Решение № 32470263, 17.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.07.13р. Справа № 904/4114/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м.Дніпропетровськ

до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовпрокат", м. Маріуполь

відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Свінухов О.В., дов. № 7/12 від 28.05.2012р., представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовпрокат", м. Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-1 свого зобов'язання поставити товар згідно договору поставки №135/09-1 від 21.09.2011 року та неповерненням позивачу суми попередньої оплати у розмірі 61 826,00грн. Крім того, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.07.2013 року, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача -1 пеню в розмірі 5964,44 грн., 11 199,60 грн. - штрафу, 2042,02 грн. - 3% річних, а також з відповідача 2- 170 грн., витрати по сплаті судового збору та витрат на послуги адвоката просить стягнути з відповідачів пропорційно.

Відповідач 1 та 2 явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, оскільки поштовий конверт з ухвалою суду, яка направлялась на адресу відповідача -1, повернулось з поштовою відміткою: "за зазначеною адресою не проживає", від відповідача - 2 надійшло поштове повідомлення про вручення процесуального документу.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 17.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовпрокат" (далі- відповідач, постачальник) укладено договір поставки №135/09-1 від 21.09.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю металопрокат, а покупець оплатити та прийняти товар на умовах даного договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від його виконання.

Відповідно до розділу договору "Порядок розрахунків" сторони визначили, що 100% попередня оплата товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку на партію товару, виписаного на основі відповідної підписаної специфікації, в рамках її строку дії і відповідно до умов підписаної специфікації на таку партію товару.

На виконання умов договору, сторонами підписано специфікацію №1 від 22.05.2012 року на загальну суму 408 000,00 грн., відповідно до п. 6 якої строк поставки товару - протягом 3 банківських днів з моменту здійснення 100% передоплати.

На підставі вищезазначеної специфікації позивач перерахував відповідачу 204 000,00 грн.. що підтверджується платіжним дорученням №2079 віл 22.05.2012 року (а.с.17).

В свою чергу відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 92 004,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №13 від 23.05.2012 року (а.с. 18).

В подальшому відповідач частково повернув позивачу грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15 від 17.07.2012 року (а.с.20).

21.06.2012 року відповідач на адресу позивача направив гарантійний лист №21, в якому повідомив про гарантію повернення грошових коштів за недовідвантажений металопрокат в повному обсязі (а.с.19).

Позивач на адресу відповідача направив претензію №ТМ-199 від 15.11.2012 року, з вимогою повернути грошові кошти (а.с.21).

Доказів повернення позивачу суми передоплати або поставки товару відповідачем на час розгляду справи до суду не надано.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Розділом договору "відповідальність сторін" встановлено, що у разі порушення постачальником строку поставки, заміни товару, повернення передоплати, покупець має право вимагати сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості непоставленого в строк товару, розміру передоплати, але не більше 20% від вартості непоставленого в строк товару, суми передоплати.

Крім того, в разі порушення термінів поставки партії товару або затримки одноразової поставки товару постачальником більш ніж на 10 календарних днів. покупець вправі відмовитись від виконання договору в односторонньому порядку, при цьому постачальник зобов'язаний у п'ятиденний строк повернути передоплату на розрахунковий рахунок покупця, а також сплатити штраф в розмірі 10% від суми передоплати.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР ) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. (постанова Верховного Суду України №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року).

Нараховані позивачем 5 964,44 грн. пені та 11 199,60 грн. - штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 2 042,02 грн.

Крім того, між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Юмін» (далі - Відповідач-2) укладено Договір поруки № 2/11 від 07.10.2011 року, згідно п. 1.1. якого Відповідач-2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором № 135/09-1 від 21.09.2011 року, а також за відшкодування Позивачу збитків та сплату штрафних санкцій, в межах суми, що не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене, відповідно до договору поруки №2/11 від 07.10.2011 року, 170 грн. підлягають стягненню з відповідача 2 на користь позивача.

Загальна сума заборгованості складає 81 032,06 грн., яка підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вимоги по стягненню вартості послуг з надання правової допомоги адвокатом в розмірі 2500,00 грн., що підтверджується договором від 10/5 від 10.05.2013року та платіжним дорученням № 2341 від 23.05.2013 року, актом здачі - приймання виконаних робіт від 17.05.2013року, підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивач згідно платіжного доручення №2340 від 23.05.2013 року надмірно сплатив судовий збір в розмірі 4,50 грн. зазначена сума підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ухвали суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідачів 1,2 у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Азовпрокат" (87523, м. Маріуполь, вул. Куйбишева, 10, код ЄДРПОУ 35312722) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15а-3, кв. 3, код ЄДРПОУ 32887752) заборгованість в розмірі 61 826,00 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень 00коп.), пеню в розмірі 5 964,44 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 44 коп.), штраф в розмірі 11 199,60 грн. (одинадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять гривень 60 коп.), 3% річних в розмірі 2 042,02 грн. (дві тисячі сорок дві гривні 02 коп.), судовий збір в розмірі 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 коп.) та витрати на послуги адвоката в розмірі 1250 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят гривень).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15, прим. 1, код ЄДРПОУ 35312722) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15а-3, кв. 3, код ЄДРПОУ 32887752) заборгованість в розмірі 170 грн. (сто сімдесят гривень), судовий збір в розмірі 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 коп.) та витрати на послуги адвоката в розмірі 1250 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят гривень).

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15а-3, кв. 3, код ЄДРПОУ 32887752) з Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 в Відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001) зайво сплачений згідно платіжного доручення №2340 від 23.05.2013року, яке міститься в матеріалах справи №904/4114/13, судовий збір у сумі 4,50 грн., про що винести ухвалу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.07.2013 року.

Суддя С.В. Мартинюк