№ 32817554, 18.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 липня 2013 р. Справа № 802/2613/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича ,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представників позивача: Гатенюк Ю.Ю., Смішко І.М.

представника відповідача: Волощука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Гамма"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та його скасування

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Гамма» з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у встановлений законодавством України строк сплатив авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2013 року, а податкове повідомлення-рішення №0002731501 від 14 травня 2013 року, яким за затримку на 14 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 11799, 00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1179, 90 грн. за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств, винесене з перевищенням повноважень, які надані податковому органу Податковим кодексом України під час проведення перевірок та прийняття рішень, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Також позивач стверджує про те, що не порушив терміну сплати авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2013 року, оскільки відповідно до абз. 2 п. 2 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України термін сплати такого внеску становить 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто до 20.03.2013 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. Надав пояснення на підтвердження правомірності дій та рішень податкового органу.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача, за наслідками якої складено акт від 26.04.2013 року №185/136/15-1/13318821. В акті від 26.04.2013 року №185/136/15-1/13318821 відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем порушено термін сплати авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств на чотирнадцять днів.

Акт перевірки було вручено позивачу, що підтверджується відповідними підписами на ньому посадових осіб позивача.

На підставі акту перевірки та згідно ст. 126 ПК України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013 року № 0002731501 на загальну суму штрафу у розмірі 1179, 90 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 14.05.2013 року №0002731501, суд, керуючись чинним податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, суд досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірного податкового повідомлення - рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльність.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив суму авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2013 року згідно платіжного доручення №181 від 19.02.2013 року в розмірі 11799, 00 грн..

Проте, у платіжному дорученні позивачем не вірно вказано розрахунковий рахунок, на який перераховано грошові кошти та код бюджетної класифікації (код платежу), а саме: замість вірних рахунку 31118165700002 коду платежу 11024000 вказано рахунок 31111009700002 та код платежу 11021000.

Судом також встановлено, що з 28.01.2013 року діє новий розрахунковий рахунок для сплати авансових внесків з податку на прибуток, що вбачається з реквізитів рахунків для обліку доходів (місцевий бюджет) Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Водночас, у зв'язку зі зміною бюджетного рахунку для сплати авансового платежу з податку на прибуток позивачем подано до відповідача заяву про зарахування вищевказаного авансового платежу з податку на прибуток за лютий 2013р. на вірний розрахунковий рахунок. Таке зарахування було здійснено 06.03.2013р. на підставі висновку від 28.02.2013р.

Згідно п. 87.1 ст. 87 ПК України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Враховуючи те, що у позивача станом на 20.02.2013 року рахувалась переплата з платежу податок на прибуток приватних підприємств, яка утворилася у зв'язку із сплатою позивачем суми на невірний розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення №181 від 19.02.2013 року, а не переплата з платежу авансові внески з податку на прибуток, то відповідач не вправі без заяви позивача враховувати дану переплату для погашення грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 14.1.39. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 14.1.156. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

У відповідності до пунктів 3 та 4 розділу 2 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, який затверджено наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 року № 131, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 24.01.2001 року № 67/5258 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) рахунки для зарахування платежів до державного бюджету відкриваються на балансі головних управлінь Державного казначейства України та Державного казначейства України (центральний апарат). Зазначені рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів у системі Державного казначейства України затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 N 119, у розрізі кодів бюджетної класифікації та територій. Платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно п. 2.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276 інформацію про реквізити відкритих рахунків для зарахування платежів до бюджетів органи державної податкової служби одержують від органів Державного казначейства України відповідно до Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724 (із змінами).

Інформацію про реквізити зазначених рахунків органи державної податкової служби доводять до платників податків шляхом їх розміщення на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

Таким чином, судом відхиляються доводи позивача стосовно того, що він не знав на день здійснення платежу вірних рахунків для сплати авансових внесків, оскільки отримав від відповідача інформацію про рахунки лише 28.02.2013 року, оскільки інформація про такі рахунки розміщується на дошці податкових оголошень, установленій на доступному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. У зв'язку з цим платник податків вважається належним чином повідомленим про реквізити рахунків.

У відповідності до п. 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Таким чином, належним виконанням платником свого обов'язку зі сплати податку є своєчасна і в повному обсязі сплата (перерахування) податку на відповідний йому за призначенням бюджетний рахунок територіального органу державної податкової служби, де платник податків перебуває на обліку та який здійснює облік податкових надходжень.

Відтак сплата (перерахування) платником сум авансового внеску з податку на прибуток на неналежний за призначенням рахунок не є належним виконанням платником свого обов'язку зі сплати податку.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що Державна податкова служба України у листі від 29.01.2013 року № 2227/7/15-1317 «Про коди бюджетної класифікації» повідомила про те, що наказом Міністерства фінансів України від 17.01.2013 р. № 19 бюджетну класифікацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію" (із змінами) доповнено позиціями, які призначені для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток. У зв'язку із цим Державною казначейською службою України відкриті відповідні рахунки для сплати платниками податку щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Таким чином, суд вважає, що інформацію про рахунки для перерахування авансових внесків та про нові коди бюджетної класифікації доведено до позивача належним чином.

Щодо строків сплати авансових внесків згідно абз. 2 п. 2 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи суперечливість вказаної норми Податкового кодексу України, а саме: платіж повинен бути зроблений платником податку у січні - лютому 2013 року, але протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто протягом 20 днів з моменту закінчення січня або лютого місяців 2013 року, не є цілком зрозумілим строк сплати авансового внеску платником податку у січні та лютому 2013 року, а тому суд керується принципом податкового законодавства, який передбачений у п. 4.1.4 ст. 4 ПК України, презумпцією правомірності рішень платника податку, згідно якої в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Окрім того, суд враховує п. 56.21 ст. 56 ПК України, згідно якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд звертає увагу на те, що оскільки сплата податку на прибуток здійснювалась позивачем за лютий 2013 року, то граничним строком сплати такого податку відповідно до даної норми Податкового кодексу України є 20 березня 2013 року, а не 20 лютого 2013 року, як вказує відповідач.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що позивач не порушив граничний термін сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за лютий 2013 року.

Оцінивши докази, які є у справі та враховуючи всі наведені обставини, судом встановлено, що оскільки позивачем вчасно сплачено податок на прибуток підприємств, застосування до нього штрафу відповідно до ст. 126 ПКУ є безпідставним та протиправним. Відтак, податкове повідомлення - рішення №0002731501 від 14.05.2013 року не носить правового підґрунтя та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 14.05.2013 р. № 0002731501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Гамма" витрати по сплаті судового збору в сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 грн.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович