№ 32834335, 07.08.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2721/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

представників позивача Гнатченка П.М., Серик М.М., Іванцова Я.І.,

представників відповідача Гриненка С.П., Качанка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Національної академії аграрних наук України до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16.07.2013 Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Бахмацька ОДПІ ГУМ у Чернігівській області) та просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бахмацької ОДПІ ГУМ у Чернігівській області від 22.02.2013 № 0000092210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 254 922,25 грн. (за основним платежем 2 623 781,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 631 141,25 грн.).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що прийняте Бахмацькою ОДПІ ГУМ у Чернігівській області оскаржуване податкове повідомлення-рішення є недійсним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в періоді, що перевірявся позивач одночасно користувався спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та загальними нормами оподаткування ПДВ, підприємство вело податковий облік операцій, пов'язаних зі спеціальним режимом оподаткування та окремо із загальним. Позивачем подавалось дві декларації: загальна податкова декларація з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки із бюджетом та податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена) спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, відповідно до якої сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит. Всі кошти, які надійшли на рахунок позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» (далі - ТОВ «Торгова Аграрна Компанія»), згідно укладених договорів, отримано, як оплату за поставлену сільськогосподарську продукцію (а не попередню оплату), що підтверджується належними чином оформленими видатковими та податковими

накладними. Також, посилання відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість в деклараціях з ПДВ по розрахунках з бюджетом не відповідають дійсності, оскільки позивачем суму податку на додану вартість віднесено до спеціальної декларації керуючись тим, що ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» на підставі форвардних контрактів та додаткових угод до них, придбано продукцію (майбутній урожай 2011 року сільськогосподарських культур), що мав бути вирощений ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» на власних виробничих потужностях, а також тим, що ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» перераховано кошти за товар, що повинен бути переданий за зазначеними контрактами. Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно віднесено суму податку на додану вартість до спеціальної декларації після зарахування коштів від покупця на рахунок платника податку, як передоплати за товар, що підлягає поставці на підставі вимог ст.187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити та зазначили, що працівниками Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Бахмацька МДПІ ДПС) проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) та ПК України. Відповідачем при проведенні перевірки встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді відповідно до укладених контрактів отримано попередні оплати від постачальників за непоставлену (не відвантажену) сільськогосподарську продукцію і віднесено ПДВ від вартості сільськогосподарської продукції до складу податкового кредиту спеціальної податкової декларації по ПДВ. В порушення вимог ст.8-1 Закону про ПДВ та ст.209 ПК України вказані суми ПДВ не підлягають відображенню в скороченій податковій декларації, а повинні бути відображені в бюджетній податковій декларації, що призвело до заниження податкових зобов'язань в загальних податкових деклараціях по ПДВ. Крім заниження податкового кредиту, перевіркою встановлено його завищення, а саме в серпні та вересні 2011 року - позивачем до складу податкового кредиту віднесено ПДВ без підтвердження податковими накладними та іншими первинними документами та в березні 2012 року - в податковій звітності не проведено коригування податкового кредиту, а тому Бахмацькою ОДПІ ГУМ у Чернігівській області правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000092210.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач 30.03.2004 зареєстрований в якості юридичної особи Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 107283 та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.50 змішане сільське господарство; 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.62 допоміжна діяльність у тваринництві; 01.46 розведення свиней; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (том № 1 а.с.163-167).

Відповідно до Свідоцтв про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а саме: № 200096390 НБ № 012770 видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.62 надання послуг у тваринництві; 01.11 вирощування зернових та технічних культур, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; 01.41 розведення великої рогатої худоби; 01.46 розведення свиней; 01.50 змішане сільське господарство (том № 1 а.с.171).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 04.01.2013 № 2, № 3, № 4, згідно п.п.75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до наказу від 04.01.2013 № 4 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 04.02.2013 № 60/22/00729853 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.129-162).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.1, 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.8-1.2, 8-1.6, п.8-1.11, ст.8-1 Закону про ПДВ, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.6 ст.198, п.209.1, п.209.2, п.209.6, п.209.7, п.209.10, п.209.11, п.209.17 ст.209 ПК України, абз. 3 пп.5.7.1 п.5.7, п.5.8 р.5, п.19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 № 165, Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11, в результаті чого встановлено заниження сплати ПДВ, всього в сумі 2 708 392,00 грн., в тому числі занижено в періодах: червень 2010 року в сумі 33 333,00 грн., липень 2010 року в сумі 6 667,00 грн., вересень 2010 року в сумі 59 726,00 грн., жовтень 2010 року в сумі 104 384,00 грн., листопад 2010 року в сумі 46 921,00 грн., грудень 2010 року в сумі 11 297,00 грн., січень 2011 року в сумі 44 611,00 грн., лютий 2011 року в сумі 101 585,00 грн., вересень 2011 року в сумі 226 735,00 грн., жовтень 2011 року в сумі 83 501,00 грн., листопад 2011 року в сумі 120 022,00 грн., грудень 2011 року в сумі 45 987,00 грн., січень 2012 року в сумі 295 107,00 грн., лютий 2012 року в сумі 172 463,00 грн., березень 2012 року в сумі 284 729,00 грн., квітень 2012 року в сумі 179 871,00 грн., червень 2012 року в сумі 33 809,00 грн., липень 2012 року в сумі 297 085,00 грн., серпень 2012 року в сумі 565 584,00 грн., та завищено в періодах: березень 2011 року -156,00 грн., травень 2011 року -1 947,00 грн., червень 2011 року -262,00 грн., липень 2011 року -816,00 грн., серпень 2011 року -301,00 грн., травень 2012 року -217,00 грн., вересень 2012 року -1 326,00 грн., занижено від'ємне значення ПДВ та рядку 21 декларації за вересень 2012 року в сумі 59 566,00 грн.;

завищення податку на додану вартість по скорочених податкових деклараціях, якими сума податку на додану вартість поставлених підприємством сільськогосподарських товарів (послуг) не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, в періоді, що перевірявся на суму завищення всього 2 432 637,00 грн., в тому числі: червень 2010 року в сумі 33 333,00 грн., липень 2010 року в сумі 6 667,00 грн., листопад 2010 року в сумі 46 921,00 грн., січень 2011 року в сумі 44 611,00 грн., лютий 2011 року в сумі 101 585,00 грн., квітень 2011 року в сумі 143 907,00 грн., червень 2011 року в сумі 24 114,00 грн., серпень 2011 року в сумі 125 352,00 грн., грудень 2011 року в сумі 143 672,00 грн., січень 2012 року в сумі 300 107,00 грн., лютий 2012 року в сумі 172 463,00 грн., березень 2012 року в сумі 281 500,00 грн., квітень 2012 року в сумі 179 871,00 грн., червень 2012 року в сумі 237 807,00 грн., серпень 2012 року в сумі 320 065,00 грн., вересень 2012 року в сумі 270 662,00 грн.;

пп.2 п.2 ст.164 ПК України занижено податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 727,05 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано до Бахмацької МДПІ ДПС скаргу, однак 21.03.2013 дана скарга позивача листом № 234/10/22-124 Бахмацькою МДПІ ДПС залишено без задоволення (том № 1 а.с.20-23).

На підставі акта перевірки Бахмацькою МДПІ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 № 0000092210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 3 254 922,25 грн. (за основним платежем 2 623 781,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 631 141,25 грн.) (том № 1 а.с.128).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу до Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ДПС у Чернігівській області), рішенням від 22.04.2013 № 835/10/10-215 ДПС у Чернігівській області скарга позивача залишена без задоволення (том № 1 а.с.16-19).

Не погоджуючись з рішенням ДПС у Чернігівській області позивачем подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України, рішенням від 01.07.2013 № 5869/6/99-99-10-01-15 Міністерством доходів і зборів України скарга позивача залишена без задоволення (том № 1 а.с.13-15).

Як вбачається з матеріалів справи позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, а саме платником фіксованого сільськогосподарського податку.

В перевіряємому податковою інспекцією періоді, позивач одночасно користувався спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та загальними нормами оподаткування ПДВ, підприємство вело податковий облік операцій, пов'язаних зі спеціальним режимом оподаткування та окремо із загальним. Позивачем окремо складено реєстри виданих та отриманих податкових накладних та подано дві декларації: загальну податкову декларацію з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки із бюджетом та податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, відповідно до якої сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

Як вбачається з акту перевірки заниження сплати ПДВ мало місце, по-перше, в тому, що позивачем, в порушення п.187.1. ст.187 ПК України взагалі не нараховані податкові зобов'язання та не виписано податкові накладні на суму отриманої попередньої оплати - в липні 2012 року на рахунок позивача надійшли кошти від ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» в сумі 2 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 333 333,33 грн. При перевірці встановлено, що в порушення п.187.1. ст.187 ПК України позивачем взагалі не нараховані податкові зобов'язання та не виписано податкову накладну на суму отриманої попередньої оплати 2 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 333 333,33 грн., в зв'язку з чим в липні 2012 року занижені податкові зобов'язання в декларації в сумі 333 333,33 грн.

Однак, необхідно зазначити, що згідно договору КСГП 13/09/11-01 від 13.09.2011 позивачем отримано оплату від ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» (Покупець) за сільськогосподарську продукцію в сумі 115 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 19 166,67 грн. За даним договором продукція відвантажена у 2011 році, згідно видаткових накладних № 44 від 21.09.2011, № 99 від 14.09.2011 та № 62 від 03.10.2011 та виписано податкові накладні № 97 від 21.09.2011 на суму 51 750,00 грн., № 99 від 14.09.2011 на суму 51 750,00 грн. та № 104 від 03.10.2011 на суму 11 500,00 грн. (том № 1 а.с.43-44, 89-90, 97-98, 101-102). Тобто, вищезазначена сума отримана, як оплата за поставлену продукцію, а не як попередня оплата, як зазначено в акті перевірки.

Також, згідно договору КН(я)-15/11/11-05 від 15.11.2011 позивачем отримано оплату від ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» (Покупець) за сільськогосподарську продукцію в сумі 1 517 185,50 грн., в тому числі ПДВ - 252 864,25 грн. За даним договором продукція відвантажена у 2011-2012 роках, згідно видаткових накладних № 69 від 16.01.2012, № 72 від 07.02.2012, № 98 від 23.02.2012, № 142 від 01.03.2012, № 143 від 05.03.2012, № 149 від 12.03.2012, № 175 від 15.03.2012, № 176 від 20.03.2012, № 174 від 20.03.2012, № 277 від 17.04.2012, № 242 від 24.04.2012, № 239 від 15.05.2012, № 97, № 401 від 07.06.2012, № 420 від 11.06.2012, № 180 від 21.12.2011 та виписано податкові накладні № 14/2 від 16.01.2012 на суму 4 784,00 грн., № 19/2 від 07.02.2012 на суму 30 369,30 грн., № 25/2 від 23.02.2012 на суму 1 495,00 грн., № 42/2 від 01.03.2012 на суму 45 080,00 грн.; № 43/2 від 05.03.2012 на суму 53 625,00 грн.; № 44/2 від 12.03.2012 на суму 106 405,00 грн.; № 50/2 від 20.03.2012 на суму 160 485,00 грн.; № 52/2 від 15.03.2012 на суму 29 900,00 грн.; № 53/2 від 20.03.2012 на суму 10 660,00 грн.; № 57/2 від 17.04.2012 на суму 9 001,20 гри.; № 59/2 від 24.04.2012 на суму 370 811,35 грн.; № 84/2 від 15.05.2012 на суму 64 350,00 грн.; № 97/2 від 07.06.2012 на суму 35 750,00 грн.; № 100/2 від 11.06.2012 на суму 581 269,65 грн.; № 128 від 21.12.2011 на суму 13 200,00 грн. (том № 1 а.с.48-51, 65-80, 85-86, 93-96, 99-100, 108-113). Тобто, вищезазначена сума отримана, як оплата за поставлену продукцію, а не як попередня оплата, як зазначено в акті перевірки.

