№ 32623129, 26.07.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3868/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

25 липня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.Ю.

за участю сторін:

представника прокуратури Вербовщук О.Ю.

представник позивача Бартош М.В.

представник відповідача - Південної митниці Покотило Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправної бездіяльності та стягнення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість у загальній сумі 9 791 523, 60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» звернулося до суду з позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ТОВ «Еві Текс» мита у сумі 3225827,20 грн. та податку на додану вартість у сумі 6565696,39 грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 9791523,60 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Еві Текс» надмірно сплачені до бюджету мита у сумі 3222227,18 грн. та податку на додану вартість у сумі 6564976,36 грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 9787203,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Еві Текс» був укладений контракт № ЕСЕ-1 з компанією з компанією "CORTDALE ENTERPRISES S.A." (надалі Контракт). Згідно інвойсів, ТОВ «Еві Текс», на виконання умов Контракту 1 були поставлені товари загальною фактурною вартістю 11228851,51 грн., що відображено у митних деклараціях. Однак мито та ПДВ були сплачені з митної вартості, визначеної за резервним методом визначення митної вартості товару, а тому декларантом була здійснена переплата мита та ПДВ. Позивач вважає, що визначення митної вартості товару за резервним методом є неправомірним, оскільки позивачем були надані митниці всі документи, які підтверджують правильність визначення митної вартості за першим методом, а саме: договори, інвойси, митні декларації. Таким чином позивач вважає, що у зв'язку зі збільшенням ціни (вартості) товару, державі через Південну митницю та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області надмірно сплачені мито у сумі 322827,20 грн. та ПДВ у сумі 6565696,39 грн., у загальній сумі 9791523,60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - Південної митниці в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та підтримав заперечення проти позову у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що оскаржувана бездіяльність з боку митного органу не мала місця, оскільки, як зазначає представник відповідача, заява ТОВ «Еві Текс» про повернення надмірно сплачених коштів від 25.01.2013 року № 25-01/5 надійшла на адресу Південної митниці 30.01.2013 року. Також представник відповідача зазначає, що відсутні підстави для здійснення повернення на користь ТОВ «Еві Текс» надмірно сплачених до бюджету ТОВ «Еві Текс» коштів у загальній сумі 9791523,60 грн., оскільки ТОВ «Еві Текс» самостійно визначили митну вартість під час переміщення товарів через митний кордон України, яка зазначена у поданій ними декларації митної вартості. В ході проведення перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, та відомостей, які необхідні для здійснення митного контролю на етапі митної вартості було з'ясовано, що всі ВМД заповнені вірно згідно чинного законодавства, та митна вартість товару, зазначена у графі 45 ВМД, відповідає ціновій базі Державної митної служби України, тому посадовими особами Південної митниці ці ВМД були оформлені у митному відношенні. У зв'язку з тим, що митна вартість товарів була визначена декларантом ТОВ «Еві Текс» самостійно і Південна митниця погодилась з таким методом нарахування мита та ПДВ на підставі цих відомостей про митну вартість товару, тому підстави для повернення митних платежів ТОВ «Еві Текс» відсутні.

Представник відповідача - ГУДКСУ в Одеській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи сповіщений належним чином.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав правову позицію митного органу, зазначивши, що підстави для визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету ТОВ «Еві Текс» коштів, відсутні.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.06.2012 року між ТОВ «Еві Текс» (покупець) та компанією "CORTDALE ENTERPRISES S.A." Panama (продавець) укладено контракт № ЕСЕ-1, відповідно до якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Пунктом 4.3. контракту передбачено, що умовами поставки є CIF Одеса, CIF Іллічівськ в редакції Інкотермс 2000 (Т.1 а.с.136-139).

14 червня 2012 року між ПП "Вестра" (покупець) та компанією "CORTDALE ENTERPRISES S.A.", Panama (продавець) укладений контракт № ВС-2012, відповідно до п.п. 1.1. якого, продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.п. 4.4., умови поставки CIP, CIF, DDU, DAF, CPT кордон України в редакції Інкотермс 2000 (Т.1 а.с.167-170).

