Решение № 32664560, 24.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.07.13р.

Справа № 904/4472/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства "ТД Ирбис", м. Харків

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Веста-Дніпро", м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 19 292,88 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ТД Ирбис" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Веста-Дніпро" заборгованість у розмірі 15 990,00 грн., пеню у розмірі 2 751,47 грн. та 551,41 грн. – 3% річних; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору №05/1 ВД-11/СН (купівлі-продажу) від 04.01.2011 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Позивач надіслав до суду повідомлення про сплату відповідачем основного боргу у розмірі 15 990,00 грн. та надав відповідні докази.

Відповідач надав свої заперечення з приводу нарахування позивачем пені понад шестимісячний строк та подав заяву про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Сторони у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Веста-Дніпро" (Покупець) та Закритим акціонерним товариством "ТД Ирбис" (Постачальник), найменування якого змінилося на Публічне акціонерне товариство "ТД Ирбис", було укладено договір купівлі-продажу №05/1 ВД-11/СН.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник продає, а Покупець приймає та оплачує: підшипники, ремені та інші товари (далі - Продукцію).

Поставка продукції здійснюється на склад Покупця зі складу Постачальника за довіреністю, виданою Покупцем та оформлюється накладною. Доставка Продукції здійснюється за рахунок Постачальника на склад Покупця за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34 (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору датою відвантаження вважається дата надання Покупцю Продукції і виписка відвантажувальних документів. Право власності на продукцію, ризик її випадкової загибелі, втрати чи пошкодження переходить на Покупця в момент і місце передачі Продукції Покупцю (п. 3.3 договору).

Постачальник зобов'язаний передати Покупцю документи на Продукцію, що постачається, в яких вона має бути ідентифікована за кількістю та позиціями номенклатури згідно відвантажувальних документів (п.3.4 договору).

Відповідно до п.4.1 договору загальна суму договору визначається на підставі вартості відвантаженої Продукції за відвантажувальними документами з накопленням та на момент підписання договору орієнтовно складає 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 33 333,33 грн.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2011 року (п. 10.1 договору). Додатковою угодою № 1 від 14.11.2011 року до договору № 05/1 ВД-11/СН від 04.01.2011 року строк дії договору продовжено до 31.12.2013 року.

На виконання умов договору №05/1 ВД-11/СН від 04.01.2011 року Приватне акціонерне товариство "ТД Ирбис" поставило Публічному акціонерному товариству "Веста-Дніпро" товар на загальну суму 17927,97 грн., що підтверджується видатковими накладними: №А-044788 від 05.07.2012 року на суму 2 192,40 грн., №А-044786 від 05.07.2012 року на суму 1 002,67 грн., №А-019071 від 05.04.2012 року на суму 2 621,06 грн., №А-019076 від 05.04.2012 року на суму 600,00 грн., № А-035330 від 06.06.2012 року на суму 699,36 грн., № А-006654 від 14.02.2012 року на суму 2437,58 грн., № А-003693 від 27.01.2012 року на суму 4074,24 грн., № А-030727 від 22.05.2012 року на суму 4300,66 грн.

Причиною виникнення спору є порушення відповідачем зобов'язань за договором №05/1 ВД-11/СН (купівлі-продажу) від 04.01.2011 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України). З огляду на положення п. 4.2 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

22.07.2013 року до суду надійшло повідомлення позивача про сплату основного боргу Публічним акціонерним товариством "Веста-Дніпро" у розмірі 15900,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 31.05.2013 року, 20.06.2013 року, 21.06.2013 року, 27.06.2013 року, 01.07.2013 року.

Тобто, відповідачем погашено основний боргу у розмірі 15900,00 грн. після подачі позову до суду.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі щодо стягнення 15900,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував (по кожній накладній окремо) та заявив до стягнення 3% річних за період з 26.02.2012 року по 29.05.2013 року у розмірі 551,41 грн.

При перевірці правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем арифметичної помилки, пов’язаної зокрема з тим, що 2012 рік має 366 днів, а не 365. Тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 549,60 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати вартості поставленої продукції, проти строків, встановлених у п. 4.2 договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню (по кожній накладній окремо) за період з 26.02.2012 року по 29.05.2013 року у розмірі 2751,47 грн.

Відповідач заперечує проти нарахованої позивачем суми пені понад шести місяців та подав заяву про застосування позовної давності.

Суд зазначає, що розрахунок пені здійснено позивачем без урахування положень ч.6 ст.232 ГК України.

Також, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта ст.267 Цивільного кодексу України).

Позивачем не подавалося докази поважності підстав пропуску строку позовної давності щодо стягнення пені.

Судом перераховано розмір пені з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України та заяви відповідача про застосування позовної давності, у зв’язку з чим сума пені, що підлягає стягненню за період з 31.05.2012 року по 04.02.2013 року (нарахування здійснено по кожній накладній окремо) становить 1077,60 грн. Тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 1077,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном «власність» розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов’язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного, з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 549,60 грн. та пеня у розмірі 1077,60 грн., в частині стягнення 15990,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до п.4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»: частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір пропорційно розміру позовних вимог, провадження стосовно стягнення яких припинено, покладається на відповідача.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1425,96 грн. (пропорційно розміру позовних вимог (15990,00 грн.), провадження стосовно стягнення яких припинено) на підставі ч.2 ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

Судовий збір у іншій частині – 294,54 грн. (пропорційно до розміру інший позовних вимог – 3302,88 грн.) підлягає розподілу на загальних підставах пропорційно до розміру задоволених позовних вимог і тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 145,11 грн.

Таким чином, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1571,07 грн. (1425,96 грн. + 145,11 грн.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 15990,00 грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Веста-Дніпро" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, ідентифікаційний код 31950849) на користь Приватного акціонерного товариства "ТД Ирбис" (61001, м. Харків, пров. Микитинський, 24, ідентифікаційний код 31559190) 3% річних у розмірі 549,60 грн., пеню у розмірі 1077,60 грн., та судовий збір у розмірі 1571,07 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Крижний