Решение № 32660018, 25.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.13р. Справа № 904/4940/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг-К", м. Дніпропетровськ

До фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

Про стягнення 10852,79 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Шкабаро В.М., довіреність №110 від 23.04.2012 року, представник;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронг-К» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за поставлений товар у розмірі 10438,76 грн., пеню у розмірі 1,08 грн. та 3% річних у розмірі 412,95 грн., а також судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 906 від 01.06.2011 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач не скористалася своїм правом на особисту участь чи участь свого представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлялася належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Направлена господарським судом відповідачу поштова кореспонденція повернулася із відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзиву на позов фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до суду не надала, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.07.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стронг-К» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 906 (а.с.7-9).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені у договорі, передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Найменування товару: кондитерські вироби ТМ «Рошен», продукція ТМ «Мрія» (п. 1.2 договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору поставка здійснюється партіями на підставі письмової заявки Покупця. Заявка Покупця оформлюється на підставі прайс-листа Постачальника, в якому відображаються найменування (асортимент), фасовка (упаковка), ціна за одиницю товару і який надається Продавцем Покупцю перед оформленням заявки. Поставка товару по даному договору здійснюється на умовах DDP склад Покупця у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000р.). Адреса пунктів поставки товару Покупцю: м. Дніпропетровськ, р-к Кодак.

Відповідно до п. 3.2 договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом семи календарних днів з дня здійснення поставки. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок Постачальника або шляхом внесення грошових засобів в касу Постачальника з оформленням відповідних документів.

Приймання товарів по кількості та якості здійснюється Сторонами у відповідності з Інструкціями Держарбітражу СРСР №№ П-6, П-7 (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 21286,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № СД-00018941 від 14.04.2012 року на суму 20965,50 грн. та № СД-00031369 від 29.06.2012 року на суму 320,78 грн.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію у розмірі 10847,52 грн., що підтверджується касовими чеками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Причиною виникнення спору є порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 906 від 01.06.2011 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України). З огляду на положення п. 3.2 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 10438,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував (по кожній накладній окремо) та заявив до стягнення 3% річних за період з 26.05.2012 року по 07.05.2013 року у розмірі 412,95 грн.

Перевіривши правильність розрахунку, судом встановлено допущення позивачем арифметичної помилки, пов'язаної зокрема з тим, що 2012 рік має 366 днів, а не 365. Тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 410,76 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових засобів за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню, що нараховується від вартості неоплаченого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню по накладній № СД-00031369 від 29.06.2012 року за період з 28.12.2012 року по 06.01.2013 року у розмірі 1,08 грн. Судом перевірено правильність розрахунків та встановлено, що позивач просить стягнути пеню у меншому розмірі, чим передбачено договором (1,32 грн.), що є правом позивача. Тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару та послуг відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару та послуг) у власність позивача.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10438,76 грн., пеню у розмірі 1,08 грн., 3% річних у розмірі 410,76 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд зазначає, що при зверненні до суду з позовом позивачем оплачено судовий збір у мінімальному розмірі, який згідно п.2.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" складає 1720,50 грн. Таким чином, судовий збір не може бути зменшено до розміру, нижче мінімального, встановленого законом, а тому сплачена сума судового збору підлягає розподілу між сторонами на загальних підставах.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 1720,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг-К» (49057, місто Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 156к, ідентифікаційний код 35341549) заборгованість у розмірі 10438,76 грн., пеню у розмірі 1,08 грн., 3% річних у розмірі 410,76 грн. та судовий збір у розмірі 1720,15 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено - 25.07.2013 року.

Суддя О.М. Крижний