Згідно договору КН 09/08/11-02 від 09.08.2011 позивачем отримано оплату від ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» (Покупець) за насіння озимих пшениці та жита в сумі 367 814,50 грн., в тому числі ПДВ - 61 302,42 грн. та в сумі 588 620,50 грн., в тому числі ПДВ 98 103,42 грн. За даним договором продукція відвантажена у 2011 році, згідно видаткових накладних № 100 від 13.04.2011, № 36 від 12.09.2011, № 37 від 13.09.2011 та б/н від 07.09.2011 та виписано податкові накладні № 100 від 13.09.2011 на суму 37 200,10 грн., № 96 від 12.09.2011 на суму 519 000,00 грн., № 95 від 13.09.2011 на суму 567 000,00 грн. та № 93 від 09.09.2011 на суму 168 615,23 грн. (том № 1 а.с.37-42, 81-84, 87-88, 91-92). Тобто, вищезазначені суми отримані, як оплата за поставлену продукцію, а не як попередня оплата, як зазначено в акті перевірки.

Також, в акті перевірки зазначено, що в серпні 2012 року на рахунок позивача надійшли кошти від ТОВ «Торговий дім «Украгропром» в сумі 884 493,19 грн., в тому числі ПДВ -147 415,53 грн. При проведенні перевірки встановлено, що в порушення вимог ст.187 ПК України позивачем взагалі не нараховані податкові зобов'язання та не виписано податкові накладні на суму отриманої попередньої оплати - 884 493,19 грн., в тому числі ПДВ - 147 415,53 грн., в зв'язку з чим в серпні 2012 року занижено податкові зобов'язання в декларації на 147 415,53 грн.

Однак, дане твердження спростовується наступним.

Згідно договору КН 17/02-11-07 від 17.02.2011 позивачем отримано оплату від ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» (Покупець) за насіння ячменю в сумі 884 493,19 грн., в тому числі ПДВ - 147 415,53 грн. За даним договором продукція відвантажена у 2011 році, згідно видаткових накладних № 27 від 05.04.2011, № 26 від 05.04.2011, № 24 від 28.03.2011 та б/н від 28.03.2011 та виписано податкові накладні № 40 від 05.04.2011 на суму 187 581,42 грн. та № 31 від 28.03.2011 на суму 696 911,47 грн. (том № 1 а.с.45-47, 103-107). Тобто, вищезазначені суми отримані, як оплата за поставлену продукцію, а не як попередня оплата, як зазначено в акті перевірки.

Представниками позивача в судовому засіданні зазначено, що вищезазначена сільськогосподарська продукція зберігалася у власних сховищах підприємства, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.07.2011, а саме нежитлова будівля (частка 1/1) за адресою вул. Миру, 4, с. Іванівка, Борзнянського району, Чернігівської області, що використовується останнім в своїй господарській діяльності (том № 1 а.с.168-169).

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно укладених позивачем вищезазначених договорів з ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» та ТОВ «Торговий Дім «Украгропром», позивачем здійснено постачання товару і відповідно, так як, настала перша подія, позивачем виписано податкові накладні, а оплата за відвантажений товар проведена у липні-серпні 2012 року.

На підтвердження факту виписки вищезазначених податкових накладних позивачем надано податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена) та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди (том № 1 а.с.177-238).

Також, податковий орган в акті перевірки вказує на заниження позивачем податку на додану вартість в податкових деклараціях з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом. Виходячи з аналізу даного акту перевірки вбачається, що податковий орган виявив порушення при взаємовідносинах позивача та ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» з приводу поставки товару по договорам, що виразилось в неправильному розподілі податку на додану вартість між скороченими та загальними податковими деклараціями. Зокрема, підставою для таких висновків податкового органу, що в свою чергу стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є факт віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з попередньої оплати за форвардним контрактом № 09/09-10-06 від 09.09.2010 та форвардним контрактом № 19/01-11-01 від 19.01.2011 по поставці продукції, яка буде вирощена позивачем, що розцінено податковим органом як нездійснення фактичної поставки власної сільськогосподарської продукції та зумовило висновок про те, що на вказану операцію не розповсюджуються вимоги п. 81.2. ст. 8і Закону про ПДВ та пункту 209.2 статті 209 ПК України. Як наслідок суми ПДВ, отримані позивачем в якості передоплати підлягають відображенню не в скороченій, а у загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Дане посилання Бахмацької МДПІ ДПС в акті перевірки спростовується наступним.

