Решение № 32822022, 02.08.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року Справа № 925/847/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: не з'явився, відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Київ"

до фізичної особи - підприємця Чеголі Олександра Сергійовича

про стягнення 27 279 грн. 87 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 60 278 грн. 12 коп., зокрема 43 666 грн. 79 коп. боргу за поставку товару відповідно до укладеного між сторонами договору ч/пр № 6860 від 19.04.2011, 13 333 грн. 33 коп. пені, 611 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 2 666 грн. 67 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач у відзиві (а. с. 28) заперечив проти позову з тих підстав, що за товар, отриманий ним у позивача по накладній № 01478 від 12.05.2011, вказаній як підстава для звернення до суду, відповідач повністю розрахувався, перерахувавши позивачу протягом травня 2011-липня 2012 років кошти в сумі 44 000 грн., що перевищує суму товару по вказаній накладній.

У судовому засіданні 25.07.2013 представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій стверджує, що позивач поставляв відповідачу продукцію на підставі договору № 6860 від 19.04.2013 по декількох товарних накладних, перелік яких наведений у Запереченнях на відзив. Оплата здійснювалася відповідачем окремими платежами на власний розсуд, без посилання на певні накладні. Внаслідок проведеного перерахунку за договором № 6860 з урахуванням усіх накладних та оплат, позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 27 279,87 грн., в т.ч. 20 085,03 грн. боргу, 5 761,38 грн. пені за прострочення розрахунку з 17.05.2011 по 27.05.2013, 281,19 грн. інфляційних втрат та 1 152,28 грн. 3% річних за цей же період.

До прийняття рішення у справі 01.08.2013 позивач подав заяву від 31.07.2013 про уточнення (збільшення розміру позовних вимог) до суми 31 959 грн. 41 коп. та просить стягнути з відповідача 20 085 грн. 03 коп. боргу, 5 802 грн. 65 коп. пені, 120 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 7 736 грн. 86 коп. 20 % річних, 4 017 грн. 01 коп. 20 % штрафу. Суд не приймає до розгляду вказану заяву в частині вимоги про стягнення 4 017 грн. 01 коп. 20 % штрафу з огляду на те, що вказана вимога за своїм змістом є зміною предмету позову, оскільки така вимога у позовній заяві не заявлялася, а відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі змінити предмет позову лише до початку розгляду справи по суті. Таким чином, суд приймає до розгляду та розглядає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 085 грн. 03 коп. боргу, 5 802 грн. 65 коп. пені, 120 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 7 736 грн. 86 коп. 20 % річних.

У судовому засіданні 25.07.2013 та 30.07.2013:

- представник позивача підтримала позов у зменшеній сумі 27 279 грн. 87 коп., обґрунтувала її, пояснила розрахунки та вказала, що 25.07.2013 позивачем було подано додаткові докази - всі накладні і платіжні доручення та графік погашення заборгованості, строки оплати станом на 07.05.2013, тому позивач не змінював предмет чи підставу позову, проте зменшив суму позовних вимог, просить позов задовольнити в сумі 27 279 грн. 87 коп.;

- представник відповідача заперечив проти позову та пояснив, що оскільки в позовній заяві позивач вказує про стягнення коштів з відповідача по одній накладній, а в запереченні на відзив у таблиці дає перелік багатьох накладних, тому відповідач вважає, що позивач практично змінює підставу позову; крім цього, позивач не вказує про новацію, згідно якої сторонами у справі встановлено графік погашення заборгованості, і строк сплати останньої суми - 23.06.2013; відповідач надав підписаний ним акт звірки, в якому вказані всі операції по названій накладній і по ній рахується переплата відповідачем 333,21 грн., пояснив, що позивач не подав суду заяви про збільшення розміру позовних вимог, а у позовній заяві просить стягнути заборгованість згідно накладної №01479, оскільки відповідачем повністю оплачена дана накладна на суму 43 тисячі грн. і заборгованості у відповідача перед позивачем немає, стосовно інших накладних на суму 20 085 грн. 03 коп., то строк оплати ще не настав, просить суд врахувати новацію, а саме графік погашення заборгованості, який підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.07.2013 був повідомлений судом про дату, час та місце наступного засідання, однак, у судове засідання 02.08.2013 відповідач не з'явився і не направив свого представника. Натомість представник відповідача у заяві про приєднання документів до матеріалів справи від 30.07.2013 просив наступне судове засідання 02.08.2013 провести без його участі, наполягав на запереченнях проти позову та наданих поясненнях у справі. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, з огляду на те, що у судових засіданнях, які відбулися 25.07.2013 та 30.07.2013, представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву та письмові пояснення, строк розгляду спору закінчується, тому заявлене клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні 02.08.2013 без його участі суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання 02.08.2013 не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, хоча представник під розписку була повідомлена у засіданні 30.08.2013 про дату і час наступного судового засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, оскільки строк розгляду спору закінчується 04.08.2013, а заяви про продовження строку розгляду спору не надходили.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 25.07.2013 по 30.07.2013 та із 30.07.2013 по 02.08.2013.

У судовому засіданні 02.08.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників у судовому засіданні, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Київ" (Постачальник за договором, позивач у справі) в особі директора філії ТОВ "Агро-Союз-Київ" у м. Черкаси Сергієнка І.М. та Чеголя Олександр Сергійович (Покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір ч/пр № 6860 від 19.04.2011, далі - Договір, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаним в рахунках і накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Вказаний договір скріплений печаткою фізичної особи - підприємця Чеголі Олександра Сергійовича, що свідчить про те, що Договір укладений Чеголею О.С. як фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, Постачальник (за своїм місцезнаходженням) надає Покупцеві рахунок на продукцію, в якому вказуються найменування, асортимент, кількість і ціна продукції.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за кожну партію продукції в наступному порядку:

3.1.1. попередня оплата в розмірі 60% вартості партії продукції протягом 3 календарних днів з моменту отримання рахунку 03340 від 19.04.2011 р Постачальника на партію продукції.

3.1.2. оплата тих, що залишились 40% вартості партії продукції здійснюється Покупцем на протязі 43 календарних днів з дати поставки партії продукції.

В пункті 3.6. Договору вказано, що при оплаті продукції Покупець в платіжному дорученні повинен вказувати номер і дату виписки рахунку, по якому здійснюється оплата.

Відповідно до пункту 5.3. Договору за прострочення оплати продукції, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення . Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу товар по накладних: № 01380 від 10.05.2011 на суму 10 679,40 грн., № 01381 від 10.05.2011 на суму 52 467,30 грн., № 01449 від 11.05.2011 на суму 11 773,37 грн., № 01450 від 11.05.2011 на суму 3 376,08 грн., № 01479 від 12.05.2011 на суму 43 666,79 грн., № 01480 від 12.05.2011 на суму 1 553,54 грн., № 01543 від 13.05.2011 на суму 1 353,05 грн., № 01614 від 16.05.2011 на суму 17 425,97 грн., № 01618 від 16.05.2011 на суму 134,15 грн., № 01829 від 19.05.2011 на суму 17 475,84 грн., № 01960 від 23.05.2011 на суму 1 576,16 грн., № 02260 від 30.05.2011 на суму 1 258,50 грн., 13.05.2011 та 16.05.2011 складено акти повернення на суми відповідно 6 690,02 грн. та 2615,10 грн. (вказані накладні та акти перелічені у акті звірки розрахунків за період з 19.04.2011 по 04.07.2013, запропонованому позивачем - а. с. 86-87)

Позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату і частково ці рахунки оплачені - відповідач при перерахуванні коштів посилався на рахунки № 03340 від 19.04.2011, № 03884 від 16.05.2011, № 02961 від 08.04.2011 (платіжні доручення - а. с. 47-54, рахунки - а. с. 89-94). Починаючи із платежу від 01.12.2011 по 05.04.2013 відповідач у платіжних дорученнях посилався на договір № 6860 від 19.04.2011 (а. с. 55 - 68).

Позивач у позовній заяві та у додаткових поясненнях вказує на те, що кошти, які надходили від відповідача, направлялися на погашення заборгованості відповідно до її обліку, оскільки відповідач в порушення вимоги пункту 3.6. Договору не вказував у платіжних дорученнях рахунок, який ним оплачувався. Тому відповідно до обліку у позивача рахується заборгованість відповідача перед ним за отримані запчастини по накладній № 01479/03 від 12.05.2011 в сумі 20 085 грн. 03 коп. Відповідно до умови пункту 3.1.2. Договору вказана накладна повинна бути оплачена протягом 43 календарних днів з дати поставки партії продукції, тобто, не пізніше 23.06.2011.

Ця сума боргу за отриману у позивача продукцію підтверджена відповідачем у графіку погашення дебіторської заборгованості у сумі 20 085,03 грн. станом на 07.05.2013 ПП Чеголя О.С. на користь філії ТОВ "Агро-Союз-Київ" у м. Черкаси (а. с. 95).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не оплатив у повній сумі продукцію, що була отримана по накладній № 01479/03 від 12.05.2011, тому позивач просить стягнути з відповідача 20 085,03 грн. боргу, 5 802 грн. 65 коп. пені, 120 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 7 736 грн. 86 коп. 20 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Договір ч/пр № 6860 від 19.04.2011, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками, він містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В частині 1 статті 692 ЦК України вказано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проаналізувавши умови пунктів 3.1., 3.1.1., 3.1.2. Договору, суд приходить до висновку, що оскільки в пункті 3.1. Договору визначено загальний порядок оплати за кожну партію продукції, тому умова про оплату 40% вартості партії продукції протягом 43 календарних днів з дати поставки партії продукції відноситься до всіх поставок, незважаючи на посилання в пункті 3.1.1. на рахунок 03340 від 19.04.2011.

