Решение № 32621650, 18.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.13р. Справа № 904/4261/13

За позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК "Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область

до Відповідача-1 Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Відповідача-2 Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

про стягнення 2 856, 07 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - Шиян Є.І., довіреність б/н від 28.12.12р.;

від відповідача-1 - Селяков О.В., представник, довіреність №82 від 01.01.2013р.

від відповідача-2 - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява публічного акціонерного товариства ДТЕК "Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область - далі по тексту - позивача до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача-1 до державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк - далі по тексту - відповідача-2 про стягнення з відповідачів на користь позивача 2856,07грн. вартості недостачі вантажу.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2013 року позивач відправив за залізничною накладною № 45871118 зі станції Богуславський Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці вугілля у вагонах №№ 53169306, 53522488. Після перевірки вантажу на станції Роя виявлена недостача у вказаних вище вагонах, про що складено комерційні акти № 789126/11 та 789127/12 від 10.01.13р. Згідно розрахунку нестача у вагонах №№ 53169306, 53522488 складає 2856,07грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 у примусовому порядку.

За результатами розгляду позовної заяви за № 2906 від 08.04.13р. ухвалою суду від 31.05.13р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 13.06.13р.

13.06.13р. представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н від 10.06.13р. про перенесення розгляду справи; представник відповідача-1 в судове засідання з'явився, надав відзив на позов в якому зазначає, що відповідно до ст.131 Статуту залізниць України єдиним відповідачем у справі може бути відповідач-2, так як саме він є станцією призначення. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 04.07.13р.

04.07.13р. в судове засідання з'явився лише відповідач-1. Відповідач-2 надав клопотання № 2022/4261 від 14.06.13р. в якому зазначає, що саме він є належним відповідачем у справі та просить суд розглянути питання підсудності. За результатами судового засідання господарський суд визнав, що позивач підсудність справи визначив в рамках положень ст.15 Господарського процесуального кодексу України та відклав розгляд справи на 18.07.13р.

18.07.13р. в судове засідання з'явилися позивач та відповідач-1. За результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважних представників позивача та відповідача-1 за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та сторін повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі по тексту Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Накладна, у відповідності із ст.6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. (ч.3, ст.23 Статуту залізниць України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст.924 Цивільного кодексу України).

В січні 2013 року позивач відправив за залізничною накладною № 45871118 (а.с.11) зі станції Богуславський Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці у вагонах №№ 53169306, 53522488 вугілля.

На станції Роя Донецької залізниці здійснено перевірку маси вантажу в результаті якої була виявлена недостача про факт якої складено комерційні акти № 789126/11 та 789127/12 від 10.01.13р.

Комерційні акти № 789126/11 та 789127/12 від 10.01.13р. засвідчують, що поверхня вантажу нижче бортів, рівномірна, маркована продольними бороздами, порушене маркування, маються поглиблення.

Факти зафіксовані комерційними актами № 789126/11 та 789127/12 від 10.01.13р. свідчать про те, що залізниця не забезпечила збереженість вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають:

а) у разі втрати вантажу:

відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу;

одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу;

б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу:

одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову;

в) у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної;

г) у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Статтею 131 Статуту залізниць України визначено, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

З урахуванням положень ст.131 Статуту залізниць України господарський суд визнає належним відповідачем у справі відповідача-2, що визнають відповідач-1 та відповідач-2 в адресованих господарському суду заявах.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для мінерального палива складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Перевіривши розрахунок зроблений позивачем господарський суд визнав його правильним та констатує, що нестача у вагоні №53169306 складає 1208,10грн., а у вагоні №53522488 нестача складає 1679,97грн. Загальна вартість нестачі 2856,07грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача-1 в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені, такі, що не суперечать чинному законодавству України та є такими, що підлягають задоволенню за рахунок відповідача-2. В позові до відповідача-1 господарський суд вирішив відмовити.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1720,50грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.1,22,33,43,44,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул.Артема, 68; ідентифікаційний код 01074957) на користь публічного акціонерного товариства ДТЕК "Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353) 2856,07грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість грн. 07 коп.) - вартість недостачі вантажу; 1720,50грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В позові до державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108; ідентифікаційний код 01073828) відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко Повне рішення складено 23.07.13р. Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко