Постановление суда № 32693201, 30.07.2013, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 1328/4604/12

У Х В А Л А

Іменем Україии

30 липня 2013 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого судді Едера П.Т.

при секретарі Карпин Н.О.

розглянув в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення (дії) заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції , щодо примусового виконання виконавчого листа,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова зі скаргою на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

У скарзі просив визнати незаконними дії заступника начальника Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції Онишкевича Романа Івановича при здійсненні примусового виконання згідно виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова щодо винесення заступником начальника постанови від 11.06.2013 року про арешт усього майна боржника та заборони його відчуження. Зобов'язати заступника начальника Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції Онишкевича Романа Івановича скасувати постанову від 11.06.2013 року про накладення арешту на усе майно та заборону його відчуження.

Скаргу обґрунтував тим, що на його думку при винесенні оскаржуваної постанови про арешт усього майна порушено вимоги ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вартість майна на яке накладено арешт є значно більшою ніж сума, яка підлягає стягненню, а також те, що арешт накладено на предмет іпотеки про, що судом рішення не приймалось.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_3, котрий діє на підставі довіреності, скаргу підтримав зіславшись на обставини викладені у скарзі та надав пояснення, що аналогічні викладеному у тексті самої скарги. Просив скаргу задовольнити.

Оскаржувана особа - заступник начальника Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ Онишкевич Р.І. в судове засіданні не зявився. Про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином у встановленому порядку. На адресу суду подав письмові заперечення на скаргу та просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, повно та всебічно з'ясувавши обставини по справі, суд вважає, що скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як встановлено в судовому засіданні у Шевченківському відділі Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження ВП № 38349157 за виконавчим листом № 2/1328//178/2012 від 20.05.2013 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 70094 долари США,18 центів.

11.06.2013 року заступником начальника Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції Онишкевичем Р.І. у цьому виконавчому провадженні винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_4

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до п. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

1. Згідно із ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стяг нення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'я заних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постано ви, якою накладено арешт на майно боржника та оголо шено заборону на його відчуження, державний викона вець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Так, 11.06.2013 державним виконавцем в порядку ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Боржник не скористався правом наданим йому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» та не звертався з клопотанням реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом до початку примусового виконання.

Суду не наведено підстав, які б забороняли державному виконавцю накладати арешт на майно, що є предметом іпотеки.

Таким чином, вбачається, що в ході виконавчого провадження посадовими особами державної виконавчої служби правомірно вживаються усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи по виконанню даного виконавчого документа.

Судом, за результатом розгляду скарги, не встановлено підстав для визнання дій заступника начальника ВДВС Онишкевича Р.І. щодо накладення арешту на майно боржника незаконними та необхідності скасування постанови про арешт майна та заборони на його відчуження.

Керуючись ст.ст.383-388 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» , суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення (дії) заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції , щодо примусового виконання виконавчого листа відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: П. Т. Едер