Решение № 324768, 02.11.2006, Хозяйственный суд Николаевской области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "02" листопада 2006 р. Справа № 3/520/06

м. Миколаїв

За позовом: ТОВ Телерадіокомпанія «Сатурн», м. Миколаїв, пр-т Леніна, 73, офіс 519

До відповідача: ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Про стягнення заборгованості

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Іванова Л.М., за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні присутні:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача авансу переданого за договором НОМЕР_1 в сумі 3600,0грн., 302,16грн. інфляційних, 400,0грн. витрат на послуги адвоката.

В судовому засіданні позивач представив банківську виписку від 30.10.2006р., згідно якої відповідач сплатив на користь позивача отриману авансом суму 3600,0грн.

Відповідач відзив по суті позову не надав, в судове засідання представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи.

Отже, відповідно до ст.. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, відповідно до ст.. 85 ГПК України, за згодою позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

12 вересня 2005року між сторонами було укладено господарський договір НОМЕР_1 про надання послуг, а саме виготовлення та затвердження документів на розміщення зовнішньої реклами телерадіоканала в місті Миколаєві, що передбачено п.1.1 договору, та п.4.1., де викладено, які документи повинен підготовити відповідач: договір з міствиконкомом, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, схеми розміщення конструкцій тощо.

Згідно з п. 2.2. договору, та доповненням до нього НОМЕР_2 позивач перерахував на рахунок відповідача 3600,0грн. по платіжному дорученню НОМЕР_3.

За умовами договору і згідно з п. 1 доповнення до договору роботи мали бути закінченими через півтора місяця після перерахування коштів.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, станом на день подання позову, свої обов'язки за договором не виконав, документи на розміщення рекламних конструкцій не передав, гроші, отримані від позивача на виконання договору, не повернув.

Відповідно до приписів ст.. 615 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України позивач звертався до відповідача з вимогою повернути гроші, оскільки вже відпала потреба в виконанні робіт з вини останнього, про що свідчить направлення позивачем рекомендованого листа 30 грудня 2005 року до відповідача з вимогою повернути гроші. Відповідач відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

30.10.2006р., як вбачається з представленої позивачем виписки банку, відповідач повернув отримані від позивача грошові кошти в розмірі 3600,0грн.

Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як свідчать матеріали справи, спір в частині стягнення 3600,0грн. врегульовано сторонами в добровільному порядку та між сторонами не залишилося неврегульованих питань з цього приводу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з 15 вересня 2005 року відповідач безпідставно користується грошовими коштами позивача. Таким чином, збитки від інфляції за цей час обґрунтовано склали в сумі 302,16грн.

Відповідно до ст.. 44 ГПК України судові витрати (які в передбачених законодавством випадках підлягають стягненню з відповідача на користь позивача) складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню частково, оскільки в частині стягнення основного боргу в розмірі 3600,0,0грн. провадження у справі слід припинити.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Свідоцтво НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії "САТУРН" ( м. Миколаїв, пр. Леніна, 73, офіс 519, МФО 326126, ОКПО 20919930, Ф-я Першого Українського Міжнародного банку м. Миколаїв) - 302,16грн. інфляційних, 400,0грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 102,0грн. держмита, 118грн. витрат на ІТЗ.

3. Провадження у справі в частині стягнення 3600,0грн. припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 06.12.2006р.

 Суддя О.Г. Смородінова