Решение № 32659174, 23.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 915/1156/13

За позовом : Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

«ЭКСПОНИКОЛАЕВ»

54017, м. Миколаїв, пл.. Суднобудіників, 3 Б

Про: стягнення заборгованості в сумі 51 584,84 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Дяченко В.С., за довіреністю;

Від відповідача: Смислов О.В., керівник.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 04.07.2013 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача 46 552,12 грн. основного боргу, 22,01 грн. - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 2125,44 грн. - 3% річних та 2672,63 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 2143 від 01.09.2000 року, додатків до договору, договору суборенди нежитлового приміщення від 01.02.2012 р., рішення господарського суду від 25.07.2012 р. по справі № 5016/1216/2012(4/37), відомостей, повідомлень, рахунків, актів прийому-передачі теплової енергії, платіжних доручень, нарядів на підключення, норм ст.ст. 15, 16, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач користуючись тепловою енергією за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року проплати не здійснив, що є порушенням взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач у своєму відзиві повідомляє, що на сьогодні дійсно існує заборгованість перед ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» за теплову енергію за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року включно в сумі 46 552,12 грн., яка не була сплачена підприємством із за скрутного фінансового становища.

23.07.13 року суд за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2000 року між ДП «Миколаївська теплоелектроцентраль» (правонаступником якого є ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль») та АТЗТ «ЭКСПОНИКОЛАЕВ» (правонаступником якого є ТОВ «ЭКСПОНИКОЛАЕВ») був укладений договір «про постачання теплової енергії в гарячій воді» № 2143 згідно з умовами якого позивач, як енергопостачальна організація, зобов'язався постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач, як споживач, взяв на себе зобов'язання оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розділом 6 вищевказаного договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ДП «Миколаївська ТЕЦ», в грошовій, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов'язався протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.

Відповідно до п. 2 додатку 1/1 до договору орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору 85,39 грн/Гкал без ПДВ, становить 34 804,69 грн. ПДВ 6 960,94 грн., усього 41 765,63 грн.

Судом встановлено, що згідно з умовами пунктів 10.1 та 10.4 даний договір є діючим.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про поставку.

Так, відповідно до приписів п.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв в період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року (включно) теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання приміщення за адресою: вул. Фалеєвська, 3/3 (офіс) на загальну суму 46 552,12 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії, рахунками на оплату та реєстрами вручення цих актів і рахунків споживачу.

Рахунки на оплату від 31.10.12 р., від 30.11.2012 р., від 31.12.2012 р., від 31.01.2013 р., від 28.02.2013 р., від 31.03.2013 р., від 30.04.2013 р. та акти прийому-передачі теплової енергії за спірний період, як і обумовлено умовами договору, позивач скерував відповідачу, про що свідчать реєстри про вручення споживачу зазначених документів, та не спростовано останнім.

Як вбачається з наданих доказів, за спірний період відповідачу було нараховано до сплати 46 552,12 грн. основного боргу, але споживач оплату не здійснив. Платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи, свідчать про оплату суми боргу відповідачем за попередній опалювальний період, яка була стягнута за рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/1216/2012.

Отже, борг відповідача перед позивачем на час звернення до суду з позовом дійсно становить в сумі 46 552,12 грн.

Відповідно до змісту ст. ст. 629, 525, 526 договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про належне виконання договірних зобов'язань взятих на себе перед кредитором.

Відповідно до умов пункту 7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, п. 1 ст. 624, ст. 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми та обставини, позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення: за період з грудня 2012 року по січень 2013 р. - 22,01 грн. інфляційних втрат; за період з 08.08.2012 року по 28.05.013 року - 2125,44 грн. 3% річних (з урахуванням рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/1216/2012(4/37) від 25.07.12 р.) та за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. пеню в сумі 2672,63 грн.

Відповідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи та оцінивши надані докази у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних правовідносинах прав та законних інтересів позивача, в зв'язку з чим з винної сторони підлягає стягненню як основний борг так і передбачені законодавством санкції, тому позовні вимоги заявлені цілком обґрунтовано та, з урахуванням вищенаведеного, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЭКСПОНИКОЛАЕВ» (54017, м. Миколаїв, пл.. Суднобудіників, 3 Б, код ЄДРПОУ 23618961) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) - 46552,12 грн. основного боргу, 22,01 грн. - інфляційних, 2125,44 грн. -3% річних, 2672,63 грн. - пені та 1720,50 грн. -судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 29 липня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова