Решение № 32585523, 28.02.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №221/4486/12

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2013 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі :

головуючого судді: Нечипорук Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Страхової групи ТАС» про стягнення майнової та моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачу на праві власності належав автомобіль «Фольксваген», 2001 року випуску, модель Т4, д/н НОМЕР_1, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3. В ніч з 9 на 10 березня 2011 року відповідач, перебуваючи за кермом автомобіля, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з деревом на території речового ринку в с. Якушенці Вінницького району, Вінницької області. Внаслідок зіткнення відповідач отримав тілесні ушкодження та був доставлений бригадою швидкої допомоги до Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Постановою дізнавача ВДАІ Вінницького району від 17.03.2012 року ОСОБА_5 в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України по факту дорожньо - транспортної пригоди було відмовлено на підставі п.2, ст.6 КПК України (1960 року) за відсутності в діянні ОСОБА_2 складу злочину, оскільки він отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП, яка сталася з його ж власної вини. Орган дізнання встановив, що відповідач своїми діями порушив вимогу п. п. 12.1 ПДР України.

Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль позивача. Згідно висновку експертного дослідження № 287е-04 від 11 квітня 2012 року вартість завданого матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля складає 99700,72 грн.

ОСОБА_4 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдану йому майнову шкоду в сумі 99700,72 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., витрати на проведення експертної оцінки автомобіля в сумі 600 грн., а також витрати по сплаті судового збору та правової допомоги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, за обставин, викладених в позові, просив суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 завдану йому майнову шкоду в сумі 90506, 73 грн., згідно висновку № 2207/12-21 автотоварознавчої експертизи Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, моральну шкоду в сумі 10000 грн., яка викликана глибокими душевними стражданнями, в зв»язку з чим погіршився сон позивача та його самопочуття, змінився та ускладнився його життєвий уклад, витрати на проведення експертної оцінки автомобіля в сумі 600 грн., а також витрати по сплаті судового збору та правової допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали. Суду пояснили, що внаслідок ДТП ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у МКЛШД з 10.03.2011 року по 30.03. 2011 року, з 16.05.2011 року по 27.05.2011 року та з 13.03.2012 року по 29.03 2012 року, за наведенні періоди лікування було проведено сім оперативних втручань, придбана велика кількість медикаментів та препаратів. Згідно чеків, витрати становлять 5319, 23 грн., згідно страховок, благодійних та інших платежів, витрати складають 9510 грн. також по виходу з лікарні ОСОБА_2 віддав позивачу 5000 грн. по його вимозі, окрім того на проведення 7 оперативних втручань ОСОБА_2 поніс витрати в сумі 9000грн. на які не видаються квитанції та чеки. З ОСОБА_4, який є його товаришем, у нього була домовленість про те що він ремонтує свій автомобіль за свої кошти, а він, ОСОБА_7 -лікується за свої кошти. Просять в задоволенні позову відмовити.

Також ОСОБА_2 вважає, що дане ДТП було спричинено з вини позивача, який передав йому кермо, знаючи при цьому що він прав водія немає та не вміє в повній мірі керувати транспортними засобами. Крім того, під час руху, мало місце втручання ОСОБА_4 в керування, що призвело до аварії. Вважає, що за таких дій ОСОБА_4 повинен самостійно ремонтувати свій транспортний засіб.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи, матеріали справ про адміністративні правопорушення №3-1246/11р., № 3-528/11р, відмовний матеріал № 779 ЖРЗПЗ № 1080 від 10.03.2011 року, висновок № 2207/12-21 автотоварознавчої експертизи Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що автомобіль «Фольксваген», 2001 року випуску, модель Т4, д/н НОМЕР_1 на праві власності належав ОСОБА_4 про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 53).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.03.2011 року серії АВ1 № 160310 в якому зазначено, що 09.03.2011 року о 23год.30 хв. ОСОБА_4 передав керування автомобілем «Фольксваген» модель Т4, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння. (а.с. 2 справи про адміністративне правопорушення № 3-528/11).

Згідно постанови від 29.03.2011 року Вінницького районного суду Вінницької області визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2600 грн. (а.с. 7 справи про адміністративне правопорушення № 3-528/11).

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення від 10.03.2011 року серії АВ1№ 160311 та серії АВ1 № 160313, 09.03.2011 року о 23 год. 30 хв. в с. Якушенці, Вінницького району, Вінницької області водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Фольксваген» модель Т4, д/н НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив зіткнення з деревом, що призвело до пошкодження транспортного засобу, чим порушив вимоги п. п. 2.9. 12.1 ПДР України. (а.с. 1,3 справи про адміністративне правопорушення № 3-1246/11).

Згідно постанови від 10.05.2011 року Замостянського районного суду м. Вінниці, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень передбачених ст. ст. 124, 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с. 11 справи про адміністративне правопорушення № 3-1246/11).

Відповідно до постанови про відмову в порушення кримінальної справи від 17.03.2011 року дізнавача ВДАІ Вінницького району лейтенанта міліції Гнатюка А.С., в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України по факту даної дорожньо - транспортної пригоди було відмовлено на підставі п. 2, ст. 6 КПК України - за відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу злочину, так як водій отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП, яка сталася з його ж власної вини. (а.с. 4).

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справ про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої встановлено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Згідно довідки від 05.11.2012 року начальника відділу врегулювання збитків ВРД АТ «СГ» «ТАС» (приватне) ОСОБА_8 між АТ «СГ» «ТАС» (приватне) та ОСОБА_4 був заключний договір ОСЦПВ № 8117072 від 30.11.2010 року і за процедурою був виданий поліс, ОСОБА_4 згідно полісу ОСЦПВ № 8117072 від 30.11.2010 року відшкодувань не було, так як поліс ОСЦПВ не передбачає відшкодування власнику полісу, а тільки третім особам (постраждалим) (а. с. 54).

Згідно висновку № 2207/12-21 від 19.12.2012 року автотоварознавчої експертизи, Київського науково - дослідного інституту судових експертиз: матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Фольксваген - Т4 д/н НОМЕР_2, 2001 року виготовлення, станом на 10.03.2011 року внаслідок пошкодження при ДТП, становить вартості повнокомплектного технічно справного автомобіля на ринках України, рік виготовлення якого становить 2001року, де згідно розрахунків складає: - 90506, 73грн.; залишкова вартість автомобіля Фольксваген - Т4 д/н НОМЕР_2, 2001 року виготовлення, станом на 10.03.2011 року внаслідок пошкодження при ДТП, становить згідно розрахунків: - 33655,19 грн.(а. с. 160-174).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що в ніч з 09 на 10 березня 2011 року, ОСОБА_2, перебуваючи за кермом його автомобіля Фольксваген - Т4 д/н НОМЕР_2, 2001 року виготовлення, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з деревом. Внаслідок пошкодження автомобіля він сильно нервував, від чого порушився сон і погіршилось самопочуття. ОСОБА_4 тривалий час не має можливості використовувати транспортний засіб за його призначенням, що змінило та ускладнило його життя, позбавило його засобу для заробітку, можливості придбання іншого транспортного засобу у нього не має.

В силу ч. 2, 4 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода,завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право довіряти в установленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування.

Відповідно до п. 2.2. ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Посвідчення водія ОСОБА_2 не отримував, факт який сторонами не оспорюється.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року надано приблизний перелік володільців джерел підвищеної небезпеки, до яких зокрема належать громадяни, які мають доручення на керування транспортним засобом.

Таким чином, за викладених обставин, вирішуючи питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК України, суд визначає дві основні ознаки володільця: юридичну та моральну (фактичну). Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку. Матеріальна та фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами. У разі, якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без належного юридичного оформлення (наприклад, управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він нестиме відповідальність за заподіяну шкоду.

ОСОБА_2 керував автомобілем за відсутності належних правових підстав, та з недбалості власника транспортного засобу - ОСОБА_4, в супереч вимогам п. 2.2 ПДР України та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», а тому дії ОСОБА_4 по відшкодуванню спричинених збитків регулюються ч.4 ст. 1187 ЦПК України та передбачають їх спільне відшкодування.

Разом з тим, саме ОСОБА_2 мав довести, що шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу ОСОБА_4, тобто не з його вини, що ним доведено не було.

В силу ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі(передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Врахувавши усі обставини справи, що мають істотне значення суд приходить до висновку про спільне відшкодування в рівних частках ОСОБА_9 та ОСОБА_2 майнової шкоди, оскільки керування транспортним засобом Фольксваген - Т4 д/н НОМЕР_2, 2001 року виготовлення, ОСОБА_2, відбулося з недбалості її власника, тобто ОСОБА_9 таким чином відшкодуванню підлягає 45253,36 грн., що становить половину вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген- Т4.

Також підлягає поверненню ОСОБА_4 ОСОБА_2 половини складових вузлів наявних залишків автомобіля Фольксваген - Т4 НОМЕР_1, 2001 року на суму 16 827,60 коп.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Позовні вимоги ОСОБА_4 про спричинення йому моральної шкоди не були доведені стороною під час судового слідства, оскільки пошкодження майна, а саме автомобіля Фольксваген - Т4 д/н НОМЕР_2, 2001 року виготовлення, відбулося з недбалості її власника, істотних порушень здоров'я ОСОБА_4 не зазнав, не надав суду жодних доказів завдання йому моральної шкоди. Навпаки усі наявні тілесні ушкодження були спричиненні ОСОБА_2, який і на даний час продовжує лікування. А тому даний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

В зв»язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_4, в силу ст.84,88 ЦПК України, частковому задоволенню, пропорційно задоволенню позовних вимог, підлягає відшкодування позивачу понесених ним судових витрат та витрат на послуги адвоката.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 11-16, 22, 23, 316-327, 1166-1168,1187, 1191-1206 ст. ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 61, 76, 84, 88, 169, 209, 212, 214,215 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ від 27.03.1992 року, Законом України «Про дорожній рух», ПДР України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки в сумі 45253(сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят три )грн. 36 коп., витрати по проведенню експертної оцінки пошкодженого автомобіля в сумі 300 (триста)грн., судові витрати в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 80 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 1898 (одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім)грн.. 10 коп.

Зобов'язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_2 половину складових вузлів наявних залишків автомобіля Фольксваген - Т4 НОМЕР_1, 2001 року на суму 16 827 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн.,60 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення суду.

Суддя :