У специфікації до договору визначений перелік товарів, які були поставлені за контрактом від 12.06.2012 року (Т.1 а.с.171-174).

На виконання умов зазначеного контракту компанія "CORTDALE ENTERPRISES S.A.", Panama було поставлено ТОВ «Еві Текс» товар загальною фактурною вартістю 11228851,51 грн., згідно інвойсів, які скріплені печатками продавців та наявні в матеріалах справи (Т.1 а.с.12, 16, 22, 28, 33, 37,41, 45, 50, 54, 69, 77, 81, 85, 88, 92, 96, 101, 105, 108, 112, 116, 119, 123, 129, 130,133,134,137, 140,143,146,148,149, 151,152, 155, 158, 159, 163, 165).

Позивачем до Південної митниці були подані вантажні митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені ТОВ «Еві Текс» згідно вищевказаних інвойсів, які наявні в матеріалах справи (Т. 1 10,13-15, 17-21, 23-27, 29-32, 34-36, 38-40, 42-44, 46-48, 52, 55-68,70-76, 79, 82-84, 86, 89-91,93-95, 97-100, 102-104, 106, 109-110, 113, 114, 117, 120,121, 124-128,131,132, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 157,160,161,164).

Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору) зазначена в деклараціях, у рядках 22, 42 та загальна фактурна вартість товарів згідно всіх декларацій склала 11228851,51 грн.

Як зазначено позивачем, Південною митницею було усно відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, у зв'язку із нібито заниженням митної вартості товару, що імпортується.

ТОВ «Еві Текс» у графі 45 вантажних митних декларацій здійснило коригування митної вартості товару, що імпортується, за шостим (резервним) методом та зазначило митну вартість, вказану Південною митницею, в результаті чого вартість товару склала 40831506,12 грн.

В результаті збільшення митної вартості товару, збільшилась загальна сума сплаченого декларантом мита, яке склало 3225827,20 грн. та податку на додану вартість, сума якого склала 6565696,39 грн.

Зазначені ВМД були прийняті Південною митницею до оформлення без зауважень та здійснено митне оформлення товару.

ТОВ «Еві Текс» сплачено до державного бюджету мито у сумі 3225827,20 грн. та ПДВ у сумі 6565696,39 грн., про що міститься відмітка Південної митниці на вантажних митних деклараціях.

25.01.2013 року ТОВ «Еві Текс» звернулось до Південної митниці із заявою № 25-01/5 про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ та у відповідь на вказану заяву отримало від Південної митниці лист у якому остання зазначила, що декларантом ТОВ «Еві Текс» було самостійно заявлено до митного оформлення товари за митною вартістю визначеною декларантом, з використанням другорядного методу визначення митної вартості (резервного). За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за наданими ВМД.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 року, який набрав чинності з 01.06.2012 року, а також прийнятими на виконання положень МК України іншими нормативно-правовими актами, які стосуються митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також визначення митної вартості товарів, сплати митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного Кодексу України від 13.03.2012 року, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Згідно з п.23, 24 ст.4 МКУ від 13.03.2012 року митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів.

Статтею 318 МК України від 13.03.2012 року визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України та передбачає виконання цими органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 54 МК України від 13.03.2012 року контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 54 МК України визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: - здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 ст. 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, серед іншого: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст. 53 МК України, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що декларантом були подані до митниці необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору): зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару.

Судом також встановлено, що митні платежі позивачем були сплачені з митної вартості товарів. При цьому суд зазначає, що вищенаведені обставини не заперечуються сторонами, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Суд вважає помилковим твердження представника Південної митниці щодо відсутності у останньої будь-яких обов'язків, як суб'єкта владних повноважень у випадку самостійного визначення декларантом митної вартості за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості перевіряти правильність його застосування, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України від 13.03.2012 року, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України від 13.03.2012 року визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ст. 58 МК України від 13.03.2012 року, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 3-8 ст. 57 МК України від 13.03.2012 року, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, резервний метод може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості.

