руху для усунення недоліків, які усунені своєчасно та належним чином.

Ухвалами суду від 22.08.2012 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження у справі, останню призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення №37,38 від 06.06.2012 прийняті необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи та без наявних на то підстав, оскільки жодних правовідносин позивач із ПАТ КВК «Рапід» та TOB «Вел-Транс» не мав.

Ухвалами суду від 04.10.2012 зупинено провадження у справі, яке відновлено 15.07.2013.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив останні задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснила, що в результаті перевірки позивача і аналізу документів митного оформлення, а також даних бухгалтерського обліку, порівняння їх з відповідними копіями документів (бухгалтерських та платіжних документів), отриманих на запити Кримської митниці від TOB «BEЛ-TPAHC» та ПАТ КВК «РАПІД», встановлено факти недекларування позивачем у повному обсязі транспортних витрат у складі митної вартості імпортованих товарів. Також перевіркою встановлено відсутність документального підтвердження витрат на транспортування товарів після їх ввезення та відповідно не можливість їх обчислення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.1 Митного кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваних дій та прийняття рішень, далі - МК України) митні органи є спеціальними уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку встановленому КАС України.

Як вбачається із ст.336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, в тому числі шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 345 Митного кодексу України передбачено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться, в тому числі у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Наказу ДМСУ Кримської митниці від 07.03.2012 за № 159 і Свідоцтв на право проведення перевірки від 20 березня 2012 за № 8 і № 9 в період з 20.03.2012 по 16.04.2012 відповідачем проведено позапланову документальну перевірку зовнішньоекономічної діяльності позивача на предмет дотримання останнім законодавства Україну за ВМД за період з 16.06.2009 по 09.08.2011.

За результатами перевірки 27.04.2012 складено Акт перевірки за № 0010/12/600000000/25149559 та 06.06.2012 складені спірні податкові повідомлення-рішення №№37,38 якими відповідно донараховано мито на товари, що поставляються на територію України в розмірі 7878,09 грн. (із яких 5251,53 - за основним платежем та 2626,56 - штрафні санкції), а також ПДВ з товарів ввезених на територію України в розмірі 40286,22 грн. (із яких 26 863,22 - за основним платежем та 13426 - штрафні санкції).

Підставами прийняття спірних рішень явилось наступне.

В жовтні 2011 року Кримською митницею проводились планова документальна перевірка позивача за період з 01.07.08 по 30.09.11 під час проведення якої надіслані запити до перевізників імпортованих позивачем товарів - ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» - запит 07.10.11 №26-23/7912 та ПАТ КВК «РАПІД» - запит від 07.10.11 №26-23/7915. Відповіді на запити отримані після завершення перевірки. За результатом опрацювання вказаних відповідей виявленні факти, що свідчать про порушення позивачем вимог законодавства з питань митної справи.

Актом перевірки від 27.04.2012 №0010/12/600000000/25149559 розглянуте питання з розподілу транспортних витрат по маршруту Маіntаl - митний кордон України - Ялта який наведено у актах виконаних робіт експедитора «Неllmаnn East Еurope» GmbН & Со. КG (Німеччина) та встановлена невідповідність сум зазначених позивачем у згаданому розподілу.

Перевіркою встановлено, що згідно умов Договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 03.03.2008 фірм «Неllmаnn East Еurope» GmbН & Со. КG (Німеччина) здійснювала експедирування вантажів, які прямували на адресу позивача.

Перевезення імпортованих позивачем товарів здійснювалось суб'єктами господарювання ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» та ПАТ КВК «РАПІД».

В результаті ж аналізу документів митного оформлення, даних бухгалтерського обліку позивача та порівняння їх з відповідними копіями документів (бухгалтерських та платіжних документів), отриманих на запити Кримської митниці від TOB «BEJI-TPAHC» та ПАТ КВК «РАПІД», встановлено факти недекларування позивачем у повному обсязі транспортних витрат у складі митної вартості імпортованих товарів.

Отже підставами прийняття спірних рішень є виявлення відповідачем у перевізників ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» та ПАТ КВК «РАПІД», які імпортували товари позивача до митного кордону України, первинних бухгалтерських документів, які підтверджують недекларування позивачем у повному обсязі транспортних витрат у складі митної вартості імпортованих товарів.

Позивач не погодився із даними висновками відповідача, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання рішень відповідача протиправними суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Перевіряючи обґрунтованість спірних рішень відповідача судом встановлено наступне.

03.03.2008 і 03.05.2011 між позивачем та експедиторською компанією Східної Європи Hellmann GmbH & Co KG, укладені Договори - доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Статтею 929 ч.1 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

На виконання вказаного, а також ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, позивачем складені та надані суду, а також відповідачу під час перевірки, первинні документи по взаємовідносинах саме із експедиторською компанією Східної Європи Hellmann GmbH & Co KG. Вказані документи (акти приймання виконаних послуг, платіжні, транспортні та ін.) перевірялись відповідачем під час перевезення товарів через митний кордон України, а також згодом при перевірці позивача в жовтні 2011 року, та зазначено, що останні відповідають дійсності та зауважень до них не вказано. Під час перевірки відповідачем виявлені інші порушення, які знайшли своє відображення вакті перевірки №0026/11/600000000/25149559, за яким 01.02.2012 прийняті рішення №№5,6, які на даний час скасовані Окружним адміністративним судом АР Крим в рамках адміністративної справи №2а-2033/12/0170/12, та рішення на даний час набрало законної сили.

Що ж стосується виявлених документів у ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» та ПАТ КВК «РАПІД» після вказаних подій, то по останніх суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх рішень відповідач зазначив, що вказані перевізники - ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» та ПАТ КВК «РАПІД» на виконання умов договору між експедиторською компанією Східної Європи Hellmann GmbH & Co KG та позивачем, саме на користь останнього доставляли до митного кордону України та далі за пунктом призначення товар позивача, про що надані первинні бухгалтерські документи на доставку товару та реальності виконання даних договорів. При співставленні ж задекларованих сум витрат на перевезення та отриманих від перевізників, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем зменшено суму реальних витрат на перевезення товару.

Надавши оцінку наданим відповідачем доказам та наданих ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» та ПАТ КВК «РАПІД» документів судом встановлено, що дійсно останні на виконання договорів між собою та експедиторською компанією Східної Європи Hellmann GmbH & Co KG доставляли товар для позивача на митний кордон України, однак із вказаних документів не вбачається, що товар поставлявся тільки для Приватного підприємства "Заубер".

Відповідачем не надані суду для аналізу та співставлення договори укладені між ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» та ПАТ КВК «РАПІД» і експедиторською компанією Східної Європи Hellmann GmbH & Co KG із яких вбачається їх зобов'язання, а також прив'язаність до договору між експедиторською компанією Східної Європи Hellmann GmbH & Co KG та позивачем.

В свою чергу, судом встановлено та звертається увага на тому, що між позивачем та ТОВ «ВЕЛ-ТРАНС» та ПАТ КВК «РАПІД» жодних договірних відносин та відповідно будь-яких зобов'язань не виникало і зворотного сторонами не доведено.

Крім вказаного, правовідносин та зобов'язання, які виникли між експедиторською компанією Східної Європи Hellmann GmbH & Co KG та іншими перевізниками не розповсюджуються на позивача, та є їхньою господарською діяльністю із можливими сумісними взаєморозрахунками які, а ні суду, а ні позивачу не відомі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про хибність та безпідставність ствердження відповідачем в Акті перевірки від 27.04.2012 №0010/12/600000000/25149559 про недекларування у повному обсязі транспортних витрат у складі митної вартості імпортованих товарів, а також протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідачем в судовому засіданні не надано відповідних та належних доказів правомірності прийнятих спірних рішень, суд рахує позовні вимоги мотивованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 05.07.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кримської митниці Державної митної служби України 37 та №38 від 06.06.2012.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Заубер" судові витрати в розмірі 401,64 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кримської митниці Державної митної служби України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.