Решение № 32506429, 09.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.13р. Справа № 904/3273/13За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 11 350 952, 57 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Литвиненко С.В., дов. № 53-02/1 від 02.01.13р.;

Майтак І.В, дов. №53-02/7 від 02.01.13р.;

від відповідача: Хазієва О.Р., дов. № 52-16/89 від 28.12.12р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням остаточної заяви про зменшення позовних вимог від 11.06.13р., просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) суму 9 574 899,23 грн. основного боргу, 922 541,54 грн. пені, 933 431,63 грн. інфляційних втрат, 749 990,05 грн. 3% річних, а всього суму 12 180 862,45 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором № 726д від 06.05.10р.

Позивач наполягає на задоволенні зменшених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві зазначає, що в порушення п.6.1 Договору, позивач не надав ВАТ «Південний ГЗК» документів, на підставі яких останній має здійснити оплату товару. Разом з тим, відповідач просить застосувати строки позовної давності щодо стягнення розміру пені. Також відповідач вказує, що ухвалою від 11.07.11р. у відношенні ВАТ «Південний ГЗК» господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №34/5005/8758/2011 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому з огляду на приписи ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

06.05.2010 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір № 726д (далі - Договір), у відповідності з умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити залізорудну сировину:

- руда агломераційна (РА) виробництва ПАТ «Кривбасзалізрудком» ТУ У 13.1-00191307-021:2008 із змістом Fe - 56% (п.1.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем в травні 2010 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 574 899,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про приймання вантажу.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п.3.5 Договору порядок оплати вказується у специфікаціях до Договору.

Згідно п.6 Специфікацій № 1 до Договору оплата за товар здійснюється протягом 10 календарних днів після відвантаження декадної партії товару (строк платежу не пізніше 10, 20 та останнього числа місяця).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем не виконані, у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 9 574 899,23 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем від 16.12.10р. (а.с.13).

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Так, на підставі п.7.2.1 та приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 29.05.12р. по 18.01.13р. на суму 922 541,54 грн., інфляційні за період з червня 2010 року по грудень 2012 року на суму 933 431,63 грн., а також 3% річних за період з 11.06.10р. по 18.01.13р. на суму 749 990,05 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.101).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умовами п.7.2.1 Договору за невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати продукції встановлено штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, ним нараховано пеню за період з 29.05.2012р. по 18.01.2013р. на загальну суму 922 541,54 грн.

Обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, передбачено ст.230 ГК України.

Так, положеннями зазначеної статті передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позов просить на підставі ст.258 ЦК України застосувати позовну давність до вимог про стягнення суми пені.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 ст.258 ЦК України передбачено, що для стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Відповідно до частин 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно поданого в матеріали справи розрахунку, при нарахуванні суми пені позивач взяв до уваги період з 29.05.2012р. по 18.01.2013р., тобто за межами встановленого ч.2 ст.258 ЦК України строку давності та в порушення вимог ч.6 ст.232 ГК України.

За викладених обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині стягнення розміру пені.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних, суд визнає їх вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

З приводу посилань відповідача на те, що ухвалою від 11.07.11р. господарським судом Дніпропетровської області відносно ВАТ «Південний ГЗК» порушено провадження у справі №34/5005/8758/2011 про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Положення зазначеної статті набули чинності 19.01.2013 року, відповідно до п.1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Пре внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №4212-УІ від 22.12.2011 року.

З урахуванням приписів статті 8 Конституції України, положення статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не мають зворотної дії у часі, у зв'язку з чим можуть поширюватись на правовідносини, що виникли після набрання Законом чинності.

Так, заявою від 27.06.13р. позивач зменшив позовні вимоги з урахуванням скорочення терміну нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені до дати набрання чинності статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, посилання відповідача на те, що оплата поставленого товару здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур, судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно до п. 3.5 Договору, порядок оплати встановлюється в Специфікаціях до Договору.

Умовами п.6 Специфікації №1 визначено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після відвантаження декадної партії товару (строк платежу не пізніше 10, 20 та останнього числа місяця).

Отже, обов'язок по оплаті поставленого товару виник у відповідача у зв'язку з відвантаженням на його адресу товару, що підтверджено належним чином.

Положеннями статті 666 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не звертався до позивача з вимогою про передачу документів, а також не відмовлявся від договору та не повертав товар, що свідчить про належне виконання умов договору з боку позивача та про відсутність жодних претензій з боку відповідача до товару та його приналежностей.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м..Кривий Ріг; ЄДРПОУ 00191000) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1-а; ЄДРПОУ 00191307) суму 9 574 899,23 грн. (дев'ять мільйонів пятсот сімдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 23 коп.) основного боргу, 749 990, 05 грн. (сімсот сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто грн. 05 коп.) 3% річних, 933 431,63 грн. (дев'ятсот тридцять три тисячі чотириста тридцять одна грн. 63 коп.) інфляційних, 63 607, 78 грн. (шістдесят три тисячі шістсот сім грн. 78 коп.) судового збору.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 08.07.2013р.