Позивачем доведено, що за продукцію, яку відповідач отримав у позивача протягом 2011-2012 років, залишилася неоплаченою накладна № 01479/03 від 12.05.2011 в сумі 20 085 грн. 03 коп., яка відповідно до умов Договору повинна бути оплачена не пізніше 23.06.2011.

Доводи відповідача про те, що вказана позивачем накладна оплачена і борг по ній відсутній (із посиланням на акт звірки від 04.07.2013 - а. с. 101), суд вважає такими, що не підтверджені належними доказами, оскільки у вказаних в акті звірки платіжних дорученнях відповідач вказав підставою платежу договір № 6860 від 19.04.2011 та немає посилання на накладну № 01479/03 від 12.05.2011, а оплата 10 000 грн. по квитанції складає лише частину суми по накладній. Інших доказів на підтвердження своєї позиції відповідач не подав та не вказав. Доводи відповідача про те, що графік погашення є новацією, суд вважає безпідставними, оскільки із графіка цього не вбачається, відповідна угода між сторонами не укладалася, згода позивача щодо новації, тобто, заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням (яким саме) відсутня.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором щодо оплати вартості продукції, отриманої ним у позивача відповідно до накладної № 01479/03 від 12.05.2011, тому наявність простроченого боргу по вказаній накладній в сумі 20 085 грн. 03 коп. суд вважає доведеним.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині вимоги про стягнення з відповідача пені позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

В пункті 5.3. Договору, на який посилається позивач, вказано, що за прострочення оплати продукції Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована Постачальником за весь період прострочення оплати.

Відповідно до вказаного пункту Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за прострочення розрахунку з 24.06.2011 по 27.05.2013. Факт прострочення сплати боргу позивачем доведений та відповідачем не спростований. Однак, відповідачем подана заява про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені. Суд вважає заяву обґрунтованою, а строк позовної давності пропущеним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В частині 2 статті 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписом частин 3, 4, 5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені. Проаналізувавши строки виконання відповідачем зобов'язання по Договору та дати фактичного виконання цього зобов'язання, суд приходить до висновку, що відповідачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення пені.

Посилання позивача на пункт 5.3. Договору у питанні позовної давності є безпідставним, оскільки виписана в даному пункті умова про право позивача нарахувати пеню за весь період прострочення не може вважатися угодою сторін про збільшення позовної давності, так як про це в названому пункті не вказано, а відповідно до статті 259 ЦК України угода про збільшення позовної давності повинна бути укладена в письмовій формі. Із змісту цього пункту Договору вбачається, що сторони досягли згоди про період прострочення, протягом якого може бути нарахована пеня, і це відповідає праву сторін, встановленому в частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Оскільки позивач пропустив строк позовної давності і відповідач подав відповідну заяву, а позивач не вказав поважних причин такого пропуску, тому позов про стягнення пені за невиконання грошового зобов'язання не підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 20% річних на підставі ст. 625 ЦК України підлягає до задоволення у збільшеній позивачем сумі 7 736 грн. 86 коп., оскільки в пункті 5.3. Договору сторони встановили обов'язок Покупця сплатити двадцять процентів річних від простроченої суми оплати при простроченні оплати. Встановлення такого розміру процентів відповідає праву сторін, передбаченому в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Вимога про стягнення 20% річних прийнята судом до розгляду, оскільки вона не є зміною предмету позову, виходячи з того, що у позовній заяві заявлялася вимога про стягнення 3 % річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю позивачем понесення таких втрат, оскільки при розрахунку індексу інфляції за вказаний позивачем період з липня 2011 по травень 2013 років судом встановлено відсутність інфляції (індекс складає 98, 7 %).

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 794 грн. 11 коп. Враховуючи те, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог у зв'язку з безпідставним пред'явленням у позовній заяві більшої суми, зайво сплачена сума судового збору позивачу не повертається.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Чеголі Олександра Сергійовича (18005, м. Черкаси, вул. Енгельса, буд. 43/1, реєстраційний номер облікової картки платника податків 3166514799) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Київ" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Зої Космодем'янської, 17, ідентифікаційний код 25272811) - 20 085 грн. 03 коп. (двадцять тисяч вісімдесят п'ять гривень 03 копійки) боргу, 7 736 грн. 86 коп. (сім тисяч сімсот тридцять шість гривень 86 копійок) двадцять процентів річних, 794 грн. 11 коп. (сімсот дев'яносто чотири гривні 11 копійок) судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.08. 2013.

Суддя А.Д. Пащенко