Відповідно до ст. 64 МК України від 13.03.2012 року у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України від 13.03.2012 року, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2-7 ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вбачається із змісту вантажно-митних декларацій, на підставі яких митним органом було здійснено розмитнення товару, у них зазначені як фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), так і митна вартість товару на підставі резервного методу визначення митної вартості (графа 12,45). При цьому як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, у ПП "Вестра" наявні усі необхідні документи, що підтверджують фактурну вартість товару, у тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти) та рахунки - фактури (інвойси), що були надані відповідачу митному органу під час митного оформлення товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України в своїх рішеннях при вирішенні питань у подібних спірних правовідносинах неодноразово визначав, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Так, Верховним Судом України (постанови від 20.04.2010 року №10/58, від 21.01.2011 року по справі №21-56а10, від 14.11.2011 року по справі №21-213а11, від 21.03.2012 року по справі за позовом ТОВ "ОНВІ" до Житомирської митниці) встановлено, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких зокрема належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Також суд вважає за необхідне наголосити на тому, що враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, оформлення митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки, а відповідно і може бути оскаржено до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив код товарної номенклатури, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб та в межах закону. Такого висновку дійшов Верховний суд України при прийнятті постанови від 01.12.2009р. по справі за позовом ТОВ "Пластфарма" до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення товарів та зобов'язання вчинити дії, яка з урахуванням положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

В своєму рішенні від 26.03.2013 року за позовом "Варра Трейд" до Південної митниці (К\800/10052/13,К\800/11330/13,К/800/13680/13) Вищий Адміністративний суд України зазначив, що відповідно до положень МК України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування третього та шостого методів визначення митної вартості товарів за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного. Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Вищого Адміністративний суд України від 15.01.2013 року( справа за позовом ТОВ "ГАЛІОН БЕСТ" до Південної митниці), від 02.08.2012 року (справа №К-40568/10 за позовом ТОВ "Толиман ЛТД" до Південної митниці).

В рішенні від 02.08.2012 року Вищий Адміністративний суд України зазначив, що право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підстав та в межах закону.

В рішенні від 12.03.2013р. по справі №К/9991/88303/11 Вищий Адміністративний суд України зазначив, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Таким чином, при наданні митниці документів, в яких визначена митна вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) обов'язок доказування щодо неможливості застосування цього методу та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів покладається на суб'єкта владних повноважень.

Згідно ухвали від 18 червня 2013 року судом призначалась судово-економічна експертиза.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 3429 за матеріалами справи №815/3868/13-а від 08.07.2013 року нарахування митних платежів, нарахованих Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією "CORTDALE ENTERPRISES S.A." Panama на адресу ТОВ «Еві Текс» у відповідності з вимогами Контракту у розмірі 9791523,60 грн., документально не обґрунтовані даними про вартість товару, що поставлявся, відображеного в наданих на дослідження інвойсах та специфікаціях та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображену у графі 12 та 47 вантажних митних декларацій. ТОВ «Еві Текс» зайво сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару Компанією "CORTDALE ENTERPRISES S.A." Panama на адресу ТОВ «Еві Текс» у відповідності з умовами контракту у розмірі 9787203,54 грн. (Т.1 а.с.235-241).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Південна митниця, заперечуючи проти позову, не надала жодного доказу та не обґрунтувала правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартістю визначеною не за першим, а за резервним методом визначення митної вартості товару, не довела здійснення митницею заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості, та не пояснила яким чином перевірялось числове значення складових митної вартості товарів, зазначеної у графі 45 ВМД.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, однак письмове рішення про відмову у митному оформленні товару за вказаними вантаженими митними деклараціями не приймалося.

Відповідно до ст. 8 МК України від 13.03.2012 року, державна митна справа здійснюється на основі принципів, серед яких, крім інших, є додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; заохочення доброчесності; гласності та прозорості.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що митна вартість товару зазначена позивачем у ВМД позивача за резервним методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, а Південна митниця діяла неправомірно, в порушення визначених Митним кодексом України прав і обов'язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості товарів.

