Приговор № 32651821, 29.07.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/869/13-к

Номер провадження 11-кп/786/138/2013

Категорія:ч.3 ст. 187 КК О.Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Водолага Анатолій Васильович

Доповідач ап. інст. Голубенко Н. В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Голубенко Н.В.,

суддів Гонтар А.А., Лісіченко Л.М.,

при секретарі Григоровій М.В.,

з участю прокурора Храпко Ю.В., Акулової С.М.,

захисника - адвоката ОСОБА_2 ,

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією заступника прокурора Полтавської області та обвинуваченого ОСОБА_3 з внесеними доповненнями на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 травня 2013 року,-

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Лазірки Оржицького району, мешканець с. Соснівка Гадяцького району, Полтавської області, громадянин України, з базовою середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий:

· 02.12.2009 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 187, ст. 69, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 189, ч.1 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі;

· 14.06.2011року Лохвицьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано 6 місяців позбавлення волі за вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 02.12.2009 року, визначено остаточне покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

27.09.2011 року звільнений Ленінським районним судом м. Полтави умовно- достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 9 днів;

засуджений за ч.3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 14.06.2011року та призначено остаточне покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь:

- фінансового управління Гадяцької районної державної адміністрації 588 грн. 92 коп. - витрати, понесені на лікування потерпілого від злочину;

- потерпілого ОСОБА_4 на відшкодування шкоди: 2 252 грн. 29 коп. - майнової та 3000 грн. - моральної.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за таких обставин.

1 січня 2013 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном зайшов в господарство до знайомого ОСОБА_4, розташоване в с. Соснівка Гадяцького району Полтавської області. Після відчинення господарем дверей будинку наніс йому удар кулаком правої руки по голові. Змусив потерпілого пройти в середину будинку, де в залі з метою залякування ОСОБА_4 розбив телевізор «Мередіан ТК- 5410» вартістю 1100грн., настільний електронний годинник «Миг» вартістю 110грн., вимагаючи при цьому в потерпілого гроші.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заволодіння майном ОСОБА_4, обвинувачений вимагав гроші шляхом погроз з застосуванням гарячої праски і оголеного шнура під електричною напругою. Свої дії ОСОБА_3 супроводжував психологічним тиском, фізичним насильством. В подальшому він наносив удари кулаком в обличчя ОСОБА_4, дерев'яною ручкою від совка та металевою ніжкою від стільця по лівій нозі потерпілого, чим змусив того віддати 415 грн.

В результаті нападу потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, крововиливи голови, крововиливи та садно лівого колінного суглобу, які в своїй сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після чого ОСОБА_3 почав вимагати у потерпілого 5 000грн., не отримавши їх, забрав з морозильної камери холодильника 5 кг м'яса вартістю 175 грн.

Вказаними злочинними діями потерпілому завдано майнову шкоду на суму 1855 грн.

В апеляції заступник прокурора області не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить скасувати вирок через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч.3 ст. 187 КК України покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання згідно вироку Лохвицького районного суду Полтавської області від 14.06.2011року у вигляді 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Обвинувачений в апеляції з внесеними доповненнями порушує питання про скасування вироку та призначення по справі нового судового розгляду в суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляції стверджує, що в судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, між тим, суд у вироку вказав повністю. Судом при постановленні вироку не взято до уваги показання ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 зайшов до його житла з дозволу потерпілого. На думку апелянта судом не з'ясовано причину звернення потерпілого до лікарні на третій день після заподіяння тілесних ушкоджень.

Місцевим судом при розгляді справи не допитано жодного понятого, які були залучені при проведенні слідчого експерименту.

ОСОБА_3, також вказує, що розгляд справи в Гадяцькому районному суді відбувся у його відсутності.

Інші учасники процесу вирок суду не оскаржували.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які змінили апеляційні вимоги, просили перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 3 ст. 187 на ч.2 ст. 187 КК України та призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, їхні заперечення проти апеляції прокурора, думку прокурора Храпко О.Ю., яка просила задовольнити апеляцію, принесену прокурором, а апеляцію обвинуваченого залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в апеляціях, вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення і не знаходить підстав для задоволення апеляції обвинуваченого, виходячи з наступного.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 в розбійному нападі на ОСОБА_4 з метою заволодіння його майном, поєднаному з насильством небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, що зазнав нападу, поєднаний з проникненням у житло, доведені матеріалами кримінального провадження, які у відповідності до ст. 349 КПК України судом не досліджувались.

Застосовуючи скорочений судовий розгляд судом першої інстанції дотримано вимог закону, регламентованих ч.3 ст. 349 КПК України.

Колегією суддів при перевірці журналу судового засідання та прослуховуванні допиту обвинуваченого, потерпілого з використанням технічних засобів встановлено, що суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, детально роз'яснив сторонам кримінального провадження, що фактичні обставини, які вони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку, а сторони за таких обставин позбавляються права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Приймаючи рішення про скорочений судовий розгляд, суд переконався в правильності розуміння змісту цих обставин сторонами, в добровільності їх позиції, в тому, що вони вважають обставини справи доведеними наявними у справі доказами, які не потребують дослідження в ході судового розгляду.

Тому твердження в апеляції обвинуваченого про невизнання вини не ґрунтуються на наявних матеріалах кримінального провадження та суперечать даним, які зафіксовані технічними засобами, використані в ході судового розгляду справи.

Зважаючи на наведене, доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_5 стосовно не з'ясування причин звернення потерпілого до лікарні на третій день після заподіяння йому тілесних ушкоджень, не дослідження показань понятих, залучених при проведенні слідчого експерименту, як і зміна апеляційних вимог про перекваліфікацію кримінального правопорушення, торкаються тих обставин справи, які відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Предметом перевірки колегією суддів в апеляційній інстанції є вирок Зіньківського районного суду від 17 травня 2013 року, тому твердження ОСОБА_3 про розгляд справи в Гадяцькому районному суді у його відсутність виходить за межі оскаржуваного вироку.

Поміж тим, як обвинувачений, так і потерпілий під час судового розгляду давали показання, що узгоджуються між собою, згідно яких обвинувачений ОСОБА_3 опинився в житлі ОСОБА_4 з наміром вчинити злочин. Зокрема, ОСОБА_3 постукавши у вікно, на запитання потерпілого попросив, щоб той відчинив двері, оскільки потрібно поговорити. Повіривши йому, потерпілий відчинив двері, а обвинувачений відразу наніс йому удар по голові та почав вимагати гроші. Відтак посилання в апеляції ОСОБА_3 про залишення судом першої інстанції поза увагою показань ОСОБА_4 є вочевидь безпідставними.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за інкримінований злочин колегія суддів враховує ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий, спосіб його вчинення, конкретні обставини справи, цілеспрямованість злочинної поведінки, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, після умовно-дострокового звільнення не працевлаштувався, а також приймає до уваги обставини, що пом'якшують покарання, а саме, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, позицію останнього в судовому засіданні про призначення покарання обвинуваченому згідно санкції передбаченої ч.3ст. 187 КК України, та обставин, що обтяжують покарання, якими є вчинення злочину щодо особи похилого віку, рецидив злочинів, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Наявність кількох пом'якшуючих обставин дає підстави колегії суддів призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3ст. 187 КК України.

За змістом ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті (санкції частини статті) цього Кодексу.

В матеріалах справи не міститься даних про обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину. З огляду на наведене, колегія суддів не знаходить підстав для застосування ст. 69 КК України.

Матеріалами справи встановлено і це не оспорюється учасниками кримінального провадження, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення в період невідбутої частини покарання, яка складає 1 рік 5 місяців 9 днів за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 14.06.2011року, а не від 29.06.2010 року як помилково вказано судом.

Тому, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_3 необхідно застосувати положення ч.1ст.71 КК України та частково приєднати до призначеного покарання невідбуту частину покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за попереднім вироком. Таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

В той же час доводи апеляції прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, колегія суддів вважає слушними.

Відповідно до ч.3 ст. 71 КК України призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Всупереч зазначеним вимогам закону суд після визначення обвинуваченому ОСОБА_3 остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України, припустився помилки, та призначивши йому додаткове покарання за ч.3 ст. 187 КК України у виді конфіскації майна, за сукупністю вироків його не призначив.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині призначеного покарання скасувати з постановленням нового вироку.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 414, 418, 420 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 з внесеними доповненнями залишити без задоволення.

Апеляцію заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 травня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання згідно вироку Лохвицького районного суду Полтавської області від 14.06.2011року у вигляді 6 місяців позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_3 до відбуття 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Касаційна скарга на вирок може бути подана до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом 3-х місяців з дня проголошення вироку Апеляційним судом Полтавської області.

Судді:

Голубенко Н.В. Гонтар А.А. Лісіченко Л.М.