№ 32765105, 30.07.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 437/4808/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого судді: Кравченко Н.О.,

при секретарі: Савченко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії, СУД,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2013р. до Ленінського районного суду м. Луганська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, як різницю між третьою та другою групами інвалідності, в розмірі шести окладів грошового забезпечення.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що він є військовим пенсіонером Міністерства оборони України та інвалідом війни 2-ої групи, перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в Луганській області.

З 1996р. по 15.09.1999р. позивач мав 3-ю групу інвалідності, а з 15.09.1999р. та до цього часу включно йому встановлено 2-гу групу інвалідності.

Позивач вважає, що відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він, як військовослужбовець, який під час виконання обов'язків військової служби отримав контузію та інвалідність, має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, в порядку та на умовах визначених КМУ.

Після встановлення позивачеві 2-ої групи інвалідності, ОСОБА_1 подав відповідну довідку МСЕК до Луганського військового комісаріату, у зв'язку з чим йому було здійснено перерахунок пенсії. Однак, на думку позивача, відповідач безпідставно ухилився від перерахунку, належної йому одноразової допомоги, та виплати різниці між вже виплаченою допомогою, як інваліду 3-ої групи та розміром допомоги, яку належить сплати йому, як інваліду 2-ої групи, відмовивши в задоволенні його заяви, яка була подана позивачем на адресу Луганського обласного військового комісаріату 25.04.2011р.

Посилаючись на вищевказане, а також на п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанову КМУ від 28.05.08р. № 499, Постанову КМУ від 19.08.1992р. № 488, позивач просив суд зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат виплатити йому одноразову грошову допомогу, як різницю між третьою та другою групами інвалідності, в розмірі шести окладів грошового забезпечення.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі та вважати строк на звернення до суду не порушеним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечував посилаючись на те, що положення Постанови КМУ від 28.05.08р. № 499 та Закону України від 03.11.06.р. № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", що набув чинності з 01.01.2007р. не можуть бути застосовані до позивача, оскільки він був звільнений з військової служби до набрання чинності вказаних нормативно-правових актів. Прохав застосувати строки звернення до суду відповідно до положень ст. 99 КАС України.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, надав суду заперечення, прохав розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у ЗС України 12.08.1995р. та визнаний інвалідом 3-ої групи у 1996р. Інвалідом війни 2групи позивача було визнано відповідно до витягу із акту огляду МСЕК та довідки серії МСЕ № 022843 від 15.09.1999р. Інвалідом війни 2 групи (безстроково) позивача було визнано відповідно до довідки та акту огляду МСЕК серії 2-20 СМ № 0028055 від 18.05.06р.

Як встановлено в судовому засіданні, після встановлення 3-ої групи інвалідності позивач подав до військового комісаріату документи, що були необхідні для виплати йому страхової суми та у 1996р. йому було виплачено страхову суму, як інваліду війни 3-ої групи в розмірі 48 окладів грошового забезпечення, що не заперечується сторонами.

Після встановлення позивачеві 2-ої групи інвалідності, ОСОБА_1 подав до військового комісаріату відповідну довідку та у зв'язку з зазначеними обставинами йому було здійснено перерахунок пенсійного забезпечення.

Позивач звернувся 10.03.2011 року, 29.03.2011 року, 16.04.2011р. на адресу відповідача з вимогою про виплату йому допомоги, що передбачена Постановою КМУ від 28.05.2008р. № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів", яку було прийнято на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб".

Листами № ВСЗ/1252 від 17.03.2011 року (а.с.8), № ВСЗ/1708 від 07.04.2011 року (а.с.9), №ФЕ-50802 від 23.11.2011 року (а.с.10), № 7-2/638 вих-12 від 20.03.2012 року (а.с.14) відповідач відмовив позивачу в нарахуванні грошової допомоги у зв'язку з тим, що підстав для нарахування одноразової допомоги відсутні.

Оскільки змістом листів позивачу не роз'яснено порядок звернення із заявою належної форми, він повинний був прийняти за вказаною заявою відповідне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що будь-якого рішення за заявами позивача від 10.03.2011 року, 29.03.2011 року, 16.04.2011року Луганським обласним військовим комісаріатом не приймалось. Дані заяви були розглянути в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст.. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З тексту адміністративного позову, матеріалів справи вбачається, що військовим органом взагалі будь-якого рішення за заявами позивача від 10.03.2011 року, 29.03.2011 року, 16.04.2011року, 19.03.2012 року про нарахування або відмови у нарахуванні одноразової допомоги не приймалось, та з пояснень представника відповідача в судовому засіданні документів про отримання інвалідності у матеріалах особової справи відсутні, що суперечить письмовим відповідям, наданим за заявами позивача, а тому належить зобов'язати відповідача розглянути заяву від 16.04.2011 року у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Матеріали особової справи в судове засідання не надавались.

Враховуючи, що на цей час рішення відповідачем не було прийнято та триває бездіяльність органу, суд вважає строк звернення не пропущеним.

У зв'язку зі складністю справи та вимогою певного часу на складення повного тексту постанови , у відповідності до ст.. 160 КАС України викладено вступну та резолютивну частини постанови.На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 87, 122, 158-163, 167 КАС України, СУД,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 березня 2012 року про надання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Держави.

Вступна та резолютивна частини постанови ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено 29 липня 2013 року. Повний текст постанови буде виготовлено 02.08.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

СУДДЯ Н.О. Кравченко