Судом встановлено, що позивач звертався до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, посилаючись на митне оформлення товару не за договірною вартістю товару, а за резервним методом визначення митної вартості товару, проте будь-яких дій з боку Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених мита та ПДВ не здійснено.

Відповідно до ст.ст. 4.18, 4.22 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 року, яка набрала чинності для України 15.09.2011 року, ст. 301 Митного кодексу України від 13.03.2012 року у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суму надміру сплачених платежів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум та митних платежів здійснюється у пріоритетному порядку.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Частиною 1 ст. 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до вимог ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 (далі Порядок № 618).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку № 618 передбачено, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно п. 6 Розділу ІІІ Порядку № 618 керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Відповідно до п.7 Розділу ІІІ Порядку № 618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Згідно вимог Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147 (далі Порядок №611/147), загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Відповідно до п.11 Розділу ІІІ Порядку № 618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Таким чином, суд вважає, що бездіяльність Південної митниці щодо повернення позивачу надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість відповідно до поданої ним заяви у зв'язку з митним оформленням товару позивача не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, є неправомірною.

В п.1 Порядку № 611/147 визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України „Про виконавче провадження", а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011року №845, у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на вимоги зазначеного нормативно-правового акту, суд не приймає до уваги твердження представника ГУДКСУ в Одеській області в обґрунтування заперечень на адміністративний позов про те, що надмірно сплачені митні платежі можуть бути перераховані на рахунок платника податків лише при наявності відповідного висновку митного органу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання ГУДКСУ в Одеській області здійснити повернення на користь ТОВ «Еві Текс» надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 3 222 227,18 грн. та податку на додану вартість у сумі 6 564 976,36 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати суд вважає за необхідне розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,4,71,94, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправної бездіяльності та стягнення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість у загальній сумі 9 791 523, 60 грн., - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці /65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21А, ідентифікаційний код 35819019/ щодо повернення надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» /25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Пашутінська, буд. 75, ідентифікаційний код 37760204/ мита у сумі 3 225 827,20 грн. / три мільйона дві двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять сім грн. двадцять коп./ та податку на додану вартість у сумі 6 565 696,39 грн. / шість мільйонів п'ятсот шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість грн. тридцять дев'ять коп./, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9 791 523,60 грн. / дев'ять мільйонів сімсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот двадцять три грн. шістдесят коп./.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» /25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Пашутінська, буд. 75, ідентифікаційний код 37760204/ надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» мита у сумі 3 222 227,18 грн. / три мільйона дві двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять сім грн. двадцять коп./ та податку на додану вартість у сумі 6 564 976,36 грн. / шість мільйонів п'ятсот шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість грн. тридцять дев'ять коп./, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9 787 203,54 грн. / дев'ять мільйонів сімсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот двадцять три грн. шістдесят коп./.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 26.07.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправної бездіяльності та стягнення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість у загальній сумі 9 791 523, 60 грн., - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці /65078, м. Одеса, вул. Гайдара 21А, ідентифікаційний код 35819019/ щодо повернення надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» /25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Пашутінська, буд. 75, ідентифікаційний код 37760204/ мита у сумі 3 225 827,20 грн. / три мільйона дві двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять сім грн. двадцять коп./ та податку на додану вартість у сумі 6 565 696,39 грн. / шість мільйонів п'ятсот шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість грн. тридцять дев'ять коп./, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9 791 523,60 грн. / дев'ять мільйонів сімсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот двадцять три грн. шістдесят коп./.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» /25006, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Пашутінська, буд. 75, ідентифікаційний код 37760204/ надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Еві Текс» мита у сумі 3 222 227,18 грн. / три мільйона дві двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять сім грн. двадцять коп./ та податку на додану вартість у сумі 6 564 976,36 грн. / шість мільйонів п'ятсот шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість грн. тридцять дев'ять коп./, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9 787 203,54 грн. / дев'ять мільйонів сімсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот двадцять три грн. шістдесят коп./.

26 липня 2013 року.

.