Відповідно до п. 81.2. ст. 8і Закону про ПДВ згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, позивачем суму податку на додану вартість віднесено до спеціальної податкової декларації, в зв'язку з тим, що ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» на підставі форвардних контрактів № 09/09-10-06 від 09.09.2010 та № 19/01-11-01 від 19.01.2011 (том № 1 а.с.52-54, 61-63) придбано продукцію (майбутній урожай 2011 року сільськогосподарських культур), що мав бути вирощений ТОВ «Торговий Дім Украгропром» на власних виробничих потужностях, а також тим, що ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» перераховано кошти за товар, що повинен бути переданий по зазначеним вище форвардним контрактам.

Крім цього, позивачем укладено додаткові угоди до форвардних контрактів № ФК 09/09-10-06 від 09.09.2010 та № ФК 19/01-11-01 від 19.01.2011 (том № 1 а.с.55-60, 64), відповідно до яких продовжено строки поставки продукції до 31.12.2013 та змінено базовий актив контракту, відповідно до яких поставляється власновирощена сільськогосподарська продукція 2011-2013 років.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову сум.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також: постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно пункту 2 розділу VI «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 визначено, що у рядку 1 податкової декларації (скороченої) зазначаються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Тобто, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції, інші операції - у податковій декларації за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

На момент укладення форвардних договорів та отримання попередньої оплати позивачем визначено, що сільськогосподарська продукція буде поставлятись тільки власного виробництва, для виконання чого останній має відповідні можливості, ресурси та досвід, зокрема у постійному користування позивача є 3 723,00 га сільськогосподарської землі, що підтверджується актами на постійне користування земельними ділянками (том № 1 а.с.172-176), є відповідна матеріальна база та у трудових відносинах із позивачем перебувають відповідні фахівці, також поставки сільськогосподарської продукції відбувались тільки власного виробництва і жодної поставки продукції не власного виробництва за укладеними форвардними договорами не здійснено.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість до спеціальної декларації після настання першої події, а саме після зарахування коштів від покупця на рахунок платника податку, як передоплати за товар, що підлягає поставці на підставі п.187.1 ст.187 ПК України.

Також, не відповідають дійсності посилання Бахмацької МДПІ ДПС в акті перевірки, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) позивача за перевіряє мий період склала менше ніж 75%, що є порушенням вимог ст.209 ПК України.

З розрахунків питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) (додаток № 3 до декларацій з ПДВ) за період 2010-2013 років вбачається, що вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) становить від 88% до 96% (том № 2 а.с.4-27).

Також, даний факт підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 27 (склад) за 2010-2012 роки, статичними звітами за формою № 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів та винограду» за 2010-2012 роки та № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» за 2010-2012 роки (том № 1 а.с.243-253, том № 2 а.с.28-55).

Відповідно до п.301.1. ст.301 ПК України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з пп.14.1.235. п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Пунктом 302.1. статті 302 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, сільськогосподарськими відповідно до п.209.7 ст.209 ПК України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Таким чином, суд вважає, що Бахмацькою ОДПІ ГУМ у Чернігівській області в податковому повідомленні-рішенні № 0000092210 від 22.02.2013 безпідставно зазначено про порушення вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в деклараціях з ПДВ по розрахунках з бюджетом, оскільки позивач є сільськогосподарським підприємством на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений ст.209 ПК України, останнє зобов'язане відображати суми ПДВ, нараховані на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, у скороченій декларації з ПДВ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Бахмацькою ОДПІ ГУМ у Чернігівській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується квитанцією № 395 від 10.07.2013 (а.с.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2 294,00 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 22.02.2013 № 0000092210.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853) судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тихоненко