Постановление суда № 32779990, 01.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 серпня 2013 року Справа № 915/484/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р.суддівВоліка І.М., Акулової Н.В. перевіривши касаційну скаргуМиколаївської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 12.06.2013у справі № 915/484/13 господарського суду Миколаївської областіза позовомМиколаївської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський реабілітаційний Центр - Буд"провизнання договору оренди землі недійснимВ С Т А Н О В И В:

Миколаївська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною № 1479/020201-22/02.07/14/13 від 26.06.2013 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі № 915/484/13.

Проте, подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Колегією суддів встановлено, що всупереч вимогам ч. 4 ст. 111 ГПК України, позивачем було подано касаційну скаргу без надання доказів сплати судового збору, що підтверджується актом Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2013.

Водночас, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі № 915/484/13 у зв`язку з відсутністю коштів у міському бюджеті.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Виходячи зі змісту поданого клопотання, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що майновий стан міської ради перешкоджав сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, скаржником не сплачено судовий збір у встановлених порядку та розмірі і тому касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу з доданими до неї документами повернути скаржнику.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік

С у д д я Н.В. Акулова