Постановление суда № 32608041, 25.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Київ К/9991/8/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі № 2а-7183/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Приватного підприємства "НВП Кварц"

третя особа Державний реєстратор Печерського району міста Києва

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "НВП Кварц" про припинення юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач зареєстрований Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.09.1995 та має ідентифікаційний код № 23702963; адреса реєстрації: місто Київ, Арсенальна площа, буд.1-Б. Позивач перебуває на податковому обліку відповідача.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 09.06.2010, у графі "статус відомостей про юридичну особу" встановлено відсутність відповідача за місцезнаходженням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що звертаючись до суду з позовом про припинення юридичної особи позивач діяв за межами повноважень.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до перелік прав органів державної податкової служби в Україні, віднесено здійснення функцій із забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснення реєстрації фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають, зокрема, право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" юридична особа припиняється за судовим рішенням, підставою для прийняття якого згідно з частиною 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", зокрема, є наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації. Спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва, яким відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого Указом Президента України № 721/2000 від 25.05.2000, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що так як до компетенції позивача не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі контроль за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то звертаючись до суду з вимогою про припинення юридичної особи відповідача на підставі її відсутності за вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, позивач діяв за межами повноважень органів державної податкової служби.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-7183/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-7183/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Л.І. Бившева

Н.Г. Пилипчук