Решение № 32709478, 24.07.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14067/13-ц

Провадження № 2/127/4655/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Федчишен С. А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Встановив:

ПАТ КБ „Приватбанк" звернулось в суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 10.06.2007 року, між ЗАТ КБ „Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ „Приватбанк"), як кредитором, та ОСОБА_1, як позичальником, був укладений кредитний договір № VIXRF101770289, згідно умов якого, кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 5310 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

В зв'язку з тим, що відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № VIXRF101770289 від 10.06.2007року, яка станом на 26.04.2013 рік становить 61564,34 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що позивачем пропущено строки позовної давності звернення в суд з даними позовними вимогами, просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст.3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.06.2007 року, між ЗАТ КБ „Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ „Приватбанк"), як кредитором, та ОСОБА_1, як позичальником, був укладений кредитний договір № VIXRF101770289, згідно умов якого, кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 5310 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 24 місяці, тобто до 08.06.2009 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно умов кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання прийняти, належним чином використати та повернути кредитору вказані кредитні кошти у строки зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, однак згідно розрахунку суми боргу заборгованість позичальника по кредитному договору № VIXRF101770289 від 10.06.2007 року, станом на 26.04.2013 рік становить 61564,34 гривень, з яких: 5210 гривень - заборгованості за кредитом, 21258,72 гривень - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3053,25 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом, 28634,54 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гривень - штрафу (фіксована частина), 2907,83 гривень - штрафу (процентна складова).

З вищезазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем лише раз здійснено оплату кредиту в розмірі 100 гривень в липні 2007 року. Враховуючи факт відсутності подальшої сплати заборгованості за кредитом, позивачу ще з 2007 року було відомо, що його право порушено та про можливість звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором протягом трьох років.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і перебіг такого строку, відповідно до ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося лише 12.06.2013 року, тобто після сплину трьохрічного строку позовної давності.

Чинним законодавством України не передбачено спеціальної позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У роз'ясненнях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-70/0/4-13 від 16.01.2013 року про окремі питання застосування строків позовної давності зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, про причини пропуску строку позовної давності позивач не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив їх поновити, а відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, відповідно наявні підстави для відмови у задоволенні позову згідно вимог ст. 267 ЦК України.

На підставі викладеного, згідно ст.ст. 3, 626, 629, 1050, 256, 257, 261, 267 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-218, ЦПК України, суд -

Вирішив:

В задовленні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа №127/14067/13

2/127/4655/13

Рішення

Іменем України

Вступна та резолютивна частини

24.07.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Вирішив:

В задовленні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: