Решение № 32737596, 29.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2013 р.Справа № 916/1220/13

За позовом Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт";

до відповідача Державна установа "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області"

про стягнення 56895,6грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Моісєєв Д.А.. - за довіреністю;

Від відповідача: Козаченко А.Є. - за довіреністю;

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 56895,6 грн збитків, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач безоплатно отримував комунальні послуги, займаючи орендоване приміщення, балансоутримувачем якого є позивач.

Представником відповідача надані заперечення на позов, в яких він вимоги позивача не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

У судовому засіданні 29 липня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

19.11.2008 року між Фондом державного майна України та Державною установою «Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області» було укладено договір оренди нерухомого майна площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 5, крім того, вказаний договір було підписано Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" як балансоутримувачем об'єкту.

Умовами п. 5.9 договору оренди передбачалось, що Відповідач зобов'язаний був укласти з Позивачем договір про відшкодування витрат Позивача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що такий договір між Позивачем та Відповідачем було укладено лише 19.11.12 року, в зв'язку із чим Позивач вважає, що в період з 01.04.2010 року по 30.09.12 року Відповідач безоплатно отримував комунальні послуги та в результаті заощаджував грошові кошти на компенсації позивачу витрат на утримання орендованого нерухомого майна та наданні комунальних послуг, в результаті чого, через вказані дії Відповідача, Позивач вважає, що зазнав збитки на загальну суму 56 895,6 грн., які просить стягнути з Відповідача.

Відповідач у запереченнях на позов позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на протязі з 01.04.2010 року по 30.09.12 року між сторонами йшли перемовини щодо узгодження вартості послуг, а відповідний договір, за яким у Відповідача виникли зобов'язання перед позивачем, було укладено лише 19.11.12 року, в зв'язку із чим Відповідач вважає, що у нього в спірний період будь яких зобов'язань з оплати послуг перед Позивачем не виникало. Інших заперечень від Відповідача до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

19.11.2008 року між Фондом державного майна України та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна площею 100,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 5. Вказаний договір було підписано також Позивачем як балансоутримувачем.

Як було наголошено вище по тексту рішення, відповідно до п. 5.9 договору Відповідач зобов'язаний був укласти з Позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг протягом п'ятнадцяти днів з моменту підписання договору оренди.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Тобто, відповідно до умов п. 5.9 договору оренди та вказаних положень Цивільного та Господарського кодексів у Відповідача виникло зобов'язання перед Позивачем укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Вказаний договір Відповідач уклав з Позивачем лише 19.11.12 року. Представником Відповідача у запереченнях зазначається, що вперше Позивач звернувся до нього з пропозицією укласти договір лише 13.07.2010 року та до 19.11.2012 року договір не було укладено через неузгодження з Позивачем вартості послуг.

Досліджуючи питання укладання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, суд зазначає наступне.

Умовами п. 5.9 договору був передбачений обов'язок саме Відповідача укласти з Позивачем відповідний договір, при цьому з тексту договору оренди не вбачається, що він не містить в собі умов, за якими відповідні зобов'язань покладаються на Позивача. Тобто, суд доходить висновку, що саме Відповідач був боржником по відношенню до Позивача в частині виконання обов'язку щодо укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Отже, невиконання у встановлений строк зобов'язання відповідачем, є свідченням порушення ним господарського зобов'язання, в зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про можливість застосування положень ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Судом встановлено, що з моменту укладання договору оренди та підписання акту приймання-передачі нерухомого майна, Відповідач прийняв у користування нерухоме майно. При цьому, Відповідачем під час розгляду справи факт отримання ним комунальних послуг не спростовано та не надано доказів, що впродовж спірного періоду нерухоме майно було в незадовільному стані. Отже, суд вважає, доведеним що в період з 01.04.2010 року по 30.09.12 року Відповідач безоплатно отримував комунальні послуги, заощаджуючи при цьому грошові кошти на компенсації Позивачу витрат на утримання орендованого нерухомого майна та оплаті комунальних послуг.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, ним недоотримано в період з 01.04.2010 року по 30.09.12 року 56 895,6 грн. внаслідок використання відповідачем об'єкту нерухомого майна площею 100,2 кв. м та не укладання Відповідачем з Позивачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Підпункт 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Аналізуючи положення підпункту 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, суд доходить до висновку, що заявлена Позивачем до стягнення сума є упущеною вигодою, тобто збитками, оскільки в разі належного виконання Відповідачем обов'язку, передбаченого п. 5.9 договору оренди, Позивач міг би реально одержати грошові кошти.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, оскільки ним не спростовано факт отримання послуг, не спростовано розрахунок суми збитків та не надано відповідного контрозрахунку, якій би свідчив, що заявлена до стягнення Позивачем сума визначена неправомірно чи не відповідає дійсності.. Крім того, судом оцінюються критично заперечення відповідача щодо відсутності у нього зобов'язань перед Позивачем, оскільки відшкодування збитків здійснюється в позадоговірному порядку та для пред'явлення вимог про відшкодування збитків сторони не обов'язково мають перебувати у договірних відносинах, а є необхідним наявність складу цивільного правопорушення. В даному випадку судом встановлено наявність складу цивільного правопорушення: протиправні дії Відповідача щодо неукладення ним договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг; наявні збитки у вигляді недоотриманого доходу, який Позивач міг реально одержати, якби відповідний договір було укладено; вина, яка полягає у тому, що Відповідач, не уклавши договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, безоплатно споживав комунальні послуги та використовував інфраструктуру приміщення; причинний зв'язок між діями Відповідача та відсутністю отриманого позивачем доходу.

Враховуючи, те що законом не визначено конкретну форму для пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та обґрунтованості заявлених Позивачем позовних вимог та необхідності їх задоволення у повному обсязі, оскільки в силу ст. 224 ГК України відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки в сумі 56 895,60 гривень.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної установи «Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області» (65007, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська , 95, ідент. код 09576782) на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, ідент. код 01125672) збитки в сумі 56 895 /п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто п'ять/ гривень 60 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 /одна тисяча сімсот двадцять/ гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 1 серпня 2013 року

Суддя Гуляк Г.І.